Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


Суббота, 30 Май 2015 18:22

Президент Украины Порошенко прекратит новую волну приватизации

Оцените материал
(4 голосов)
Очень радостная новость. Назначено к рассмотрению дело по иску к Президенту Украины о запрете приватизация, а также на неделе будет назначено дело по иску о восстановлении права украинского народа на природный газ украинской добычи.
В этом видео рассказано, что мы будем делать дальше вместе с вами - Украинский народ - чтобы быть не телятами, а достойными гражданами.
Інструкція. Текст заяви. Можна скачати у вордівському форматі (дивіться прикріплення до цієї статті Скачать вложения: Клопотання третьої особи) Сам позов читайте тут . Інструкція з подачі заяви тут




Приобщайтесь к участию в деле в качестве третьих лиц (Інструкція. Текст заяви. Можна скачати у вордівському форматі (дивіться прикріплення до цієї статті Скачать вложения: Клопотання третьої особи) Сам позов читайте тут . Інструкція з подачі заяви тут )

Давайте сделаем судьям жарко на судебных заседаниях от количества третьих лиц по делу на стороне истца, которых надлежит выслушать и которые будут с разных уголков Украины!
К тому же, каждый подаст о видеофиксацию судебного заседания ходатайство!
Вернем себе УКРАИНУ!

ТЕКСТ ПОЗОВУ




 

Вищий адміністративний суд України

01029, місто Київ, вул. Московська, 8,

корпус 5

 

 позивач

громадянин України

Кізіма Ігор Віталійович

02090, м. Київ, вул. Празька, 3

096-545-40-33

e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

 

третя особа                                  

Кабінет міністрів України

01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2

інші засоби зв’язку невідомі

 

    відповідач

Президент України

Порошенко Петро Олексійович

01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

інші засоби зв’язку невідомі

 

 

Позовна заява

16.03.2015 року я, в порядку досудового вирішення спору, подав Президенту України (відповідачу по справі) листа (заяву-претензію), в якому просив вчинити всі можливі дії в межах повноважень, наданих йому Конституцією України, щоби зупинити нову хвилю приватизації. Зокрема,повертати закони щодо приватизації державних об’єктів/часток держави у цих об’єктах до Верховної ради для повторного розгляду (застосовувати право вето) на підставі того, що приватизація таких об’єктів суперечить Конституції України, Декларації про державний суверенітет та знищує основу держави України – національне багатство.

Зазначену заяву-претензію вкинув до поштової скриньки в Адміністрації Президента.

В листі я вказував, що із засобів масової інформації, на початку березня 2015 року, я дізнався про те, що Прем’єр-міністр України Яценюк А.П., має намір виставити на приватизацію близько 1200 підприємств. При цьому, мотивацією він вказував – розкрадання зазначеного майна при перебуванні ним у державній власності.

В заяві-претензії я наголошував на тому, що саме завданням і Прем’єр-міністра України, і Уряду, і Президента – є зберегти та організувати успішну діяльність вказаних підприємств, оскільки вони обрані/призначені на свої посади Українським народом саме з цією метою – з метою дбати про національне багатство, а не розбазарювати/відчужувати його.

Я також зауважив, що якщо протягом двох місяців не відбудеться будь-яких зрушень щодо збереження національного багатства України та вжиття заходів Президентом щодо заборони нової хвилі приватизації, у спосіб та межах повноважень, встановлених Конституцією України, то я змушений буду звернутися до суду.

13.05.2015 року я дізнався з офіційного сайту Кабінету міністрів України (третя особа по справі) про те, що постановою від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» розпочато нову хвилю приватизації – розпочато порушення моїх прав.

Отже, Президент України не виконав не лише прохання, висловлене мною у заяві-претензії, в рамках досудового вирішення спору, а й проігнорував вимоги Конституції України й Декларації про державний суверенітет.

Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

Юридичний зв'язок між Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Конституцією України забезпечується через Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, на який є посилання в Конституції України, а в самому Акті  проголошення незалежності є посилання на Декларацію про державний суверенітет України.

Приватизація цих об’єктів, які є власністю українського народу – є протиправною, оскільки це складає матеріальну основу суверенітету (згідно Декларації про державний суверенітет) та матеріальну, фінансову основу (згідно Конституції).

Я наполягаю на тому, що:

1) Конституція України (основний закон) не передбачає приватизації національного багатства.

2) Декларація про державний суверенітет прямо вказує на те, що національне багатство – є власністю Українського народу. Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету.

