Вход/Регистрация

Юридические услуги. Киев и Украина

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33

Среда, 16 Май 2018 20:26

Сутність апеляційного провадження та апеляційної інстанції в адміністративному судочинстві України у науковій літературі

Оцените материал
(1 Голосовать)

Спершу пропонуємо дослідити етимологію слова «апеляція».

 ЗАМОВЛЯЙТЕ АВТОРСЬКЕ ВИКОНАНЯ ДИПЛОМНЫХ ТА ДИСЕРТАЦІЙ З "ПРАВОЗНАВСТВО"
Детальніше ТУТ http://ut.kiev.ua/biblioteka-yurista/item/2364-avtorski-ta-tvorchi-diplomni-disertatsiyi-kursovi-dlya-studentiv-pravnikiv.html

У «Словнику української мови» апеляцію визначено як «оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою» [45].

У словнику іноземних мов апеляцію (лат. appellatio – звернення, скарга) розглядають як:

1) оскарження будь-якої постанови у вищу інстанцію;

2) одну із форм оскарження судового рішення у вищу судову інстанцію, яка має переглянути справу по суті;

3)  звернення за порадою, підтримкою [44].

Апеляційне провадження є перевіркою рішень й ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили, процесуальною гарантією захисту прав, свобод та інтересів сторін адміністративної справи, інших осіб, які брали участь у справі, засобом зміцнення законності та виконання завдань адміністративного судочинства, адже все це досягається завдяки наявній можливості сторони процесу, іншим учасникам реалізувати своє право на оскарження судового рішення, якщо воно не набрало законної сили. Завдяки апеляційному провадженню здійснюється перевірка адміністративним судом апеляційної інстанції судового рішення, яке не вступило в законну силу, на предмет його законності і обґрунтованості, що відбувається шляхом повторного розгляду справи, з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, у тому числі й ті докази, що досліджувалися адміністративним судом першої інстанції, але з порушенням встановленого порядку [13].

Крім цього, апеляційне провадження в адміністративному судочинстві є способом, що забезпечує однакове застосування адміністративними судами першої інстанції законів під час вирішення адміністративних справ. Внаслідок розгляду апеляційних скарг, узагальнення помилок, пов’язаних з прийняттям законних судових рішень адміністративними судами першої інстанції, апеляційні адміністративні суди забезпечують однаковість застосування закону наданням роз’яснень, які містяться в інформаційних листах. Метою таких узагальнень є виявлення проблемних питань, які виникають під час розгляду справ цієї категорії, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, формулювання конструктивних пропозицій для забезпечення однакової і правильної судової практики. Адже, як свідчить судова практика, основними факторами, що впливають на зміну динаміки показників судової статистики, є неоднакове застосування судами першої інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призводить до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Таким чином, за функціональним призначенням апеляційне провадження здійснює функцію судового контролю та забезпечення однаковості застосування адміністративними судами нижчих інстанцій норм закону. Отже, можна дійти висновку, що апеляційне провадження є самостійною формою судового контролю за діяльністю адміністративних судів першої інстанції, спрямовує їх діяльність на забезпечення однакового застосування законів у ході розгляду адміністративних справ [10].

Згідно зі статтями 292, 293 КАС України, судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом  [21].


ЗАМОВЛЯЙТЕ АВТОРСЬКЕ ВИКОНАНЯ ДИПЛОМНЫХ ТА ДИСЕРТАЦІЙ З "ПРАВОЗНАВСТВО"
Детальніше ТУТ http://ut.kiev.ua/biblioteka-yurista/item/2364-avtorski-ta-tvorchi-diplomni-disertatsiyi-kursovi-dlya-studentiv-pravnikiv.html

Метою апеляційного провадження є визначення законності та обґрунтованості постанов й ухвал адміністративного суду першої інстанції, які не набрали законної сили, шляхом їх перегляду.

Зміст апеляції полягає у здійсненні повторного, обмеженого апеляційними вимогами розгляду фактичної та (чи тільки) юридичної сторони справи. Саме повторний розгляд справи є суттю апеляції. Разом з тим неможливо повторно розглядати вже розглянуту справу без входження в оцінку винесеного в ній судового рішення (хоча й неостаточного), в якому, згідно із законом, має відображатись вся фактична сторона розгляду справи та здійснені судом відповідні юридичні оцінки. Таким чином, рішення нижчого суду, безумовно, входить до предмета апеляційного розгляду, але предмет апеляції не складається виключно із рішення нижчого суду [14].

