Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %14 %046 %2018 %00:%Дек

Касаційна скарга 2018 на ухвалу Господарського суду Київської області та ухвалу Північного апеляційного господарського суду

Оцените материал
(5 голосов)

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 року та ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючого судді: Буравльова С.І.) від 26.11.2018 року у справі № 911/2274/16

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 року та ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючого судді: Буравльова С.І.) від 26.11.2018 року у справі № 911/2274/16

 

 Строк оскарження. Повний текст ухвали апеляційного інстанції складено 26.11.2018 р. На касаційне оскарження надається 20 днів. Останній день подачі скарги (в том числі й через відділення поштового зв’язку) 16.12.2018 року. Дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується – 30.11.2018 року.

 

Щодо порядку подачі скарги. Згідно ст. 289 ГПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Така подача можлива поряд з подачею скарги через суд апеляційної інстанції до часу, коли запрацює Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) — організаційно-технічна система, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні після прийняття нових процесуальних кодексів 2017 року. Тому касатор прийняв рішення направити скаргу безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Щодо сплати судового збору. Просимо суд звільнити касаторів від сплати судового збору за подачу цієї скарги, в якості компенсації незаконності дії суду першої та апеляційної інстанції щодо зобов’язання нас підтверджувати зарахування коштів до державного бюджету та з інших питань. Також, вважаємо, що оскільки спір стосується напряму іміджу держави, яка порушила гарантовані нею права іноземного інвестора, то відновлення порушених прав інвестора має відбуватися без сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанції пов’язано з порушенням судами норм процесуального права.

Повідомляємо суду касаційної інстанції, згідно ст. 170 ГПК України,  що Позивач-2 (касатор) вже приймав участь у розгляді справи господарським судом Київської області, а відтак просимо вважати підтвердженим факт правосуб’єктності позивача-2 (апелянта), так як це встановлено преюдиціальним рішенням суду по справі № 911/853/18  (суддя Грабець С.Ю.) за позовом  1) товариства з обмеженою відповідальністю "Мч"; 2) Плазма Едванс Матіріалс, Ел-Ел-Сі, до: 1) приватного акціонерного товариства "КИЇВОБЛЕНЕРГО"; 2) Броварської міської ради Київської області, про стягнення збитків у сумі 7 870 254,34 грн.

 

 

ПОРУШЕННЯ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ (оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 08.10.2018 року у справі № 911/2274/16 про повернення позовної заяви)

 

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Порушення процесуальних норм №1.

Однак, суд першої інстанції, в супереч прямій вимозі ГПК України, протиправно в оскаржуваній ухвалі зазначає, що дана ухвала від 08.10.2018 року про повернення заяви позивачу (заявникові) не підлягає окремому оскарженню від рішення суду.

Цим суд першої інстанції і особисто головуючий суддя дає підстави П АМ LLC як іноземному інвестору в економіку України і який користується підвищеним захистом своїх інвестицій і гарантіями зі сторони Держави України, сумніватися, що дана справа взагалі суддею розглядається адекватно, неупереджено, сумлінно і добросовісно. Оскільки наше враження про розгляд справи (що підтверджується доводами поданими нижче) свідчить про те, що суд не відноситься до розгляду справи з потрібною для цього уважністю і сумлінням, а при прийняті рішень по справі завжди кудись поспішає і не вивчає детально всіх аргументів, поданих до суду як ТОВ «Мч», так і П АМ LLC. Це однозначно зашкоджує репутації і іміджу Держави Україна, і чим скоріше суд апеляційної інстанції виправить цю помилку, несправедливість, тим краще саме для міжнародного іміджу Держави Україна, зокрема серед іноземних інвесторів.

 Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що ТОВ «Мч» є формою розміщення іноземної інвестиції П АМ LLC.

Компанія ТОВ «Мч» є інвестиційною компанією з іноземною інвестицією Американської компанії « » (ПЕМ) яка є на 99,95% засновником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Мч».

Іноземна інвестиція становить понад 35 мільйонів гривень (більше 5,000,000 доларів США за курсом долар - гривня під час інвестицій 2003-2012 роки).

