Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, [email protected]

Юрист, магистр права
Игорь КИЗИМА

Юридические услуги. Киев и Украина. Дипломные и диссертации по праву Автор практического пособия "Юридические технологии и нестандартное использование процессуальных институтов"
Гражданские, хозяйственные, административные (КАС, КУпАП), криминальные дела
Возвращение депозитов, кредитные споры, суды со страховыми организациями и банками
Диссертации, дипломные, магистерские, курсовые студентам-юристам
Помощь начинающим адвокатам

Понедельник, 31 Декабрь 2018 01:27

Апеляційна скарга 2019 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва

Оцените материал
(4 голосов)
Пропоную вашій увазі для зразку Апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, за ЦПК України станом на 01.01.2019 року

Київський апеляційний суд

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

через

Дніпровський районний суд м. Києва

02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3

Справа № 755/11267/18

суддя Виниченко Л.М.

 

Позивач (апелянт):

Кізіма Ігор Віталійович

Ідентифікаційний номер 2800803954

02090, м. Київ, вул. Празька, 3

096-545-40-33

0965454033Аukr.net

ідентифікаційний номер ...

 

Відповідач:

Приватне акціонерне товариство

«ДТЕК Київські електромережі»

Ідентифікаційний код 41946011

вул. Мельникова, 31, м. Київ

04050

e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

інших засобів зв’язку і даних невідомо

 

Ціна позову:                                                     2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

 

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від "28" листопада 2018 р. (справа № 755/11267/18)

 

Строк оскарження. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року. Таким чином останній день подання (надсилання через пошту) скарги є 2 січня 2019 року.

З оскаржуваним рішенням я ознайомився за допомогою сайту «Судова влада України» та офіційного реєстру судових рішень 28 грудня 2018 року  http://reyestr.court.gov.ua/Review/78341146. Оприлюднено окаржуване повне рішення, згідно реєстру 07.12.2018 року. По пошті оскаржуване рішення, станом на 30.12.2018 року не отримував.

Звертаючись до суду (з урахуванням зменшення позовних вимог), я просив:

- рішенням суду зобов’язати керівництво Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» розглянути звернення Кізіми Ігоря Віталійовича від 02.07.2018 року за його присутності та надати можливість уточнити свої вимоги, надати додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції;

- рішенням суду стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 2500 (дві с половиною тисячі) грн.. моральної шкоди.

 

Підстави оскарження. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Незаконність та необґрунтованість рішення №1.

 

В позові я просив зобов’язати вчинити дії саме керівництво ДТЕК (відповідача по справі). Оскаржуваним рішенням суд зобов’язує не керівництво вчинити зазначені дії, а товариство.

Зазначена обставина повністю нівелює мій «виграш» справи з цього питання, так як тривала переписка з відповідачем у порядку ЗУ «Про звернення громадян» ясно показала – рядові працівники, що розглядали звернення різнобічно тлумачили ситуацію і надавали відповіді, що прямо суперечать одна-одній. Це було встановлено і досліджено судом. Зокрема, у рішенні суду вказано: «У відповіді від 26.06.2018 року відповідач надав відповідь, яка повністю суперечить відповіді від 07.03.2018 року.»

Це все доводить, що не зобов’язавши саме керівництво відповідача вчинити певні дії суд фактично не поновив мої порушенні права, в той час як при розгляді справи дійшов обґрунтованого висновку про порушення моїх прав.

Також, суд розглядав, а позивач доводив суду вимогу розгляду такого звернення з поміж іншого саме керівництвом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», оскільки лише такий розгляд відновить порушене право позивача.

Судом досліджувалося і встановлювалося, що відповіді надані відповідачем за підписами рядових працівників (секретарів, клерків) є суперечливими та допускають різного тлумачення. Позивач неодноразово наголошував на цьому.

До того ж, у самому зверненні від 02.07.2018 року я просив Керівництво відповідача розглянути звернення саме керівництвом  (не менеджерів, не секретарів та іншого персоналу центрів сервісного обслуговування).

Докази і пояснення такої позовної вимоги (зобов’язати саме керівництво розглянути) позивач надавав, однак у резолютивній частині рішення це не зазначено.

 

Незаконність та необґрунтованість рішення №2.

