Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %10 %667 %2017 %15:%Апр

Коли договір визнається недійсним

Оцените материал
(5 голосов)
Найчастіше в основі господарської операції лежить договір. Я, юрист, магістр права Ігор Кізіма раджу приділяти документальному оформленню договорів особливу увагу, щоб максимально захистити інтереси договірних сторін.
Крім того, ретельне складання договорів дозволить уникнути визнання їх недійсними. Хоча, з іншого боку, іноді таке визнання може стати способом захисту порушених прав та інтересів.

Юрист, магістр права Ігор Кізіма. Київ та область

Безумовно, всім суб'єктам господарювання корисно знати, яким чином відбувається визнання договорів недійсними і які це тягне за собою наслідки.

Для розкриття теми скористаємося правовими нормами Цивільного та Господарського кодексів, оскільки цими двома документами регулюються названі питання.

Підстави для визнання
договорів недійсними

Згідно ст. 204 ГК договір буде дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний таким судом.

Цивільний кодекс досить чітко визначає два види недійсних договорів (ст. 215 ЦК):

1) незначні (це договори, недійсність яких прямо встановлена законом). Маються на увазі конкретні статті Кодексу, де вказано, що при невиконанні певних умов угода буде вважатися нікчемною (наприклад, недотримання нотаріальної форми договору - ч. 1 ст. 220 ЦК);

2) заперечні (це угоди, які можуть бути визнані недійсними тільки за рішенням суду). Причому звернутися до суду з позовною заявою має право одна зі сторін договору або інша заінтересована особа, і, звичайно ж, для звернення до суду необхідні певні підстави, які встановлюються законом.

Нікчемні договори (угоди)

Як я вже сказав, випадки, коли договір є нікчемним, прямо визначені законом. Назву їх:

1) недотримання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору (ст. 219, 220 ЦК).

Нагадаю, що нотаріальна форма потрібна для конкретних видів договорів, визначених законодавством (наприклад, купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомості оренди нерухомості на термін більше одного року, оренди автомобіля за участю фізичної особи та ін.). Крім того, сторони мають право для будь-якого свого договору встановити нотаріальну форму, і тоді її дотримання буде для них обов'язковим. В іншому випадку укладений договір буде незначним;

2) висновок малолітньою особою договору, що виходить за рамки її дієздатності (ст. 221 ЦК).

Малолітньою вважається фізична особа, яка не досягла 14 років (ст. 31 ЦК). Дієздатність такої особи часткова, тобто фактично закон дозволяє йому самостійно укладати тільки дрібні побутові угоди, під якими розуміються договори, що задовольняють побутові потреби, відповідні фізичному, духовному та соціальному розвитку дитини і що стосуються предмета, який має невисоку цінність;

3) укладення договору без дозволу органів опіки і піклування (ст. 224 ЦК).

В даному випадку зачіпаються договори, укладені опікуном в інтересах опікуваного особи. Так, ряд дій опікун має право здійснювати тільки за згодою органів опіки та піклування - зокрема укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та / або державній реєстрації; договори щодо поділу або обміну житла (квартири); а також договори щодо цінного майна (ст. 71 ЦК);

4) укладення договору недієздатною особою без згоди опікуна (ст. 226 ЦК);

5) укладення договору, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК).

По суті, мова йде про договори, що суперечать інтересам держави і суспільства;

6) недодержання письмової форми договору. Звертаю увагу на те, що недотримання письмової форми є підставою для визнання нікчемними тільки договорів, на які прямо вказує закон, а саме:

- договору дарування майнового права (ч. 3 ст. 719 ЦК),

- договору страхування (ст. 981 ЦК),

- кредитного договору (ст. 1055 ЦК),

- договору банківського вкладу (ст. 1059 ЦК),

- договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (ст. 1107 ЦК),

- договору комерційної концесії (ст. 1118 ГК).

При цьому слід пам'ятати, що зазначені вище договори можуть бути в судовому порядку визнані дійсними, якщо були виконані однією зі сторін, а друга сторона прийняла це виконання.

Врахуйте, що нікчемний правочин буде вважатися недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК).

Незначним може бути визнаний не тільки весь договір, а й окремі його положення. Пропонуємо таблицю, де міститься інформація щодо окремих договорів, які є нікчемними.