Стаття 10 ЗУ "Про режим іноземного інвестування" свідчить, що іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

В оскаржуваній ухвалі вказано зокрема: «05.10.2018 через канцелярію суду ТОВ «Мч» подано заяву (вх. № 20459/18) про уточнення позову та збільшення позовних вимог, у вступній частині якої зазначає в якості позивача 2 П АМ LLC. Так, відповідно до прохальної частини даної заяви, позивач за первісним позовом просить суд:

- зобов'язати відповідача за первісним позовом усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ТОВ «Мч», а саме припинити та утримуватися від вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які прямо чи опосередковано перешкоджають позивачу за первісним позовом користуватися чи розпоряджатися власним майном, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 53, корпус 4 і складається з майна згідно опису № 1, доданої до цієї заяви;

- витребувати майно, згідно опису № 1 до цієї заяви, у відповідача за первісним позовом та передати його П АМ LLC (повернути інвестору іноземну інвестицію) та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивачів суму втрат, яка буде визначена шляхом проведення товарознавчої експертизи;

- зобов'язати ПрАТ «Броварський завод пластмас» виконувати в натурі обов'язок згідно п. 6.2. Договору оренди приміщення № 13-81 від 01.09.2013 по наданню безперешкодного доступу транспортних засобів ТОВ «Мч», його працівників та клієнтів в орендовані приміщення, у тому числі у святкові та вихідні дні цілодобово, з урахуванням правил пропускного режиму ПрАТ «Броварський завод пластмас»;

- стягнути ПрАТ «Броварський завод пластмас» солідарно на користь П АМ LLC і ТОВ «Мч» витрати в сумі 1  861  155,00 грн. на поліпшення орендованого майна ……

Суд, розглянувши заяву ТОВ «Мч» про уточнення позову та збільшення позовних вимог, заслухавши усні пояснення представників сторін та проаналізувавши матеріли справи, вважає, що заява не підлягає прийняттю до розгляду, виходячи з наступного…»

 

Порушення процесуальних норм №2.

 

Отже, суд першої інстанції не розглядав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог як таку, що подана також П АМ LLC, чим порушив права П АМ LLC  як позивача. Хоча до даної заяви додавався доказ сплати судового збору саме з США у доларах США за курсом НБУ на 05.10.2018 року (на день подачі заяви) як за позовні вимоги П АМ LLC, а також суд першої інстанції не повернув заяву, згідно вимог ГПК України, саме на ім’я П АМ LLC. А повертає заяву виключно ТОВ «Мч».

Якщо суддя прийшов до висновку, що непідтверджено повноваження представника П АМ LLC (про що йшлося у судовому засіданні, однак не зазначено в оскаржуваній ухвалі), то суд зобов’язаний був вказати про це в ухвалі.

Цим суд першої інстанції також порушив п. 3 ч. 2 ст. 234 ГПК України, яка прямо зобов’язує суд у мотивувальній частині зазначити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи оскаржувану ухвалу. Проте, жодного мотиву відхилення позовних вимог саме у  П АМ LLC суд не надає ніяких.

 Адже суд першої інстанції, з пунктуальністю властивою Господарським судам України, мав зазначити в оскаржуваній ухвалі і мотивувати всі моменти, що стосуються:

1) неналежної довіреності представника П АМ LLC (усно про це було вказано, в ухвалі – не зазначено);

2) неправильності об’єднання та збільшення позовних вимог. Тобто, дати найбільш докладне аргументування, враховуючи, що один з позивачів П АМ LLC – а не лише ТОВ «Мч».

 3) повернути заяву також і на ім’я П АМ LLC.

Оскільки П АМ LLC, звернувшись до суду, як іноземний інвестор за захистом своїх інвестицій, мала право розраховувати на лояльне ставлення до неї, від українського суду і зокрема від українського судді, який представляє в даному випадку саме ДЕРЖАВУ УКРАЇНА.

Зараз же склалася ситуація, за якої іноземний інвестор має не тільки негативний досвід роботи в Україні, зв'язавшись з деякими нечесними громадянами України. У іноземного інвестора тепер негативна думка і про український суді, один із суддів яких поставився фривольно до виконання своїх обов'язків і прямо завдав цим збитків іміджу ДЕРЖАВІ УКРАЇНА.