3) Президент України, згідно ст. 102 Конституції України, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

З першого речення преамбули Конституції «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей» виходить, що український народ складається з громадян України. Отже, національне багатство є спільною власністю всіх громадян України, а відтак позивач по справі – громадянин України – є співвласником національного багатства.

Отже, приватизація порушує мої права та законні інтереси як громадянина України, оскільки зменшує мою частку в національному багатстві. І перешкодити порушенню моїх прав за Конституцією України, має саме Президент України як гарант.

Згідно п.1, п. 15 ст. 106 Конституції України Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку та зупиняє дію актів Кабінету Міністрів.

Також, згідно ст. 94 Конституції України, Президент має право ветувати закон – повертати його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

 

Враховуючи вказане та керуючись Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет, ст.ст. 3, 72, 104, 171-1 КАС України

 

ПРОШУ:

 

прийняти цю позовну заяву до розгляду, а позовні вимоги задовольнити;

зобов’язати Президента України припинити протиправну приватизацію у 2015 році;

зобов’язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» у порядку, визначеному Конституцією України;

зобов’язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» протягом 2015 року та повертати такі закони до Верховної ради для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України;

обов’язок доказування покласти на відповідача, згідно ч. 2 ст. 72 КАС України у випадку його заперечення проти позову.

ДОДАТКИ:

  1.  Копія заяви-претензії;
  2.  Копія паспорту позивача на підтвердження громадянства України;
  3. Клопотання про відстрочення сплати судового збору;
  4. Примірник позову та доданих документів для відповідача і третьої сторони.

 

               18.05.2015 року                                                             Кізіма Ігор Віталійович

 

Вищий адміністративний суд України

01029, місто Київ, вул. Московська, 8,

корпус 5

суддя Бившева Л.І.

справа № П/800/166/15

 

 позивач

громадянин України

Кізіма Ігор Віталійович

02090, м. Київ, вул. Празька, 3 кв. 206

096-545-40-33

e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

 

третя особа                                 

Кабінет міністрів України

01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2

інші засоби зв’язку невідомі

 

    відповідач

Президент України

Порошенко Петро Олексійович

01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

інші засоби зв’язку невідомі

 

 

Заява

про усунення недоліків

до позовної заяви

згідно ухвали ВАС України від 20.05.2015

 

Я розумію, що при вирішенні питання «відкривати провадження у справі чи ні» суд може застосувати негласне правило «закон як дишло», а тому наголошую суду на те, що я розумію, що судді Вищого адміністративного суду України будуть не у захваті від перспективи розглянути дану справу, оскільки залежать в тій чи іншій мірі від відповідача – Президента України.

Проте,повернення або залишення без розгляду моєї позовної заяви буде означати про порушення мого конституційного права на звернення до суду за судовим захистом та права на розгляд мого позову справедливим неупередженим судом, так як це і передбачено ст. 55 Конституції України, ст. 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд)

 

1. Сплата судового збору

 Оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп. додається.

 

2. В чому конкретно полягає порушення особистих прав, свобод та інтересів позивача саме відповідачем

 

 1) Індивідуальні та колективні права нерозривно пов'язані, хоча і різні за своєю природою. Проте як би не були різноманітні ці права, їх правомірність повинна незмінно проходити перевірку "людським виміром" - правами індивіда. Вимагаючи визнання колективних прав, суб’єкт  повинен виходити з того, що такі права є не сумою індивідуальних прав, а становлять якісно інший рівень їх захисту. Отже, я, як громадянин України, який має приналежність до суб’єкта колективних прав – Українського народу – маю повне право заявляти вимогу про якісний рівень захисту колективних прав – прав Українського народу на національне багатство та звертатися до суду за захистом таких прав. Мій позов щодо заборони приватизації національного багатства і є реалізацією права на звернення за судовим захистом відповідного колективного права, оскільки від його захисту залежать і права позивача як громадянина України. Тобто, мої права і інтереси і права Українського народу на збереження національного багатства (державної власності) тісно, нерозривно  пов’язані між собою.

Приватизація підприємств державної та комунальної форми власності спричинила різкий занепад економіки України, стала причиною зниження рівня добробуту громадян, посилила безвідповідальність держави за економічну політику та продовжує нести за собою надзвичайно негативні соціально-економічні наслідки та загрози для громадян України. 
 

        В умовах фінансової кризи продаж державних та комунальних підприємств є неефективним варіантом виходу із ситуації, що склалася в економіці, та може в подальшому, ще більше знизити контроль держави над економічною політикою.

