Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


Понедельник, 20 Июль 2015 05:11

Клопотання до Конституційного суду щодо недоречності змін до Конституції (проект 2217а від 01.07.2015 року)

Оцените материал
(2 голосов)

Згідно ст. 54 ЗУ «Про Конституційний суд України», колегія суддів Конституційного Суду України під час підготовки справи, Конституційний Суд України в процесі провадження у справі мають право викликати громадян, участь яких повинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи.

Колегії суддів Конституційного суду України,

що готуватиме справу до розгляду з приводу надання висновку  щодо відповідності Конституції України проекту закону 2217а від 01.07.2015 року та доопрацьованого проекту від 15.07.2015 року про внесення змін до Конституції України

 

Конституційному суду України

01033 м. Київ, вул. Жилянська, 14

 

Кізіма Ігор Віталійович

02090, м. Київ, вул. Празька, 3

 

Струков В’ячеслав Анатолійович

02090, м. Київ, вул. Астраханська, 25

 

Клопотання

про виклик в процесі провадження громадян, участь яких забезпечить об'єктивний і повний розгляд справи

Згідно ст. 54 ЗУ «Про Конституційний суд України», колегія суддів Конституційного Суду України під час підготовки справи, Конституційний Суд України в процесі провадження у справі мають право викликати громадян, участь яких повинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи.

Оскільки Президент України не вжив заходів щодо всенародного обговорення пропонованих ним змін до Конституцію, то в деякій мірі ліквідувати зазначене упущення ми, що нижче підписалися, просимо Конституційний суд України.

Документ (зміни до Конституції), від якого залежить якою буде Україна, розробляється не публічно, з залученням вкрай обмеженого кола осіб.

Особисто я, як і більшість громадян держави, дізнаюся фрагментарно про деякі напрацювання Конституційної комісії з засобів масової інформації. Проте, проект змін до Основного закону вже має у своєму розпорядженні Венеціанська комісія і Президент. Але не громадяни України, яким жити за цим документом, і не депутати парламенту, яким цю Конституцію приймати.

Тут зауважимо, що навіть кома у пропонованих змінах до Конституції може зіграти велику роль. Що вже казати про те, що ми, завдяки ЗМІ, дізнаємося про ці зміни, проте у загальних рисах.

Отже, закритість, майже інтимність конституційного процесу насторожує нас неабияк і порушила наші права.

Проект закону 2217а від 01.07.2015 року та доопрацьований від 15.07.2015 року про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) насправді передбачає повну її централізації. Він руйнує народовладдя в Україні через знищення його основної ланки – територіальної громади. Проект навіть визначення не містить, що таке «територіальна громада», позаяк за проектом «громада» -  це адміністративно-територіальна одиниця.

Майже у всіх європейських країнах аналоги нашим територіальним громадам – суб’єкти права, власники та юридичні особи публічного права. Отже, при всій декларованій європейськості і європейського вектору зазначені зміни не мають нічого спільного з основами європейського права.

Конституцію не потрібно змінювати щодо народовладдя та місцевого самоврядування. Необхідно лише наповнити Конституцію України реальним змістом, існуючим на сьогодні, правом власності й контролю, правом безпосередньої участі громадян, територіальної громади в процесах управління державою, регіоном.

Отже, заявлена децентралізація — це лише перетасування карт у грі з незаконного привласнення майна територіальних громад, національного багатства України.

Судячи з пропонованих змін, ті хто пропонує зміни до Конституції зазіхають на право заявників/громадян на встановлений Конституцією лад та устрій, на перетворення демократичної України в авторитарну по суті державу.

Робиться це в надії на те, що суспільство, громадяни, увага яких прикута до подій на Сході України не нададуть особливого значення пропонованим змінам. Не говорячи вже про тих громадян, що знаходяться на територіях де проводиться АТО, а також на тих громадян, що зі зброєю в руках приймають участь в АТО.

Ми переконані, що саме для того, щоби мати можливість змінити Конституцію та порушити встановлений нею лад, в Україні не вводиться воєнний чи надзвичайний стан, оскільки ст. 157 Конституції України прямо передбачає, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Проте, в Україні офіційно визнаний особливий період – період коли ще не війна, проте вже й не мир.

Процес прийняття нової Конституції України (нової редакції) може бути започаткований лише після з'ясування волі Українського народу щодо необхідності прийняття нової Конституції України. 

Тут наголошуємо на тому, що згідно ст. 5 Конституції України джерелом влади та носієм суверенітету є Український народ. А також на те, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Конституційний лад України - це система суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами України, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Зміст конституційного ладу наповнюється тими правовідносинами, які визначені і гарантовані Конституцією України. Зокрема, розділи І, III, XIII визначають основні засади конституційного ладу України.