Як і будь-який інститут адміністративного процесуального права, апеляційне провадження має свої, притаманні лише йому ознаки. Однак, досліджуючи ознаки цього виду провадження, ми не можемо оминути своєю увагою наукові напрацювання фахівців у галузі цивільного та кримінального процесів, а також здобутки науковців вітчизняного адміністративного процесу.

Автори підручника «Курс цивільного процесу» під редакцією В. В. Комарова вважають, що апеляційному провадженню притаманні такі ознаки:

1) подача апеляційної скарги зупиняє набрання рішенням місцевого суду законної сили та його виконання;

2) апеляційний суд, переглядаючи справу, досліджує питання як права, так і факту (тобто перевіряє як юридичну, так і фактичну сторону справи в тому ж обсязі, що і місцевий суд);

3) апеляційний перегляд дозволяє забезпечити швидкість та чіткість у здійсненні правосуддя. Це пов’язано з правом апеляційного суду виносити нове рішення за результатами розгляду справи та відсутність повноваження щодо направлення цивільної справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

ЗАМОВЛЯЙТЕ АВТОРСЬКЕ ВИКОНАНЯ ДИПЛОМНЫХ ТА ДИСЕРТАЦІЙ З "ПРАВОЗНАВСТВО"
Детальніше ТУТ http://ut.kiev.ua/biblioteka-yurista/item/2364-avtorski-ta-tvorchi-diplomni-disertatsiyi-kursovi-dlya-studentiv-pravnikiv.html

4) впровадження апеляційного оскарження судових рішень повинно сприяти формуванню єдиної судової практики, оскільки рішення апеляційних судів будуть служити орієнтиром для місцевих судів, що дозволить зменшити вірогідність судової помилки;

5) апеляційне провадження підлягає порушенню виключно за ініціативою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у розгляді справи за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов’язки;

6) апеляційний перегляд дозволить найбільш повно гарантувати реалізацію права на судовий захист, оскільки апеляція передбачає розгляд справи по суті вдруге [30, с. 883-884].

Немає єдності поглядів щодо визначення поняття апеляційного провадження і серед вчених-адміністративістів. Кожний наводить власне визначення і мотивує його по-своєму.

М.М. Ульмер до ознак апеляційного провадження в адміністративному судочинстві відносить:

1) повторне слухання справи;

2) наявність рішення суду, яке не набрало законної сили;

3) оцінка фактичної та юридичної сторони.

Таким чином, змістом апеляції є повторний розгляд справи, але з урахуванням наявності винесеного рішення адміністративного суду першої інстанції з подальшим наданням йому оцінки щодо ознак апеляції [51, с. 82].

Р.О. Кукурудз, узагальнюючи погляди О.В. Кузьменко, до ознак апеляції в адміністративно-судочинському процесі відносить такі:

- апеляційна перевірка рішень суду першої інстанції є гарантією здійснення права на судовий захист;

- апеляційна скарга, як правило, подається на рішення суду, яке не набрало законної сили (на практиці трапляються й випадки оскарження рішення, що набрало законної сили, наприклад якщо особа, яка не брала участі у розгляді справи, хоча суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки, оскаржує рішення суду першої інстанції після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки вона не була належним чином повідомлена і взагалі не знала і не могла знати про розгляд справи, за таких обставин така особа звертається до апеляційного суду із клопотанням про відновлення пропущеного строку на оскарження з апеляційною скаргою);

- справа за апеляцією передається на розгляд суду вищого рівня, який перевіряє законність та обґрунтованість постанов і ухвал суду першої інстанції, виправляє допущені помилки і формує судову практику;

- оскарження обумовлене неправильним встановленням судом першої інстанції фактичних обставин, неправильним застосуванням законодавства або неповним наданням сторонами матеріалів;

- предмет процесу залишається незмінним: апеляційний суд розглядає лише вимоги, заявлені у суді першої інстанції. Разом із тим суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи [27, с. 421];

- об’єктом перегляду в порядку апеляції можуть бути питання фактів (правильність, об’єктивність та повнота оцінки судом першої інстанції доказів і встановлення фактів) і питання права (правильність застосування судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм);

- апеляція у справі допускається лише один раз [26].

