Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, 0965454033@ukr.net

Среда, 12 Декабрь 2012 06:55

Апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі № 2604/7032/12

Оцените материал
(2 голосов)

Порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема,  ст. 56 Конституції України, ч. 2 ст. 2 ЦК України, відповідно якої  учасниками   цивільних   відносин   є, зокрема,   держава  Україна, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України. Порушені та неправильно застосовані норми процесуального права: ст. 1 ЦПК України, ст.ст. 213, 214 ЦПК України, ст. 88 ЦПК України.

 

Оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та протиправним.

1. В оскаржуваному рішенні протиправно підміняється відповідач, яким позивач зазначив ДЕРЖАВУ УКРАЇНА, натомість суд в обґрунтування відмови у задоволенні позову розглядає його як такий, що пред’явлений до державних органів, зокрема суду, що суперечить  ч. 2 ст. 2 ЦК України, відповідно якої  учасниками   цивільних   відносин   є, зокрема,   держава  Україна.

2.  Предметом позову було відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої державою Україна (відповідачем по справі) тим, що в державі Україна, не дивлячись на існування де-юре багаточленних інститутів та інституцій із захисту прав громадян де-факто було неможливим для позивача поновити порушене право, по-перше, вчасно, по-друге, взагалі його поновити. Держава Україна не вирішувала протягом тривалого часу, однозначно та остаточно питання чи мають право фахівці права, які не є адвокатами бути захисниками у кримінальному процесі. Вказана невизначеність існувала в супереч неодноразовому зверненню уваги на цю обставину Європейським судом із захисту прав людини.

3. Протиправним є також висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що заподіяння майнової шкоди є саме в результаті незаконних дій органів державної влади, а завдану позивачем матеріальну шкоду треба розуміти витратами, пов’язаними з розглядом справи у розумінні ст. 88 ЦПК України.

Це є протиправним, оскільки основна частина витрат (крім понесених витрат судового збору по справі про захист честі та гідності) прийшлася саме на стадію досудового врегулювання правового спору, через звернення до вищих прокурорів, органів та посадових осіб міліції, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, а відтак посилання на  ст. 88 ЦПК України в якості заперечення всіх майнових вимог є безпідставним та протиправним.

Також, позивач звертав увагу суду, що фактично матеріальна шкода завдана у більшому розмірі, ніж заявлено у суді, оскільки позивач не може документально підтвердити транспортні витрати, а також зверталася увага на те, що додати майнових вимог перешкоджає також необхідність сплачувати високі ставки судового збору.

4. Копії звернень до правоохоронних органів, уповноваженого ВР з прав людини, міліції, посадових осіб та державних органів України, які стосувалися вирішення питання недопущення участі у кримінальних справах в якості захисника фахівців права (не чітка урегульованість цього питання у законодавстві), а зокрема, магістра права Кізіма Ігоря Віталійовича в якості захисника Захаренка В.А., були надані до матеріалів справи в якості обґрунтування величезного обсягу зробленої позивачем роботи з метою відновити порушене право, а не аргументувати матеріальну шкоду. Таким чином, було додано 138 аркушів (звернень до Голови верховного суду України, Верховного суду, Уповноваженого ВР з прав людини, Генеральної прокуратури, Ради суддів Київської області, Прокуратури Київської області та до Окружного адміністративного суду м. Києва з оскарженням відмов у неналежному розгляді цих звернень).

Отже, суд першої інстанції протиправно вважає заявлену матеріальну шкоду видом судових витрат в конкретній справі, оскільки, як вказувалося вище, більшість з цієї суми витрачено саме на досудове вирішення спору з прокуратурою та міліцією м. Бровари та Броварського району.

5. В оскаржуваному рішенні суду не оцінено та не відображено того, що частина матеріальної шкоди була заявлена як компенсація витрат на лікування серцевого захворювання (НЦД по гіпертонічному типу). Взагалі, рішенням не досліджувалося і не оцінювалося питання завдання матеріальної та моральної шкоди в наслідок погіршення здоров’я  позивача, встановлене лікарями захворювання та причини його виникнення, які вказував позивач віднайшовши зазначену інформацію в медичних довідниках.

6. Також, суд першої інстанції невірно тлумачить законодавство України щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та позивача спрямованими на відновлення свого права та матеріальною шкодою, оскільки суд першої інстанції не знайшов жодної протиправності у діяннях відповідача.

В позові вказувалося, що якби державні органи, які представляють державу та діють від її імені своєчасно виконали свої обов’язки, а не розтягнули час до встановлення істини аж до рішення Апеляційного суду Київської області, яким встановлювалася істина, проте не відновлювалася справедливість, то не було б потреби пред’являти зазначений позов.