Пропонованим проектом знищується територіальна громада , яка за чинною Конституцією являє собою механізм реалізації на практиці ст. 5 Конституції України – право Українського народу безпосередньо здійснювати владу через діяльність правоздатних територіальних громад.

А відтак, проект Закону щодо змін до Конституції не відповідає ст. 157 Конституції України, оскільки звужує права громадян України безпосередньо здійснювати владу (ст. 5 Конституції України) через інституціоналізацію та діяльність територіальних громад.

Вказане підтверджено Конституційним судом у рішенні від 5 жовтня 2005 року за N 6-рп/2005, в якому зокрема, йдеться про те, що "право визначати і змінювати конституційний лад в Україні  належить  виключно  народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами" треба розуміти так, що тільки народ  має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України  в порядку, встановленому його розділом XIII. Належне виключно народові право визначати  і  змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у  будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами.

Інституціоналізація — процес визначення і закріплення правових норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби. Фіналом процесу інституціоналізації можна вважати створення і відповідно до норм і правил чіткої статусно-рольової структури, соціально схваленої більшістю учасників цього соціального процесу. Без інституціоналізації, без соціальних інститутів жодне сучасне суспільство існувати не може.

Для прикладу, інституалізація територіальних громад на європейський манер – це надання їм статусу юридичних осіб.

Конституція України з часу її прийняття в 1996 році була визнана міжнародним співтовариством однією з найкращих у Європі і світі. З часу її прийняття вона вперто не виконувалася органами влади, які на даний момент, не мають бездоганної легітимності, оскільки створені ще до вступу Конституції України в законну силу. Після прийняття Конституції, ніяких фундаментальних змін в системі українського права не відбувалося, а органи влади не піддавалися реорганізації або легалізації, відповідно до норм прийнятої в 1996 році Конституції. Найперше, що повинно було бути зроблене за Конституцією - це інституалізація територіальних громад як повноправних дієздатних суб'єктів публічного права, представника суверена і джерела влади, а також власника національного багатства - Українського народу - на певній території (ст.ст. 5, 13, 14 , 140 - 143 Конституції України).

Оскільки сказаного зроблено не було, скрізь по Україні маємо ситуацію, при якій місцеві ради створені ще при Українській РСР, що суперечить Конституції. Згідно з Конституцією, місцеві ради повинні створюватися територіальними громадами, які по Європейській хартії місцевого самоврядування мають бути юридичними особами зі своїми статутами.  Але Конституція України не виконувалася не тільки щодо сказаного. Належним чином не реалізовувалися права громадян, які викладені в Розділі 2. Такі права як право на безкоштовне навчання і право на безкоштовну медицину, так і залишилися швидше бажаними, ніж реальними.

І весь час депутати, президенти і інші владні особи нам пояснювали, що для цього потрібно фінансування, якого немає. А тим часом у протиправний спосіб тривало розкрадання нашого національного багатства (Декларація про державний суверенітет, ст.ст. 13, 14 Конституції України), яке повинно працювати саме на соціальну сферу, добробут громадян.

Тепер же, бажання змінити Конституцію України аргументується необхідністю здійснити децентралізацію влади. І при цьому органи влади наполегливо приховують, що для децентралізації влади та передачі повноважень на місця необхідно лише виконати чинну Конституцію - починаючи з інституалізації територіальних громад як суб’єктів права – юридичних осіб, за Європейською хартією самоврядування.

Щодо необхідності внесення змін до Конституції України в частині децентралізації може йти багато дискусій і пропозицій (доречних і не зовсім), проте видається дуже необдуманим змінювати Конституцію, так ні разу й не спробувавши її виконати.

А виконати було потрібно, зокрема:

1) забезпечити можливість народу реально, на практиці, брати безпосередню участь в управлінні державними справами – створити таку законодавчу базу, яка надасть можливість народу шляхом прямої демократії приймати рішення по їх справам. З огляду на сучасне постіндустріальне суспільство вказане можна забезпечити навіть у великих населених пунктах за допомогою, так званої, електронної демократії;

2) забезпечити територіальні громади, як суб’єктів права, можливістю реально здійснювати свої правомочності (бути дієздатними) безпосередньо (чи-то через  оформлення їх як юридичних осіб публічного права, за зразком Європи чи в інший спосіб, наприклад через удосконалення правового регулювання інститутів безпосередньої (прямої) демократії.

Зауважуємо, щоби реально провести децентралізацію в Україні – потрібно реалізувати на практиці вказані вище пункти.

