Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, 0965454033@ukr.net

Воскресенье, 16 Декабрь 2012 17:02

О выселении

Оцените материал
(2 голосов)

Согласно ч.1 ст. 65 ЖК Украины наниматель вправе в установленном порядке по письменному согласию всех членов семьи, проживающих вместе с ним, вселить в занимаемое им жилое помещение свою жену, детей, родителей, а также других лиц.  В п. 9 Постановления Пленума Верховного суда Украины от 12.04.1985 года № 4 «О некоторых вопросах, возникших в практике применения судами Жилищного кодекса Украины» разъяснений, что решая споры о праве пользования жилым помещением лиц, которые вселились к нанимателю, суд должен выяснить, соблюден установленный порядок при их вселении, в частности: было письменное согласие на это всех членов семьи нанимателя, или приписаны они в данном жилом помещении, было это помещение постоянным местом их проживания, вели они с нанимателем общее хозяйство, продолжительность времени их проживания, не оговаривался соглашением между этими лицами, нанимателем и членами семьи, проживающих с ним, определенный порядке пользования жилым помещением.

РІШЕННЯ

іменем України

22.12.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сенюти В.О.

при секретарі- Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловою площею та за зустрічним позовом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суд із позовом до відповідача про визнання права користування житловою площею. Позовні вимоги мотивує тим, що батьку позивачки було надано право зайняти двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 147 від 06.02.1990 року, який видано на сімю з трьох осіб батько позивачки, її матір та її саму, у 1992 році померла мати позивачки. У звязку із вступом до Харківського військового університету, позивачка у 2006 році була знята із реєстраційного обліку в спірній квартирі та зареєстрована в гуртожиток навчального закладу, де фактично перебувала на казармовому положенні. У 2008 році закінчивши навчання, позивачка була знята з реєстраційного обліку в гуртожитку та направлена до м. Києва, при цьому була зареєстрована за місцем служби військова частина А 0178 АДРЕСА_2. Однак фактично позивачка поселилася у свого батька у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер. Квартира не була ним приватизована, у вказаній квартири зареєстрований лише один батько.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовної заяви подала зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Позовні вимоги мотивує тим, що у спірній квартирі ніхто не зареєстрований, квартира неприватизована, отже знаходиться у комунальній власності Деснянського району м. Києва, а отже власником квартири є територіальна громада або уповноважений нею орган. А ОСОБА_1 підлягає виселенню, оскільки займає вказану спірну квартиру безпідставно.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали первісну позовну заяву з викладених підстав, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечували.

Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації проти задоволення первісної позовної заяви заперечувала, просила задовольнити зустрічну позовну заяву з викладених підстав.

Представник третьої особи просила задовольнити зустрічну позовну заяву з викладених підстав, проти первісного позову - заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що на підставі ордеру № 147 від 06.02.1990 року, виданого Київською квартирно експлуатаційною частиною Міністерства Оборони СРСР, ОСОБА_2, його дружині ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_1 було надано право на зайняття житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 (а.с.12), у вказаній квартирі ОСОБА_1 була зареєстрована до 21.02.2006 року.

Вище вказана квартира не приватизована, а будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», дана обставина визнана сторонами та не потребує доведенню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

У звязку із навчанням, позивачка у 2006 році була знята з реєстраційного обліку та зареєстрована у гуртожитку навчального закладу (а.с.6).

18.06.2008 році позивачка знята з реєстраційного обліку у Харківській області, а з 20.02.2009 року та зареєстрована у АДРЕСА_2 військова частина А 0178 (а.с.7, 57).

Як вбачається з довідки Ф № 3 від 23.04.2008 року у квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований лише ОСОБА_2 (а.с.11), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 померла у 1992 році (а.с.8).

Посилання позивачки ОСОБА_1 як на підставу обґрунтування позовної заяви на те, що вона постійно проживає у спірній квартирі з моменту надання ордеру і до теперішнього часу як член сімї наймача, суд вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства письмовими матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 4 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» розяснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен зясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність приписки сама по собі не може бути підставою для визнання право користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сімї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивачкою не доведено, що ОСОБА_2 за своє життя вчиняв дії, які спрямовані на вселення її до спірної квартири.

Покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони бачили позивачку у дворі будинку АДРЕСА_1, суд не приймає до уваги, оскільки - не можуть бути доказом того, що позивачка постійно проживала у спірній квартирі.

Надані позивачкою конверти (а.с.14-16), що датовані - серпень, вересень 2011 року не можуть бути доказом того, що позивачка постійно проживала у спірній квартирі.

Крім цього, позивачка вимагає в судовому порядку визнати її наймачем спірної квартири, однак не виконувала обовязків квартиронаймача по сплаті за житлово комунальні послуги, про що свідчить заборгованість за житлово - комунальні послуги , яка станом на 01.09.2011 року складає 6.758 грн. 01 коп. і підтверджується копією квитанції та не заперечується сторонами по справі, а отже не підлягає доведенню, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України (а.с.13).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі безпідставно, а тому відповідно до положення ч. 3 ст. 116 ЖК України підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1, як відповідачки за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 65, 116 ЖК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловою площею - відмовити.

Зустрічний позов Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий:

РЕШЕНИЕ
именем Украины
22.12.2011
Деснянский районный суд г. Киева в составе:
председательствующего судьи Сенюти В.А.
при секретаре-Буцко М.В.
рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Киеве гражданское дело по иску ОСОБА_1 к Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации о признании права пользования жилой площадью и по встречному иску Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации в ОСОБА_1, третье лицо Коммунальное предприятие по содержанию жилищного хозяйства «Житлорембудсервис» о выселении, -
УСТАНОВИЛ:
Истица обратилась в суд с иском к ответчику о признании права пользования жилой площадью. Исковые требования мотивирует тем, что отцу истицы было предоставлено право занять двухкомнатную квартиру АДРