Касаційна скарга на рішення господарського суду Київської області (справа № К14/029-12) від 06.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду (справа № К14/029-12 від 08.11.2012 року) з клопотанням про поновлення строку
Касатор не може погодитися з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції через неправильне застосування судами норм права що регулюють позовну давність та аналогії права в цивільних правовідносинах.
Касатор не може погодитися з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції через неправильне застосування судами норм права що регулюють позовну давність та аналогії права в цивільних правовідносинах.
1) Суд першої, так і апеляційної інстанції, в супереч наполяганням касатора, не правильно застосував ст. 261 ЦК України, а саме не звернув уваги на те, що перебіг позовної давності починається також від дня коли особа МОГЛА довідатися про порушення свого права.
2) як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не застосував аналогії законодавства (ст. 8 ЦК України), на яку звертав увагу позивач-1.
Зокрема, у відзиві касатор посилався на ч. 2 ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства» та ст. 8 ЦК України, згідно яких В.В., міг провести опитування учасників товариства задля прийняття рішення методом опитування.
До того ж, суд першої та апеляційної інстанцій не правильно застосував законодавство, не взявши до уваги що станом на 19.09.2007 року (дата прийняття оскаржуваного рішення) не вимагалася фіксація учасників товариства, які прибули для участі у зборах. Відповідна норма з’явилася лише у 2010 році.
4) В.В., зазначений в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції як третя особа (в кінцевому варіанті), а суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що Єсипенко В.В., є відповідачем-1. Цим порушено процесуальну норму права, встановлену ст. 21 ГПК України, відповідно до якої відповідачем є той до кого пред’явлено вимогу, проте до Єсипенка В.В., в позовній заяві після уточнення позовних вимог не було пред’явлено вимог.
Зазначення процесуального статусу В.В., порушує його права, оскільки відповідачем у таких справах є товариство. До того ж, процедура належного проведення і оформлення результатів загальних зборів учасників товариства покладається статутом саме на директора товариства, тобто саме на товариство від імені якого діє директор.
Отже, як суд першої, так і апеляційної інстанцій не вірно застосував норми матеріального права (ч. 2 ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства», ст.ст. 8, 261 ЦК України), та процесуального права (ст. 21 ГПК України).
Враховуючи вказане
ПРОШУ:
скасувати рішення господарського суду Київської області (справа № К14/029-12) від 06.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду (справа № К14/029-12 від 08.11.2012 року)
повністю і припинити провадження у справі
ДОДАТКИ:
Оригінал квитанції про оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.
Оригінал опису вкладення та фіскального чеку надіслання касаційної скарги та додатків позивачу, відповідачу-2 та третій особі;
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Решта доказів, на які є посилання в апеляційній скарзі наявні в матеріалах справи.
касатор
Последнее от юрист Кизима И.В.
- Резонансне рішення суду щодо виправдання ухилянта. Виправдовувальний вирок. Зіньківський районний суд Полтавської області
- Воровство гуманитарки в Запорожье и не только. Верещак обьясняет
- Чи можна обходити закон
- Клиенты адвоката зачастую сами себе злейшие враги. Клієнти адвоката найчастіше самі собі найлютіші вороги
- Продать – дарить – завещать квартиру если владелец за границей. Договор дарения. Доверенность на дарение