В оскаржуваній ухвалі вказано, що «Чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 46 цього кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.»

Однак при цьому суд проігнорував відповідно практику. Так, (і про це касатори зазначали у тексті заяви) згідно п. 3.11 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011  за № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

 

Порушення процесуальних норм №3.

 

Отже, суд першої та апеляційної інстанції не врахував відповідну судову практику при прийнятті оскаржуваної ухвали.

 

Згідно ст. 280 ГПК України підставою для скасування ухвали є зокрема, порушення норм процесуального права.

З огляду на вказане вище, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив наступні норми процесуального права:

1) п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України - щодо можливості оскарження ухвали про повернення позовної заяви, заяви позивачеві, заявнику – порушено права як ТОВ «Мч, так і П АМ LLC;

2) п. 3 ч. 2 ст.  234 ГПК України – щодо належного мотивування ухвали – порушено права як ТОВ «Мч, так і П АМ LLC;

3) ч. 2 ст. 45 ГПК України – щодо прав позивача, які виникають з моменту подачі позову – порушено права П АМ LLC.

Однак, за нашою апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції не відреагував на вказані порушення, а повернув без розгляду апеляційну скаргу з надуманих підстав, що змушує також оскаржувати до касаційного суду відповідну ухвалу апеляційної інстанції.

 

Внаслідок вказаних недоглядів і порушень процесуальних норм права, у  П АМ LLC, ТОВ «Мч» немає чіткої правової визначеності щодо подальших кроків з реалізації своїх прав, оскільки суд не спромігся надати вичерпну мотивацію прийнятого ним рішення в оскаржуваній ухвалі.

 

ПОРУШЕННЯ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

(оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року  у справі № 911/2274/16 про повернення апеляційної скарги)

 

Відмовляючи в відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує: «У процесі розгляду даної справи на стадії підготовчого провадження до суду першої інстанції 05.10.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мч" подано заяву про уточнення позову та збільшення позовних вимог, у вступній частині якої у якості позивача також зазначено Компанію П АМ LLC».

Знову ж таки, суд апеляційної інстанції, не вважає П АМ LLC самостійним позивачем, який за власним волевиявленням звернувся до суду, використовуючи права позивача. З вказаного в оскаржуваній ухвалі виходить так, що ТОВ «Мч» на власний розсуд вписало в заяву від 05.10.2018 року П АМ LLC. А це є протиправним, і чому це протиправно зазначалося касаторами як у апеляційній скарзі, так і в цій скарзі вище.

 Порушення процесуальних норм судом апеляційної інстанції №1.

 

Суд апеляційної інстанції також, як і суд першої інстанції, не розглядав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог як таку, що подана П АМ LLC як позивачем по справі. При цьому як апелянта суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає П АМ LLC поряд з ТОВ «Мч».

 

Відмовляючи в відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує також: «До суду 21.11.2018 р. представником скаржників подано лист на виконання вимог ухвали від 12.11.2018 р. стосовно усунення недоліків апеляційної скарги. До листа додано, зокрема, роздруківку електронного платіжного документу, що на переконання заявника, підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду. Однак суд не приймає як належний доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги надану заявником копію електронного платіжного документу, оскільки такий документ складений іноземною мовою та не містить обов`язкових платіжних реквізитів.

Тобто суд не може достовірно встановити, на який рахунок було сплачено грошові кошти і чи сплачено взагалі, з огляду на відсутність перекладу наданої заявником копії документу на українську мову.

Окрім цього, знову ж таки, через відсутність необхідних платіжних реквізитів суд позбавлений можливості здійснити перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, як це передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

 

Порушення процесуальних норм судом апеляційної інстанції №2.

 

Новелою Закону № 3674-VI є запровадження перевірки суддею перед відкриттям (порушенням) провадження у справі зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9 Закону № 3674-VI). Для практичного застосування вказаної норми Державне підприємство «Інформаційні судові системи» повідомило про вихід нової версії 1.24 комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Серед іншого в цій версії програми реалізовано реєстр підтвердження оплат із Державного казначейства України для автоматичного і ручного з’ясування платіжних документів, які надійшли до Державного казначейства України із картками заведеного судового збору.

