Пятница, 03 Ноябрь 2017 12:07
Повторна подача позову з тих самих підстав щодо того ж предмету спору при наявності рішення суду вступило в законну силу
- Размер шрифта уменьшить размер шрифта
увеличить размер шрифта
Вітаю друзі і колеги!
У мене таке питання. Є рішення суду за позовом Приватбанку про звернення стягнення на предмет іпотеки, першою інстанцією позов задоволено, апеляція скасувала це рішення і відмовила в позові на підставі того, що банк не відправив іпотечне вимога.
У мене таке питання. Є рішення суду за позовом Приватбанку про звернення стягнення на предмет іпотеки, першою інстанцією позов задоволено, апеляція скасувала це рішення і відмовила в позові на підставі того, що банк не відправив іпотечне вимога.
Через деякий час, банк відправляє іпотечну вимогу і після закінчення 30-ти днів пред'являє новий позов з тих самих підстав щодо того ж самого предмета спору.
На скільки я розумію, суд в порядку ст. 121 ЦПК повинен був відмовити у відкритті провадження, або в порядку ст. 205 ЦПК закрити виробництво, але виробництво відкрито і справу призначено до розгляду. Або дії банку і суду правильні?
Заздалегідь вдячний за аргументовані відповіді.
- А Вам не здається, що наявність іпотечного вимоги - це вже нова підстава?
- Іпотечне вимога - це процедура, підстава - наявність заборгованості, ІМХО
- Особиста думка: суди не стануть закривати виробництво в даному випадку реально усвідомлюючи що тим самим сприяють боржнику піти від кредиторських зобов'язань.
P.S. виходячи з положення ч.2 ст.35 ЗУ "Про іпотеку" відсутність "іпотечного вимоги" не є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, з апеляцією Вам пощастило)))
- З одного боку Ви маєте рацію, але з іншого боку є ст. 205 ЦПК, згідно з якою суд зобов'язаний закрити провадження - є рішення суду вступило в законну силу. Тобто закон у нас діє вибірково? Якби позивачем був не банк, а фізособа або іншу юрособу - впевнений, виробництво б закрили!
- варто банківського юристу змінити суму боргу на 1 гривню і ось Вам новий предмет позову, але вже з вимогою.
- Припустимо "іпотечне вимога" - процедура, а думка апеляції законно.
Тоді, невиконанні даної процедури суб'єктом, говорить про відсутність суб'єктивного права, він його просто не придбав і на момент подачі позову його не існувало. Іншими словами позивач не реалізував свою правоздатність.
Значить перший позов був безпредметна, права матеріально-правового вимоги не існувало.
- Ціна позову. В даному випадку предмет залишиться той-же.
Предмет пов'язаний з суб'єктивним правом захисту якого вимагає позивач.
Правда судді можуть цього не знати.
- Повторюся, згідно ч.2 ст.35 ЗУ "Про іпотеку" для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не обов'язково попередня відправка "іпотечного вимоги".
- Як на Вашу думку чи повинен суд закрити провадження у справі " про стягнення суми боргу в розмірі 99 тисяч гривень" при наявності відмовного рішення суду вступило в законну силу "про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 000 грн." (Договір не оскаржений, не визнаним нечинним, не є нікчемним) за умови що підставою для обох позовів послужило невиконання умов одного і того ж кредитного договору?
- Особиста думка: Всі випадки потрібно розбирати індивідуально, якщо в стягненні відмовлено з формальних обставин то вважаю можливо ще раз звертатися змінивши суму, якщо в "відмовній" вирішенні буде встановлено наявність обставин які взагалі виключають стягнення боргу - тоді знову звертатися з позовом немає сенсу.
На скільки я розумію, суд в порядку ст. 121 ЦПК повинен був відмовити у відкритті провадження, або в порядку ст. 205 ЦПК закрити виробництво, але виробництво відкрито і справу призначено до розгляду. Або дії банку і суду правильні?
Заздалегідь вдячний за аргументовані відповіді.
- А Вам не здається, що наявність іпотечного вимоги - це вже нова підстава?
- Іпотечне вимога - це процедура, підстава - наявність заборгованості, ІМХО
- Особиста думка: суди не стануть закривати виробництво в даному випадку реально усвідомлюючи що тим самим сприяють боржнику піти від кредиторських зобов'язань.
P.S. виходячи з положення ч.2 ст.35 ЗУ "Про іпотеку" відсутність "іпотечного вимоги" не є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, з апеляцією Вам пощастило)))
- З одного боку Ви маєте рацію, але з іншого боку є ст. 205 ЦПК, згідно з якою суд зобов'язаний закрити провадження - є рішення суду вступило в законну силу. Тобто закон у нас діє вибірково? Якби позивачем був не банк, а фізособа або іншу юрособу - впевнений, виробництво б закрили!
- варто банківського юристу змінити суму боргу на 1 гривню і ось Вам новий предмет позову, але вже з вимогою.
- Припустимо "іпотечне вимога" - процедура, а думка апеляції законно.
Тоді, невиконанні даної процедури суб'єктом, говорить про відсутність суб'єктивного права, він його просто не придбав і на момент подачі позову його не існувало. Іншими словами позивач не реалізував свою правоздатність.
Значить перший позов був безпредметна, права матеріально-правового вимоги не існувало.
- Ціна позову. В даному випадку предмет залишиться той-же.
Предмет пов'язаний з суб'єктивним правом захисту якого вимагає позивач.
Правда судді можуть цього не знати.
- Повторюся, згідно ч.2 ст.35 ЗУ "Про іпотеку" для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не обов'язково попередня відправка "іпотечного вимоги".
- Як на Вашу думку чи повинен суд закрити провадження у справі " про стягнення суми боргу в розмірі 99 тисяч гривень" при наявності відмовного рішення суду вступило в законну силу "про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 000 грн." (Договір не оскаржений, не визнаним нечинним, не є нікчемним) за умови що підставою для обох позовів послужило невиконання умов одного і того ж кредитного договору?
- Особиста думка: Всі випадки потрібно розбирати індивідуально, якщо в стягненні відмовлено з формальних обставин то вважаю можливо ще раз звертатися змінивши суму, якщо в "відмовній" вирішенні буде встановлено наявність обставин які взагалі виключають стягнення боргу - тоді знову звертатися з позовом немає сенсу.
Опубликовано в Библиотека юриста