У матеріалах справи наявні докази того, що факт протиправності в діях прокуратури, найпершого органу який мав втрутися та розв’язати ситуацію ще в перші дні виникнення правового конфлікту  встановлено прокуратурою вищого рівня, проте суд першої інстанції не звернув на цей доказ жодної уваги та не оцінював його при ухвалені рішення. А саме на те, що з листа прокуратури Київської області від 26.04.2010 року за № 15-1203 заступника прокурора області В.Бабенко вбачається, що інформаційний запит позивача від 28.10.09 року було замість проведення перевірки, у порушення вимог ч. 1 ст. 235 КПК України, було направлене для вирішення у міськвідділ міліції. Також, даним листом, позивач отримав запевнення, що «… у зв’язку з неналежним розглядом ваших звернень прокуратурою області направлено Броварському міжрайонному прокурору Щербині С.А., листа-зауваження з вимогою проведення службової перевірки, відповідного реагування…».

7. Суд першої інстанції протиправно зазначає в оскаржуваному рішенні, що позивачем не надано суду доказів неправомірності дій органів державної влади та доказів заподіяння у зв’язку з цим позивачу моральної шкоди.

Такими доказами, є рішення Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року та відповідь прокуратури Київської області, якою стверджується про те, що розгляд моїх звернень був неналежним в зв’язку з чим прокурору Броварської міськрайонної прокуратури Щербині було висловлено зауваження(від 26.04.2010 року за № 15-1203)

8. Не вірно оцінено притягнення до дисциплінарної відповідальності та помилково спрямовано у зв’язку з цим для пред’явлення позову до роботодавця, оскільки вина і причина цього є не його діяльність, а протиправні діяння держави Україна.

9. Суд першої інстанції неправомірно не звернув уваги та не розглянув клопотання позивача про виключення з числа доказів довідки з Поліклініки № 1 Деснянського району м. Києва, яку суду надіслано поштою, а замість неї приєднати до матеріалів справи довідку з Поліклініки № 1 Деснянського району м. Києва з написом позивача внизу листа: «Отримав особисто у поліклініці 05.10.2012 року з виправленням неточного діагнозу за моїм наполяганням».

10. Судом першої інстанції повністю проігноровані доводи (обґрунтування) завданої моральної шкоди, викладене в позовній заяві. Також, позивач просив суд у випадку якщо певних доказів, на думку суду, не вистачає для прийняття обґрунтованого та справедливого рішення у справі, витребувати ці докази у сторін за власною ініціативою, щоби унеможливити у судовому рішенні таких формулювань як «позивач не довів», «позивач не обґрунтував». Проте, саме так суд і зазначає в оскаржуваному  рішенні.

11. Суд доходить протиправного висновку, що мої спори з прокуратурою та міліцією належать до кримінального судочинства. Позов, пред’явлений позивачем має своїм предметом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяннями зазначених органів, що є юрисдикцією цивільного судочинства. Окрім того, постанова суду, прийнята в рамках старого КПК України, про відмову у залученні до участі у справі як захисника не оскажується.

12. Судом не надано оцінки при ухвалені оскаржуваного рішення кількості та тривалості вчинюваних позивачем дій, спрямованих на відновлення порушеного права, яке було порушено і що встановив Апеляційний суд Київської області від 24 січня 2011 року.

Вказаним судом першої інстанції при розгляді позовної заяви позивача порушено норми матеріального та процесуального права.

Порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема,  ст. 56 Конституції України, ч. 2 ст. 2 ЦК України, відповідно якої  учасниками   цивільних   відносин   є, зокрема,   держава  Україна, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України.

Порушені та неправильно застосовані норми процесуального права: ст. 1 ЦПК України, ст.ст. 213, 214 ЦПК України, ст. 88 ЦПК України.

 Враховуючи вказане та керуючись ст.ст. 292,303, 307 ЦПК України

ПРОШУ:

- перевірити законність і  обґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції в межах доводів як апеляційної скарги так і вимог, заявлених у позовній заяві у суді першої інстанції;

- дослідити докази, наявні в матеріалах справи, в повному обсязі, зокрема аудіо запис судових засідань у справі про захист честі та гідності, який неодноразово відмовлявся досліджувати суд першої інстанції і який надано у справу Броварським міськрайонним судом Київської області);

-  скасувати  рішення  суду  першої інстанції (рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі № 2604/7032/12) і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

 

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору – 110 грн.

2. Клопотання про поновлення процесуального строку;

3. Примірники апеляційної скарги та доданих документів для надіслання особам, які беруть участь у справі.

 

                     12.12.12 року                                                                            Кізіма І.В.

 

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×