Аналізуючи норми КАС України, які регулюють апеляційне провадження та погляди науковців стосовно ознак й особливостей апеляційного провадження, пропонуємо навести такі особливості апеляційного провадження в адміністративному судочинстві:

1) апеляція подається на судове рішення адміністративного суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, призупиняє набрання цим рішенням законної сили та його виконання (об’єкт перегляду);

2) апеляційний адміністративний суд розглядає як питання факту, так і питання права, тобто здійснюється перевірка як юридичної, так і фактичної сторони справи в тому обсязі, що й адміністративним судом першої інстанції;

3) апеляційне провадження може бути порушено лише суб’єктами, які мають право апеляційного оскарження, а саме сторонами, особами, які беруть участь у справі, та іншими особами, які не брали участі у справі, у тому разі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки;

ЗАМОВЛЯЙТЕ АВТОРСЬКЕ ВИКОНАНЯ ДИПЛОМНЫХ ТА ДИСЕРТАЦІЙ З "ПРАВОЗНАВСТВО"
Детальніше ТУТ http://ut.kiev.ua/biblioteka-yurista/item/2364-avtorski-ta-tvorchi-diplomni-disertatsiyi-kursovi-dlya-studentiv-pravnikiv.html

4) апеляційне провадження, як правило, у справі відбувається лише один раз.

Зазначені ознаки складають загальну характеристику особливостей апеляційного провадження в адміністративному судочинстві України.

Апеляцію в адміністративному судочинстві (у загальному розумінні), на нашу думку, слід розглядати як спосіб перевірки судового рішення адміністративного суду нижчої інстанції.

Таким чином, в юридичній літературі існують неоднозначні розуміння змісту поняття «апеляція», а це свідчить, що апеляція є складним, особливим правовим явищем юридичного процесу загалом.

Порівнюючи апеляційне провадження з касаційним провадженням, слід зазначити, що за загальним визначенням, характерним теорії права, апеляція – це оскарження постанови певного органу у вищу інстанцію, яка має право переглянути справу по суті. Касація ж є формою оскарження і опротестування в вищестоящий суд і перевірки цим судом законності та обґрунтованості рішень, вироків, ухвал і постанов суду, що вступили в законну силу.

Характеризуючи суть касації, вчені вважають, що касація – це один з видів перегляду судових постанов. Цілком прийнятна характеристика касація як правового інституту. Досить часто її визначають як стадію судочинства. Остання характеристика є спірною, до того ж закон називає касацію провадженням, а не стадією процесу. Якщо розглядати апеляційне оскарження, то з приводу апеляції вчені сходяться на думці, що апеляція – це все ж таки провадження [36].

Функціональним призначенням апеляційного провадження є реалізація контрольної функції, тобто здійснення судового контролю за законністю та обґрунтованістю судових рішень адміністративних судів першої інстанції.

З іншого боку, основне завдання апеляції – надати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судовому рішенню, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що, по-перше, сам факт подвійного розгляду дає змогу усунути помилки, котрі могли виникнути за першого розгляду. По-друге, оскільки рішення по суті ухвалюють дві різні інстанції, зменшується ризик судової помилки загалом. По-третє, забезпечується дотримання законності, адже вища інстанція наділена більшою судовою владою [13].

Означені завдання виконують адміністративні апеляційні суди внаслідок узагальнення судової практики розгляду апеляційних скарг. Таким чином, розроблення чіткої та однозначної правової позиції, сталої судової практики, однаковості застосування законів для адміністративних судів першої інстанції здійснюють апеляційні адміністративні суди, переглядаючи та узагальнюючи апеляційні скарги.

Тому, формування єдиної судової практики застосування законодавства при вирішенні адміністративних справ адміністративними судами першої інстанції є одним із завдань адміністративних судів апеляційної інстанції.

Завдання апеляційних судів, насамперед, полягає не в тому, щоб ревізувати рішення судів першої інстанції, а в тому, щоб повторно «вслухатись» у представлені сторонами й іншими учасниками процесу докази, встановити наявність чи відсутність фактів, що залишились спірними, та повторно дати юридичну оцінку у справі з огляду на вимоги закону та спираючись на власне переконання. Тому рішення апеляційного суду – це його власне рішення у справі, а не результат ревізії рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційне провадження в адміністративному судочинстві віднайшло свій розвиток та закріплення після проголошення незалежності України та прийняття Кодексу адміністративного судочинства України. Перші реальні спроби запровадити апеляційне оскарження судів першої інстанції у справах про публічно-правові спори були зроблені під час української революції 1917-1920 років.

Прочитано 51 раз

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×