1. Умова договору застави, що обмежує право заставодавця заповідати заставлене майно Ч. 3 ст. 586 ГК
 
2. Умова договору, яке скасовує або обмежує відповідальність особи за умисне порушення договірного зобов'язання Ч. 3 ст. 614 ГК
 
3. Умова про звільнення продавця від відповідальності за договором купівлі-продажу або про обмеження його відповідальності в разі витребування товару у покупця третьою особою Ч. 2 ст. 661 ГК
 
4. Умова договору роздрібної купівлі-продажу, що обмежує право покупця - фізичної особи на захист прав споживача Ч. 4 ст. 698 ГК
 
5. Умова договору ренти, за яким платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору Ч. 1 ст. 739 ГК
 
6. Умова договору оренди, яке звільняє орендодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок особливостей або недоліків речі, про наявність яких він не попередив орендаря і орендар не знав і не міг знати про них Ч. 2 ст. 780 ГК
 
7. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з умовами, встановленими типовим договором Ч. 2 ст. 787 ГК
 
8. Умови договору побутового підряду, що позбавляють замовника права відмовитися від договору в будь-який момент до здачі йому роботи Ч. 2 ст. 867 ГК
 
9. Умова договору доручення, яке забороняє довірителю або повіреному відмовитися від договору в будь-який момент Ч. 2 ст. 1008 ЦК
 
10. Умова договору банківського вкладу, за яким обмежується право фізичних осіб на одержання вкладу на першу вимогу Ч. 2 ст. 1060 ЦК
 
11. Умова договору простого товариства (про спільну діяльність), яке органічівает право учасника на ознайомлення з документами на ведення спільних справ Ст. 1 136 ГК
 
12. Умова договору простого товариства (про спільну діяльність), за яким учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків Ст. 1137 ЦК
13. Умова договору простого товариства (про спільну діяльність) про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку за договором Ст. 1139 ЦК
 
14. Умова про обмеження права учасника на відмову від безстрокового договору простого товариства Ст. 1142 ЦК
 
15. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ГК Ст. 1109 ЦК
 
16. Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, які обмежують право автора на створення інших творів Ч. 4 ст. 1112 ЦК
 
17. Умови договору комерційної концесії, за якими правовласник має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін Ч. 2 ст. 1 122 ГК
 

ПИТАННЯ: 1. Чи треба звертатися в суд для визнання нікчемного договору недійсним?

2. Як домогтися того, щоб оголошений незначним договір був визнаний дійсним?

3. Що буде, якщо сторони забули включити в договір деякі істотні умови?

ВІДПОВІДЬ: 1. Норми, що стосуються недійсності договорів, містяться і в Цивільному, і в Господарському кодексах, і, напевно, вже за що склалася в нашому законодавстві традиції вони трохи не відповідають один одному.

Так, Цивільний кодекс, як більш прогресивний документ, говорить про те, що для визнання нікчемного договору або окремого його умови недійсним немає необхідності звертатися до суду (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Наприклад, сторони уклали договір купівлі-продажу будівлі, проте у нотаріуса його НЕ удостове
однак у нотаріуса його не впевнився. Даний договір згідно ст. 220 ГК вважається недійсним. А це означає, що такий договір не породжує ніяких прав і обов'язків для сторін.

Господарський кодекс **, навпаки, говорить про обов'язкове звернення до суду для визнання нікчемного договору або окремих його умов недійсними (ч. 2 ст. 207 ГК).

На нашу думку, стосовно до господарських договорів повинні застосовуватися норми ГК, тим більше що в ч. 1 ст. 175 цього документа вказується, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Отже, для господарських договорів ст. 207 ГК є спеціальною по відношенню до загальних норм ст. 215 ГК.

Крім того, для сторін господарського договору більш вигідними є саме положення Господарського кодексу. Посудіть самі - при виявленні в ході податкової перевірки договору, для якого не дотримана обов'язкова нотаріальна форма (договір не посвідчений у нотаріуса), податковому органу необхідно звертатися в суд для визнання такого договору недійсним як не відповідає вимогам закону (ч. 1 ст. 207 ЦК ). До тих пір поки немає рішення суду, такий договір буде вважатися дійсним. Це означає, що в акті перевірки податковий інспектор не зможе відобразити факт неправильного ведення податкового обліку або оподаткування майна (робіт, послуг), отриманих за таким договором.

Зверніть увагу на те, що факт недійсності договору встановлює суд, а не податковий орган в акті перевірки (ст. 207 ГК).

2. Ми вже говорили про те, що нікчемні договори в передбачених законом випадках можуть бути визнані дійсними в судовому порядку (ч. 2 ст. 215 ЦК). Тепер пояснимо, як скористатися цією нормою на практиці.

Отже, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним, оскільки він не посвідчений у нотаріуса. Сторони договору з цим фактом не згодні, адже всі істотні умови договору ними узгоджені і сам договір частково виконаний. Тому, скориставшись нормою ч. 2 ст. 215 ГК, зацікавлена сторона може звернутися до суду із зустрічним позовом про визнання нікчемного договору дійсним.