        Світовий досвід показує, що найкращим варіантом поступового виходу із фінансово-економічної кризи є націоналізація підприємств, посилення контролю держави над економічною та фінансовою політикою в цілому.

       В умовах фінансово-економічної кризи потрібно зберегти контроль держави та територіальної громади над об’єктами права державної та комунальної власності, що стане умовою збереження стабільного доходу у відповідні бюджети, а також недопущення звільнення працівників в зазначених підприємствах незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності, унеможливить продаж-розкрадання зазначених об’єктів за заниженою ціною.  
    

Під виглядом приватизації державної власності, насправді, мала місце абсолютно безцеремонна конфіскація власності народу.

Причому всупереч волі останнього. По суті, подія стала грандіозною аферою століття.
Оскільки приватизація проходила всупереч волі, прав і національним інтересам народу, то всю сукупність нормативних актів про неї можна без натяків зарахувати до розряду квазізаконодавства або неправедного законодавства.

Під таким розуміється сукупність законодавчих актів, хоча і прийнятих парламентом країни з дотриманням звичайних парламентських процедур, але зміст і застосування яких пов'язані з порушенням принципів справедливості та верховенства права.  

 

2) Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

З першого речення преамбули Конституції «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей» виходить, що український народ складається з громадян України. Отже, національне багатство є спільною власністю всіх громадян України, а відтак позивач має право відстоювати колективне право Українського народу на національне багатство України.

 

3) Від розміру та наявності національного багатства у державі, безпосередньо залежить спроможність забезпечення соціальних гарантій та соціальна спрямованість держави. Адже саме за рахунок національного багатства (державної власності) є можливість фінансувати безкоштовну освіту, медицину, навчання, забезпечувати гідний рівень життя Українського народу, екологічну безпеку, охорону правопорядку тощо.

  На разі, Кізіма Ігор Віталійович, для прикладу, ще має змогу звернутися в поліклініку за місцем проживання і отримати безкоштовних прийом у лікаря, проте в разі потреби більш серйозного медичного лікування отримати його безкоштовно у комунальних та державних закладах не представляється за можливим. І саме через те, що у держави вже майже не залишилося державної власності, яка б забезпечували наповнення бюджету на зазначені цілі.

Розпродаж підприємств та державних часток в статутних фондах підприємств знищить вщент можливість держави гарантувати мені, позивачеві по справі, право на безоплатну медицину.

Як результат позивач при зверненні до поліклініки не за місцем реєстрації місця проживання був змушений добровільно сплатити за послуги гроші, тоді як фінансування зазначеного закладу покладається на державу. Отже, держава, яка позбулася вже левової частки національного багатства не здатна гарантувати позивачеві право на безкоштовне медичне обслуговування (ст. 49 Конституції України), однак при зверненні в поліклініку за місцем реєстрації безоплатні медичні послуги ще надаються.

На доказ подаю копії листка непрацездатності за наслідками лікування без оплати послуг лікарів та копію фіскального чека про сплату добровільного внеску в примусовому порядку.

Позивач впевнений, що якщо держава допродає рештки своєї власності, то у позивача не буде можливості отримати безкоштовно жодної медичної послуги як-то прийом дільничного лікаря, для прикладу. Оскільки зникне державна власність, яка забезпечує та вплив держави на соціальну сферу та соціальну спрямованість економіки.

Ще один приклад порушення прав позивача.

Внаслідок того, що держава не в змозі реалізувати право позивача на доступне житло (ст.ст. 47, 48 Конституції України), позивач придбав таке самостійно з розрахунку житлової площі по нормі на одну особу (16,5 кв.м). Тобто, для того щоби створити сім’ю, позивачеві доведеться придбавати житло більшого розміру. Проте, оскільки держава не спроможна створити умови за яких позивач матиме змогу таке житло побудувати, взяти у оренду або придбати у власність, мрія про більшу житлову площею є нездійсненною.

Натомість, наявність в державній власності відповідних великих підприємств, що виробляють будівельні матеріали, будівельні конструкції та техніку, виробляти сталь і т.п., надали б можливість державі будувати достатнього доступного житла для громадян.

Окрім того, прибуток від цих підприємств зараховувався б до державного бюджету і потрапляв би на фінансування інших соціальних потреб громадян.