 

Суд в оскаржуваному рішенні не оцінив докази у їх сукупності і зокрема, суд не оцінив доказ - показання свідка Кізіма І.В., позивача по справі. Цим порушивши процесуальну норму щодо оцінки доказів у цивільному процесі.

Це призвело до несправедливого та протиправного вирішення похідної, другої позовної вимоги - беручи до уваги показання свідка та інші докази по справі у їх сукупності суд неодмінно дійшов би висновку про завдання позивачу моральної шкоди.

 

2. Звертаю увагу апеляційного суду, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги вчинити дії. Тому логічно, що якщо суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первинної вимоги, вирішення питання про задоволення моральної шкоди мала б звестися лише до з’ясування розміру такої шкоди. Аж ніяк не про факт завдання чи не завдання моральної шкоди. 

Тому виглядає дивним, що склад цивільного правопорушення у діяннях відповідача у зв’язку з неналежним розглядом звернення на думку суду є, внаслідок чого суд задовольняє вимогу про зобов’язання вчинити дії, а складу цивільного правопорушення при завданні моральної шкоди – немає.

Однак, мова йде про взаємопов’язані обставини справи, оскільки завдання моральної шкоди стало наслідком протиправної, винної поведінки.

 

3. В оскаржуваному рішенні суд помилково стверджує, що  позивач належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань Кізіма І.В., через неналежний розгляд відповідачем звернення позивача від 02.07.2018 року, не надав. Суд також посилається на положення Пленуму ВСУ щодо зобов'язання відшкодувати моральну шкоду. І зазначає, що право на її відшкодування виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

При цьому суд не оцінює покази свідка у справі, і жодним чином не спростовує відсутність у діяннях відповідача складу цивільного правопорушення, в той самий час коли такий склад у діяннях відповідача наявний і підтверджується доказами.

 

4. Склад цивільного правопорушення при завданні моральної шкоди позивачу при розгляді справи доведений:

    1) протиправна поведінка – встановлена судом першої інстанції, в результаті чого суд зобов’язав відповідача вчинити певні дії;

2) негативні наслідки. Шкода, під якою найчастіше розуміється заподіяння негативних наслідків життю і здоров'ю людини і громадянина, як правило, виражається у фізичних і моральних стражданнях - моральну шкоду – доведена показаннями свідка. Позивач під присягу свідка повідомив суду, усвідомлюючи кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, і це відображено в тексті оскаржуваного рішення «Він (позивач) перебуває в постійному напруженні, із сусідом у них систематичні скандали, який сплачує лише свою частину коштів, через що отримують попередження про відключення електроенергії.

Як у позові, та і у відповіді на відзив (заявах по суті справи) я, аргументуючи моральну шкоду зазначав: «Згідно ст. 23 ЦК УКраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Прошу суд визнати такі обставини загальновідомими, адже в ситуації, яка склалася і яку навмисне провокує Відповідач, кожного дня сидиш як на пороховій бочці, постійно відчуваєш пригнічення від того факту, що відповідач так вже «взяв Бога за бороду», що навіть на звернення громадянина до нього не відповідає належним чином.

Приниження від того факту, що коли я прошу розглянути своє звернення за моєї участі щоби чітко у керівника Відповідача запитати, чим обґрунтовуються його тарифи, якщо навіть Конституційний Суд не вирішився з цього питання (та інші викладені вище питання), мені в чергове надсилається «погроза» з протиправною вимогою оплатити за тими тарифами, які діють наразі.

Той факт, що вимога з поміж іншого адресується сусіду-співвласнику Богайчуку В.П., а не особисто мені, ще більш додає моральних і душевних страждань, так як надзвичайно погіршує мої відносини з іншими людьми, а саме зі співвласником квартири.

Я, наразі, реально побоююся, що як відключать електроенергію, то це може призвести до кривавого конфлікту між нами. Це завдає мені великих хвилювань та нервового напруження. І це обставина, яка є загальновідомою. Загальновідомим для суду є те, що описана ситуація, конфлікт створює напружені відносини між його учасниками, а саме між мною та Богайчук В.В., іншим співвласником квартири».