Наразі ж, відбувається спроба не суспільні відносини привести у відповідність до Конституції України, а Конституцію України підігнати під цілу низку протиправних законів, тобто узаконити вкрадене олігархами національне багатство, знищити механізми впливу народу України за допомогою територіальних громад забезпечувати облік, збереження та прирощення національного багатства.

Проект змін до Конституції робить Український народ не лише безправним де-факто, а вже й де-юре.

Світовий досвід показує, що до конституційних змін вдаються тільки в самому крайньому випадку. Скажіть, а що поганого в нашій Конституції в тій редакції, в якій вона існує? Що в ній небезпечного для нашої країни?

У 1996 році навіть представники Венеціанської комісії "дали висновок, що це одна з найкращих, гармонійних, виписаних правильно, демократичних Конституцій в Європі".

Під виглядом конституційної реформи в країні готується конституційний переворот, фактично зміна системи, від демократії до феодалізму, президент вирішив під прикриттям гарних слів "децентралізація", під прикриттям нібито реалізації "мінських угод", не зрозуміло ким делегованими, анти Українськими політиками, забезпечити собі повний контроль над місцевим самоврядуванням.

Президент Порошенко фактично пропонує нам ліквідувати обласні та районні держ адміністрації, просто помінявши вивіску і назвавши це офісами "префектів", а їх керівників - "префектами". При цьому, президент намагається отримати екстра повноваження впливу на місцеві громади, на місцеві ради, отримати необмежені можливості тиску на ці місцеві ради. Але навіть з відібраної у прокуратури функцією нагляду не все так просто. Європа 20 років лає України за те, що прокуратура має функцію загального нагляду. Загальний нагляд полягає у: нагляді прокурора за додержанням і застосуванням закону - усіма. Ця функція, фактично, передається префектам. За допомогою системи префектів, які на місцевому рівні отримують всю повноту влади і які взагалі ніяк не підконтрольні і нічим не відповідають перед населенням, перед територіальною громадою.

Коли мова йде про те, що акти, які видаються органами місцевого самоврядування, повинні виконуватися на території громади, то нічого подібного не буде, тому що будь який префект на свій розсуд може зупинити виконання будь-якого акту. Вважайте, що його взяли і перенесли з прокуратури в штуку під назвою "префектура". Причому, посилили, тому що останнім часом прокурор не в праві був своїми протестами та іншими документами прокурорського реагування призупиняти дію нормативних актів. Все це призведе до того, що робота органів місцевого самоврядування стане набагато корупційнішою, та підкилимнішою, ніж зараз, тому що будь-яке рішення керівники місцевих рад та виконавчих органів змушені будуть попередньо таємно погоджувати з префектами, щоб вони потім не зупиняли ці рішення на не визначений час.

А є ще один цікавий момент. Місяць тому в парламент була подана бюджетна резолюція, і в документі був закладений "префектний принцип розподілу бюджету". Тобто, Мінфін ще до того, як зміни стали зрозумілі, пропонував виділення коштів префектам. Виникає питання: хто готував ці зміни, чому про них знали в Мінфіні, але не знали ні громадськість, ні експерти?

Тут є тільки спроба забезпечити додатковий контроль над ресурсами, здійснити свого роду конституційний переворот, перетворити нашу країну з парламентсько-президентської на де-факто президентську республіку, а по простому сказати, повернути Україну в феодалізм, і узаконити рабство.

А вимоги про особливий порядок місцевого самоврядування на сході країни взагалі закладають протиріччя з іншими громадами, які теж почнуть вимагати особливих умов для себе. Це, зрештою, призведе до ліквідацію незалежності та порушення територіальної цілісності України.

 

Оскільки Президент України не вжив заходів щодо всенародного обговорення пропонованих ним змін до Конституцію, то згідно ст. 54 ЗУ «Про Конституційний суд України»

 

ПРОСИМО:

 

викликати громадян України Кізіма Ігоря Віталійовича та Струкова В’ячеслава Анатолійовича під час підготовки справи та в процесі провадження у справі, оскільки наша участь забезпечить об'єктивний і повний розгляд справи та надасть можливість висловити свою позицію щодо змін до Конституції України, що передбачені проектом закону 2217а від 01.07.2015 року та доопрацьованим проектом від 15.07.2015 року.

 

 

20.07.2015                                                                           Кізіма І.В.

                                

                                                                                                  Струков В.А.

у клопотанні викладена частина з аргументації Лоліти Литвиненко

                  

 

 

Последнее изменение Понедельник, 20 Июль 2015 05:18

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×