Проте, допродаючи останнє державне майно, підприємства, частки у статутному фонді цих підприємств держава остаточно втратить можливість сприяти забезпеченню гідного життя громадянам України, позивачу по справі, який так і не зможе придбати собі по доступній ціні житло за нормами житлової площі для створення власної сім’ї.

 Аналогічно, при повному відчуженні великих об’єктів державної власності держава не здатна буде ефективно забезпечити позивачу:

право на екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу, що є обов’язком держави (ст. 16 Конституції України);

соціальну спрямованість економіки (ст. 13 Конституції України);

захист життя позивача, через недостатнє фінансування правоохоронних органів (ст. 27 Конституції України);

право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України).

Отже, безпосередньо права позивача порушені, а відновленням такого права буде зобов’язання відповідача вжити заходів щодо заборони нової хвилі приватизації, оскільки така повністю знищить можливість держави впливати на соціальну та економічну ситуацію в країні.

Отже, наразі, є реальна загроза основним правам та свободам громадянина Кізіми Ігоря Віталійовича, оскільки у випадку продовження протиправної приватизації я не зможу разом з іншими громадянами користуватися тими соціальними гарантіями, що встановлені Конституцією України.

4) Саме відповідач - Президент України, згідно ст. 102 Конституції України, зобов’язаний вчинити дії щоби перешкодити приватизації та позбавленню Українського народу його власності, національного багатства.

Саме відповідач – Президент України - має забезпечити таким чином реалізацію на практиці права Українського народу та громадянина України Кізіма Ігоря Віталійовича на свою власність – національне багатство.

Конкретно відповідач є зобов’язаним відновити порушене право ще й тому, що лише він має відповідні важелі впливу та повноваження, надані йому Конституцією України, щоби убезпечити позивача від загрози позбавлення його разом з іншими громадянами України, права на національне багатство, що гарантує гідне життя, а не виживання.

Невжиття Президентом відповідних дій безумовно позначиться на моїх правах та свободах, як-то на можливість отримання безкоштовного лікування, доступного житла, гідного рівня життя тощо.

Ніхто, окрім відповідача – Президента України – не уповноважений бути гарантом прав позивача, Конституції України, а тому зазначені позовні вимоги скеровані саме до нього.

І, навпроти, не вчинення до цього часу відповідних дій саме відповідачем є загрозою гідного існування Українського народу, так як відповідач легковажачи з протиправною великою приватизацією залишків державної власності, безпосередньо порушує і не виконує ст.ст. 94, 102, 106 Конституції України.

 

Всі доводи, які почасти приведені мною у цій заяві мають стати предметом судового розгляду, з реалізацією норми права, що закріплена у ст. 71 КАС України, відповідно до якої тягар доказування безпідставності позову покладений на Президента України. До того ж, згідно цієї ж норми права, Вищий адміністративний суд сам наділений правом за власної ініціативи витребовувати потрібні докази у процесі розгляду справи.

Докази зниження рівня життя Українського народу та позивача (відповідні розрахунки та дослідження) є у Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України (1032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60), зокрема, Відділ дослідження рівня життя населення при цьому Інституті провів наступні дослідження:

1)     нерівність за доходами та умовами життя: основні складові та прояви; чинники формування;

2)    проведено оцінку вартості державних програм соціальної підтримки, а саме соціальної допомоги, соціальних пільг, податкових соціальних пільг у контексті впливу на бюджетні видатки;

3)    основні тенденції формування рівня життя населення; трансформації в складових життєвого рівня;

4)    доходи населення: рівень та структура; джерела формування та напрями використання;

5)    умови проживання домогосподарств: забезпеченість житлом, кількісні та якісні характеристики житла, можливість покращення житлових умов для різних категорій населення, доступність послуг соціальної сфери для мешканців малих населених пунктів;

6)    бідність та соціальне відторгнення: монетарні та немонетарні аспекти, профілі та чинники формування;

7)    система соціального захисту та її вплив на бідність та умови життя соціально вразливих груп;

8)    моделювання та прогнозування рівня життя населення та окремих його аспектів.

Переконаний, що на запит суду, в порядку ч. 5 ст. 71 КАС України, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України підтвердить інформацію про негативний вплив великої приватизації (і як наслідок монополізації економіки та відсутності у держави суттєвих важелів впливу на ситуацію) на рівень життя громадян України. Саме таку інформацію можна отримувати, підвівши підсумок перерахованих вище  досліджень Інституту.