Вказане також не було оцінено судом належним чином при розгляді справи. В той час, як згідно судової практики  (п«3. Під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до  чинного  законодавства  моральна  шкода   може полягати, зокрема:    у   порушенні   права  наданих споживачам, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування                    моральної (немайнової) шкоди».

 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками очевидний, оскільки наслідки (скандали з сусідом, постійне напруження позивача) викликані саме через неналежний розгляд звернень позивача (що було встановлено судом завдяки показам свідка).

    4) вина, тобто усвідомлення особою протиправних наслідків своєї поведінки. Усвідомлення і бажання таких наслідків доводиться наданими суду зверненнями та відповідями. Зокрема, у зверненні від 02.07.2018 року (яке я просив зобов’язати розглянути і яке суд зобов’язав розглянути) я попереджав відповідача про те, що неналежний розгляд і ігнорування моїх прав завдають мені моральної шкоди і я вимушений буду звернутися до суду з відповідним позовом. Однак відповідач не звернув на це уваги, тобто вина очевидна. А відтак, всі підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у суду були.

Звертаю увагу, що від деяких працівників суду я чув, що на практиці судді не хочуть в таких справах задовольняти моральну шкоду, оскільки такі рішення скасовує апеляційна інстанція. З їх слів, відповідачі (представники комунальної мафії) вирішують ці питання в вищих судах і скасовують відповідні рішення судів про задоволення моральної шкоди. Суддям псують в таких спосіб статистику розгляду їх рішень.

Саме у зв’язку з цим я прошу суд апеляційної інстанції розглянути цю скаргу за моєї участі.

Виходить, що монополіст не боїться ні Бога, ні Закону, має право вимагати безпідставно нараховані кошти, а я позбавлений права навіть у встановлений заном спосіб з’ясувати це питання. І навіть коли його протиправні діяння доведені в суді – суд відмовляє мені у компенсації моральної шкоди.

А щоби я не домагався правди – відповідач-монополіст просто «нацьковує» на мене сусіда.

Тому я буду боротися до кінця, і якщо не доб’юся справедливості у судах, поставлю питання перед державою про звільнення мене від будь-яких обов’язків перед державою Україна. Адже логічно, якщо держава не може захистити свого громадянина від олігарха-монополіста, то і я маю право відмовитися виконувати будь-який обов’язок щодо держави.

Суд грубо порушив процедуру оцінки доказів щодо встановлення наявності та розміру моральної шкоди, а саме ст. 89 ЦПК України, яка зобов’язує суд (є імперативною нормою) оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, а також зобов’язує надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Через порушення цієї процесуальної норми суд неналежним чином оцінив свідчення свідка по справі та аргументацію викладену на доведення моральної шкоди у позовній заяві та відповіді на відзив.

 

ОТЖЕ, ВИРІШУЮЧИ СПРАВУ, СУД ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ДОПУСТИВСЯ

1) невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи

2) порушив норми процесуального права (щодо оцінки доказів), та неправильно застосував норми матеріального права та відповідну судову практику (щодо відшкодування моральної шкоди, щодо наявності складу цивільного правопорушення).

 

 

СПЛАТА СУДОВОГО ЗБОРУ У ВСТАНОВЛЕНИХ ПОРЯДКУ І РОЗМІРІ

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

Згідно  ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має, зокрема, право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

 

Враховуючи вказане та керуючись Конституцією України, ЦК України, ЦПК України

 

ПРОШУ:

 

- взяти до уваги, що споживачі у справах захисту своїх прав звільняються від сплати судового збору;

- апеляційну скаргу розглянути за участі позивача, оскільки трапляються випадки коли суд приймаючи рішення в письмовому провадженні має проблеми зі встановленням обставин справи;

- при розгляді скарги дослідити докази, що стосуються апеляції, особливо показання свідка по справі у взаємозв’язку з іншими доказами (прослухати запис аудіофіксації судового засідання від 28.11.2018 року);

- рішення Дніпровського районного суду м. Києва від "28" листопада 2018 р. (справа № 755/11267/18) скасувати частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким зобов’язати саме керівництво відповідача розглянути звернення позивача та задовольнити моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

 

Додатки:

копія апеляційної скарги для Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» -  1 примірник;

 

 

                     31.12.2018                                                      Кізіма Ігор Віталійович

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×