Наприклад, сторони не виконали умови договору і не засвідчили його у нотаріуса. Так ось, якщо такий договір повністю або частково виконаний, а також в ньому відображені всі істотні умови, але одна зі сторін договору ухиляється від нотаріального посвідчення, то судом такий договір може бути визнаний дійсним (ч. 2 ст. 220 ЦК).

Більш того, після винесення судом рішення про визнання договору дійсним подальшого нотаріального посвідчення вже не потрібно.

Оспорювані правочини

 - це ті, недійсність яких прямо не встановлена законом. А визнати той факт, що такий договір є недійсним, має право тільки судові органи.

Звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним може одна зі сторін договору або інша заінтересована особа (державні органи або треті особи, чиї інтереси порушені цією угодою).

Для того щоб судові органи не стали місцем з'ясування "особистих" відносин між контрагентами, передбачені конкретні умови, які є підставами для подачі позову в суд про визнання договору недійсним:

1) зміст договору суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК, ст. 207 ГК).

Тут мається на увазі те, що в договорі повинні бути відображені всі істотні умови, які є для нього обов'язковими за законом. Крім того, сторони при включенні в договір власних умов (не передбачених законодавством) повинні дотримуватися основні принципи цивільного права;

2) сторони договору не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК, ст. 207 ГК).

Особи, що укладають договір, повинні розуміти суть скоєних ними дій, а це можливо при наявності повної дієздатності.

Під дієздатністю розуміється здатність осіб своїми діями набувати для себе права і обов'язки, нести відповідальність. Що стосується нашої консультації її можна охарактеризувати як можливість укладати різні договори.

За загальним правилом громадяни мають право укладати договори починаючи з 18 років, тобто після досягнення повноліття (за винятком окремих видів договорів, які можна укладати і з 14 років). У той же час ГК передбачені випадки, коли повна дієздатність виникає з більш раннього віку (наприклад, якщо громадянин досяг 16 років і зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності).

Що стосується дієздатності юридичних осіб, то укладені ними договори повинні здійснюватися в рамках закону і відповідати їх установчих документів (ст. 92 ЦК).

Зверніть увагу на те, що від імені юридичних осіб підписують і укладають договори уповноважені
Зверніть увагу, договір, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його укладення (ст. 236 ЦК, ч. 3 ст. 207 ГК).

3. Для початку нагадаємо, що практично для всіх видів договорів законом обумовлений перелік істотних умов, тобто тих, які є для них обов'язковими.

За загальним правилом договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК). Винятки з цього правила встановлені:

- для реальних договорів. Такі договори будуть вважатися укладеними з моменту передачі речі або виконання певних дій (наприклад, договір позики буде вважатися укладеним з моменту передання грошей);

- договорів, які потребують нотаріального посвідчення. Моментом укладення договору буде момент посвідчення у нотаріуса;

- договорів, які потребують державної реєстрації. Датою укладення договорів буде дата їх державної реєстрації (ст. 640 ЦК).

Як бачимо, недотримання форми договору або недосягнення згоди з усіх істотних умов договору є підставою для визнання договору неукладеним. Однак ЦК та ГК оперують терміном "недійсний". Хоча в ч. 2 ст. 16 ГК вказується, що суд може захистити порушене право не тільки способом, зазначеним у цій статті (до речі, одним з них є визнання договору недійсним), але і іншим способом, передбаченим договором або законом.

Давайте ж подивимося, що в підсумку вийде, якщо сторони підписали договір, але не включили в нього будь-які істотні умови? Наприклад, якщо підприємства уклали між собою договір купівлі-продажу друкарського верстата, проте в тексті договору не вказали ціну верстата.

У договорах купівлі-продажу одним з істотних умов є ціна (ст. 180 ГК). Якщо в тексті договору цієї умови немає, то відповідно сторони не досягли по ньому згоди, тобто договір, виходячи з положень ст. 638 ЦК, не вважається укладеним. Зауважимо, що ЦК не називає відсутність істотних умов підставою для визнання договору недійсним. Проте відсутність істотних умов суперечить вимогам ЦК та ГК, значить, такий договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК).

У той же час судова практика з цього питання схиляється до наступного: якщо в Дотоу-злодієві присутні всі істотні умови, але деякі з них суперечать закону, то договір визнається недійсним. Якщо ж в ході судового розгляду з'ясується, що відсутня одна з істотних умов, то провадження у справі припиняється відповідно до п. 1 - 1 ст. 80 ГПК, так як відсутній предмет спору (п. 17 роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р). Це означає, що в судовому засіданні необхідно змінити предмет позову, тобто просити не про визнання договору недійсним, а про визнання його неукладеним.
Прочитано 1906 раз

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×