 

Я розумію, що при вирішенні питання «відкривати провадження у справі чи ні» суд може застосувати негласне правило «закон як дишло», а тому наголошую суду на те, що я розумію, що судді Вищого адміністративного суду України будуть не у захваті від перспективи розглянути дану справу, оскільки залежать в тій чи іншій мірі від відповідача – Президента України.

Проте,повернення або залишення без розгляду моєї позовної заяви буде означати про порушення мого конституційного права на звернення до суду за судовим захистом та права на розгляд мого позову справедливим неупередженим судом, так як це і передбачено ст. 55 Конституції України, ст. 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд)

Враховуючи вказане та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

 

ПРОШУ:

 

взяти до уваги викладене в цій заяві;

відкрити провадження у справі, реалізувавши таким чином моє конституційне право на справедливий суд;

в порядку ч. 5 ст. 71 КАС України, витребувати у Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України інформацію про негативний вплив великої приватизації в Україні (і як наслідок монополізацією економіки та відсутності у держави суттєвих важелів впливу) на рівень життя громадян України.

 

ДОДАТКИ:

 

  1. Оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.;
  2. Копія листка непрацездатності;
  3. Копія фіскального чека про сплату добровільного внеску за медичні послуги;
  4. Копія договору купівлі-продажу ½ частини квартири ю- 2 арк.

 

               25.05.2015 року                                                             Кізіма Ігор Віталійович

заява про вступ третіх осіб http://ut.kiev.ua/sd/deyatelnost/item/1577-zayava-pro-vstup-v-spravu-tretih-osib-za-pozovom-do-prezidenta.html


Заява

про зміну позовних вимог

 

Насамперед, наголошую, що аргументація до змінених позовних вимог, викладена головним чином у моїх попередніх документах, поданих до суду (позовній заяві, заяві про уточнення). Тому прошу цю заяву розглядати у нерозривному зв’язку з вказаними вище документами.

 Згідно п. 10.3 Постанови ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Щодо адміністративного розсуду.

Щодо дискреційності повноважень Президента вжити відповідних заходів чи його обов’язку, позивач виходить з наступного:

1. Бути гарантом Конституції, державного суверенітету, прав і свобод громадянина – є обов’язком Президента України, а не дискреційним повноваженням.

2. В юридичній енциклопедії дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону.

3. З аналізу практики Європейського Суду слідує висновок, що застосування національного закону в конкретній юридичній ситуації (спорі) сприймається ним через призму меж дискреційних повноважень державних національних органів, які застосовували закон при вирішенні юридичного конфлікту, та безпосередньо відповідність вчинених дій по застосуванню закону в дискреційних межах. Загальні принципи щодо цього сформульовано в рішенні у справі „Фадєєва проти Росії” від  9 червня 2005 року, в якому Суд з відсилкою до справи „Баклі проти Сполученого Королівства”, зазначив, що: „Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку „необхідності” втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції”.

Отже, зобов’язати Президента України вчинити вказані дії не є порушенням його права діяти за певних умов на власний розсуд, оскільки діючи у межах закону Президент не може і не має права проігнорувати необхідність вжити заходів щодо збереження у держави власності та визначення й окреслення інших питань економічної безпеки держави.

 

 

Щодо визнання протиправною бездіяльність Президента України з приводу невжиття заходів щодо припинення приватизації державної власності. 

Аргументація подана у позові та заяві про усунення недоліків, а саме вказано, що не вчинення до цього часу дій щодо зупинення приватизації залишків державного майна саме відповідачем є безпосередньою загрозою гідного існування Українського народу та незалежності держави Україна, так як відповідач легковажачи з протиправною великою приватизацією державної власності, безпосередньо порушує і не виконує ст.ст. 94, 102, 106 Конституції України. Тобто, маючи важелі впливу для гарантування прав Українського народу – громадян всіх національностей – на економічно сильну державу, Президент України протиправно до цього часу не вжив жодного з можливих заходів щоби перешкодити, припинити протиправну приватизацію, яка позбавляє державу останнього майна. Н-р, Президент міг би сам зупинити дію постанови Уряду, міг звернутися до суду з позовом, або до Верховної ради з відповідним законопроектом щодо заборони подальшої приватизації (внесення змін до існуючих законів). Міг визнати такий законопроект невідкладним і вимагати позачергового його розгляду (ст. 93 Конституції України).

Проте, Президент України не вчинив жодної з дій, яких би мав вчинити, керуючись інтересами народу України, інтересами громадян України, інтересами громадянина України – Кізіма Ігоря Віталійовича – позивача по справі.