Дозвольте нагадати суду, що до такого висновку Касаційний господарський суд вже приходив у аналогічній справі. Зокрема у справі № 909/1013/17 ВС/КГС від 23.05.2018 зазначає, що:

1) відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати;

2) для сплати судового збору нерезидентами в іноземній валюті в Україні наявний лише один валютний рахунок, на який міг бути сплачений судовий збір в іноземній валюті (щодо посилання судів попередніх інстанції на неможливість встановлення реквізитів валютного рахунка, на який здійснювалося перерахування судового збору в іноземній валюті);

3) нормами частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Обов’язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Щодо того, що документ складений іноземною мовою. Даний валютний переказ на валютний рахунок Держави Україна № 25133012855000 здійснювався за правилами міжнародної системи банківських платежів переказів, в документі чітко зазначено окрім рахунку, номер справи та головуючий суддя по справі латиницею українськими словами. Навіть, попри відсутність тлумачень чи-то перекладу з англійської мови на українську, навіть не профільним спеціалістам (до них має належати суддя або відповідний працівник апарату суду) можливо з’ясувати зазначену інформацію.

Отже, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості здійснити перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, як це передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

10.12.2018 року касатор здійснив спробу отримати відповідні підтвердження (довідку) щодо зарахування коштів до державного бюджету звернувшись через свого представника до Державної казначейської служби України. Як з’ясувалося, такої послуги не надається, щоби можна було день в день отримати відповідну довідку. Більш того, здати особисто відповідний запит до казначейства неможливо. Державна казначейська служба не приймає нарочно такі документи. Касатора відіслали відправляти запит через пошту. Це ще раз доводить, що згідно законодавства, відповідну операцію (отримання підтвердження зарахування судового збору до бюджету) має здійснювати суд.

В оскаржуваній ухвалі суд не зазначає прямо про те, що судовий збір не зараховано до бюджету, оскільки суд і не вчиняв жодних дій направлених на з’ясування цього питання. Поміж тим, судовий збір було сплачено у розмірі 64 доларів США на єдиний валютний рахунок № 25133012855000 (іншого держава Україна немає) і цей рахунок відповідає офіційно визначеному для сплати судового збору від нерезидентів у валюті.  Банківські платежі і перекази мають уніфіковані міжнародні стандарти. Саме тому переказ зі США відповідає всім правилам переказів та банківських операцій і вимог до них, що діють в Україні.

 За таких обставин, зазначає в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції,  апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мч" та Компанії П АМ LLC на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 р. у справі № 911/2274/16 вважається неподаною та підлягає поверненню заявникам без розгляду на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства.

Тобто, припустившись двох порушень процесуального права під час розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відмовився відкривати апеляційне провадження і розглянути скаргу по суті, чим порушив права апелянтів.

 

Згідно ч. 4 ст. 304 ГПК у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

 

Враховуючи вказане та керуючись ЗУ «Про судовий збір», ГПК України

 

ПРОСИМО:

 

- звільнити касаторів від сплати судового збору;

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2018 року та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року і направити справу № 911/2274/16 для продовження розгляду з повторним розглядом заяви від 05.10.2018 (вх. № 20459/18) про уточнення позову та збільшення позовних вимог до суду першої інстанції у іншому складі суду;

- зобов’язати суд апеляційної інстанції, згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» самостійно через звернення до Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України, отримати підтвердження зарахування сплаченого судового збору за позовну заяву у справі № 911/2274/16.

 

 

 

 

ДОДАТКИ:

 

ДОДАТКИ:

 

1. Копія запиту до Державної казначейської служби у справі № 911/2274/16 – 1 арк.;

2. Копія фіскального чеку – 1 арк.;

3. Копія опису вкладення – 1 арк.;

4. Копія службового поштового чеку – 1 арк.;

5. Оригінал довіреності Кізіма Ігоря Віталійовича – 1 арк.;

6. Опис вкладення та фіскальні квитанції (за законодавством США) на доказ відправлення примірника апеляційної скарги ПАТ «Броварському заводу пластмас» та Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк»

 

12.12.2018 

 представник Кізіма І.В.

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×