Щодо зобов’язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» у порядку, визначеному Конституцією України;

Аргументація викладена в попередніх документах. А також хочу добавити, що згідно з постановою, Україна має намір у 2015 році приватизувати 13 українських державних операторів морських портів. Крім того, документом передбачається приватизація «Одеського припортового заводу», «Сумихімпрому», «Центренерго» та всіх інших держчасток, що залишилися у держави в підприємствах теплової генерації та обленерго, державні вугільні підприємства та шахти, концерн «Укрторф», «Електронмаш» і «Президент-готель». У переліку також є ряд підприємств, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства. Всього у списку на приватизацію 286 об'єктів, при цьому ще 43 об'єкти внесені до переліку заборонених до приватизації, для продажу яких необхідне рішення українського парламенту.

До списку включено підприємства, загальна вартість яких за нинішнього курсу валют складає сотні мільярдів гривень. При тому, що законом про Державний бюджет-2015 зафіксовано на порядок менші доходи від приватизації – 17 млрд грн. Лише Одеський припортовий завод вдвічі дорожчий. А в урядовому продажному списку, крім Одеського припортового, виставлено на вибір цілий «шведський стіл»: «Сумихімпром», «Свема», купа обленерго, купа міськгазів, купа вугільних шахт, «Укрторф», «Укрбуд», купа елітно-селекційних аграрних підприємств з десятками тисяч гектарів найродючішої землі, купа нерухомості в центрі столиці та в обласних центрах, теплоелектростанції, гідроелектростанції, включили на продаж навіть стратегічні морські порти!!! І от цей клондайк із 300 підприємств ваш уряд швиденько, за півроку, хоче продати, причому лише за 17 мільярдів гривень?! Це злочин проти України.

На даний час не зроблено жодного дієвого кроку, аби здійснити демонополізацію, аби дійсно запровадити прозорість і конкурентність в економіці. За таких умов, продаж сотень крупних підприємств перетвориться на їх скупку все тими ж, відомими із списку «Форбс» кількома родинами.

Зараз для приватизації не кращий час. Через особливий період та жорсткий економічний спад українських Бюджет недоотримає мільярди від продажу об’єктів. Крім того, ми можемо побачити розпродаж підприємств на основі політичних, а не економічних уподобань. Тобто, пріоритет на купівлю держоб’єктів отримають наближені та лояльні до привладних осіб.

Використовувати в питаннях приватизації хочуть досвід Франції. Для цього міністр Абромавичус спрямував до Парижу прохання про надання консультації експерта від Бюро експертизи Франції. Щоправда, в умовах фактичного технічного дефолту жодна країна не влаштовувала «гаражний розпродаж».

Щодо зобов’язати Президента України прийняти рішення про розробку та затвердження доктрини економічної безпеки України, в якій передбачити, що держава Україна має: не допускати приватизації об’єктів державного майна (груп «В», «Г» та «Е»), і лише у випадку крайньої необхідності передавати такі об’єкти іншим особам на правах довірчої власності (управління) або у порядку концесії; припиняти діяння спрямовані на умисне доведення до банкрутства підприємств груп «В», «Г» та «Е»;

Юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:

- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців;

-  24 жовтня 1990 року  законом  УРСР  “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);

-   стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.

Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі нормативно-правові акти про приватизацію, корпоратизацію і акціонування, - фіктивні, так само, як і псевдо-приватизація.

Закони, про які йде мова діють і на даний час.

Юридичний зв'язок між Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Конституцією України забезпечується через Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, на який є посилання в Конституції України, а в самому Акті  проголошення незалежності є посилання на Декларацію про державний суверенітет України.

Ставити таку вимогу позивач має право, з огляду на п. 10.3 Постанови ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту.

Окрім того, в нас діє воєнна доктрина, яка затверджена Указом Президента від 15.06.2004 року.

Економічна доктрина (за аналогією з Воєнною доктриною) - це система керівних поглядів на збереження у державній власності та під контролем держави необхідної кількості національного багатства з тим, щоби держава мала можливість впливати на економічні процеси у суспільстві, принципи і шляхи запобігання фінансово-економічним кризам, підготовки держави до можливих наслідків світових криз, а також на застосування державного економічного ресурсу для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів.

Згідно ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. А згідно п. 1 цієї статті Президент України забезпечує державну незалежність та національну безпеку держави. Згідно ст. 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України. Гарантувати це Президент матиме змогу при достатньо потужній економіці з державною часткою власності принаймні 25-30%. Так як про це й говорить досвід країн Світу та Європи.

Отже, питання економічні неаби як важливі взагалі для існування держави Україна як такої. А відтак потрібно вважати за неналежний стан речей, відсутність у нас економічної доктрини.

Щодо зобов’язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та повертати такі закони до Верховної ради для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України.

Ця позовна вимога змінена лише часовими рамками. В попередній редакції вказана позовна вимога обмежувалася лише 2015 роком. Проте це є недоцільним. З огляду на економію процесуального ресурсу суду та коштів позивача. Іншими словами, щоби щороку не звертатися з одним і тим же самим, по суті, позовом.

 

Я скористався своїм правом (ст. 137 КАС України) на зміну позовних вимог та, з урахуванням змісту позовної заяви від 18.05.2015 року та заяви про усунення недоліків від 25.05.2015 року  ПРОШУ:

 

визнати протиправною бездіяльність Президента України з приводу невжиття заходів щодо припинення приватизації державної власності;

зобов’язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» у порядку, визначеному Конституцією України;

зобов’язати Президента України прийняти рішення про розробку та затвердження доктрини економічної безпеки України, в якій передбачити, що держава Україна має: не допускати приватизації об’єктів державного майна груп «В», «Г» та «Е», і лише у випадку крайньої необхідності передавати такі об’єкти іншим особам на правах довірчої власності (управління) або у порядку концесії; припиняти діяння спрямовані на умисне доведення до банкрутства підприємств груп «В», «Г» та «Е»;

зобов’язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та повертати такі закони до Верховної ради для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України;

обов’язок доказування покласти на відповідача, згідно ч. 2 ст. 72 КАС України у випадку його заперечення проти позову.

 

Додатки: примірники заяви для відповідача та третьої особи, оригінал квитанції про сплату судового збору.

              

12.06.2015 року                                                                 Кізіма Ігор Віталійович

                                             

КЛОПОТАННЯ

про відеозапис судових засідань

 

Згідно ст. 12 КАС України особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено ст. 11 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції, встановлено, що учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Згідно ст. 129 Конституції України одним з основних принципів правосуддя в Україні є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Ця справа має великий суспільний резонанс і стосується прав, свобод та інтересів всього Українського народу.

До того ж, громадяни України – Український народ – через те, що основні ЗМІ належать олігархам, не мають можливість в повному об’ємі отримати інформацію щодо всіх «за» і «проти» приватизації, оскільки кожен власник ЗМІ подає таку інформацію  під вигідним для себе кутом зору і цей кут зору є відмінним від інтересу пересічного українця, простого робітника, трударя.

З огляду на це, перебіг процесу, судових дебатів, запитань-відповідей сторін та інших учасників процесу є важливими та становлять значний суспільний інтерес для всіх громадян України, оскільки справа приватизації залишків державної власності стосується кожного і вплине в той чи інший спосіб на права, свободи та інтереси кожного громадянина України.

Натомість, згідно ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про інформацію»  предметом суспільного інтересу вважається інформація,  яка свідчить  про  загрозу  державному  суверенітету, територіальній цілісності  України;  забезпечує  реалізацію  конституційних прав, свобод  і  обов'язків;  свідчить  про  можливість  порушення  прав людини,  введення  громадськості  в оману.

А оскільки в Декларації про державний суверенітет вказано, що національне багатство, весь економічний і науково-технічний потенціал є власністю Українського народу, матеріальною основою суверенітету України та використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян, то предмет цього позову є предметом суспільного інтересу.

Крім того, відеозапис судових засідань допоможе укріпити авторитет Вищого адміністративного суду України та продемонструвати суспільству його неупередженість, відкритість та незалежність.

Зйомка портативною відеокамерою на міні-штативі не буде створювати перешкод для ведення судового засідання, оскільки працює безшумно, займає нікчемно мало місця та буде розміщуватися неподалік позивача, в одному місці весь час судових засідань. Розповсюджуватися запис буде за допомогою мережі Інтернет в освітніх, інформаційних цілях без монтажу та інших технічних маніпуляцій з відео - та звукорядом.

Також, зауважу, що відеоматеріал набагато легше сприймається широкою аудиторією, ніж аудіо запис, а тому вважаю, що для цілей якнайширшого інформування громадян щодо питань піднятих у судовому засіданні аудіозапису буде недостатньо.

Враховуючи викладене та те, що дана справа має велике суспільне значення, а відеозапис буде використано в інтересах суспільства – інформування щодо всіх переваг та недоліків приватизації, яка розпочата в 2015 року

 

ПРОШУ:

 

дозволити проведення відеозапису судових засідань під час розгляду вказаної адміністративної справи на портативний відео-засіб.

 

 

12.06.2015 року                                                                      Кізіма Ігор Віталійович

 

КЛОПОТАННЯ

 

Я маю інформацію, що до участі в справі в якості третіх осіб на стороні позивача мають долучитися громадяни з міст Києва, Донецька, Вінниці, Мелітополя, Львова, а можливо й інших.

Проте, їх відповідні клопотання можливо не дійшли до суду з таким розрахунком, щоби організувати для них участь у судових засіданнях в режимі відео конференції з місцевих адміністративних судів.

Оскільки згадані громадяни мають підтримати у суді позивача, а третя особа зі Львову – Яремків О.М., є, поміж іншим, фахівцем і дослідником економічних проблем та питань приватизації в Україні, то я ПРОШУ відкласти судове засідання призначене на 15.06.2015 року на іншу дату з метою забезпечити розгляд заяв від всіх третіх осіб, розглянувши у судовому засіданні 15.06.2015 року: 1) клопотання про відеозапис судових засідань;  2)  заяву про зміну позовних вимог; 3) заяви про участь у справі в якості третіх осіб, що надійшли до суду станом на 15.06.2015 року.

Також ПРОШУ долучити до матеріалів справи в якості письмових доказів та дослідити в судовому засіданні: 1) конституційне подання Президента України від 19.09.2009 року (Президентом подається мотивування приватизації стратегічних, прибуткових для держави об’єктів); 2) статтю Нани Чорної «Приватизація для своїх» - виявляє протиправні способи приватизації і вказує на негативні наслідки такої для держави; 3) статтю Мочерного С.В. «Основні напрями формування нової економічної системи у постсоціалістичних країнах» (в якій аргументується необхідність мати у державні власності засоби виробництва в середньому 30—35%); 4) интервью в УНИАН руководитель Фонда госимущества Валентина Семенюк-Самсоненко о том, что некоторые предприятия после приобретения уничтожаются как конкуренты; 5) текст промови Ю.Кармазіна про неконституційність закону про приватизацію Укррудпрому; 6) статтю «Эксперты посчитали, сколько Украина потеряет на спешной приватизации» сайту «Обозреватель».

Також ПРОШУ долучити та дослідити в судовому засіданні в якості речового доказу диск двд-р Вербатім з відеозаписами: 1) інтерв’ю Семенюк-Самсоненко, голови Фонду держмайна, в якому вона розповідає про схеми приватизації та способи не платити за отримані об’єкти гроші; 2) інтерв’ю Семенюк-Самсоненко, голови Фонду держмайна, в якому вона розкриває специфіку приватизації «по-українськи» та викриває порушення законодавства, що допускаються при цьому; 3) інтерв’ю Ю.Кармазіна про неконституційність закону про приватизацію Укррудпрому та інших порушеннях при приватизації державного майна.

Також, ПРОШУ суд, у відповідності до ст. 120 КАС України) сприяти у реалізації мого права щодо покладення тягара доказування на відповідача у спосіб, зокрема, можливості задати в судовому засіданні питання компетентному представнику відповідача, а відповідям на питання надати оцінку в судовому рішенні за наслідками розгляду справи.

Так, згідно ст. 120 КАС України суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники. А відтак, я ПРОШУ постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі відповідача та третьої особи (представника Кабінету міністрів України) у судовому засіданні.

Згадане прохання зумовлено тим, що представник Президента та Кабінету міністрів може дозволити собі не явитися ні на одне засідання, попросивши суд розглядати справу без нього. Мотиви таких вчинків і впевненості в успішному розгляді справи обговорювати не буду.

Проте, для реалізації зазначених вище прав – права ставити питання та права перенесення тягара доказування на відповідача -  ПРОШУ забезпечити можливість поставити питання як представнику Президента, так і представнику Кабінету міністрів України, відповіді на які покласти, з поміж іншого, в основу мотивувальної частини рішення суду за наслідками розгляду даної справи.

 

Додаток:

 

1. Письмові докази – 13 арк.

2. Речовий доказ - диск двд-р Вербатім – 1 шт.

 

 

12.06.2015 року                                                                      Кізіма Ігор Віталійович

 

 

Последнее изменение Пятница, 12 Июнь 2015 17:23

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×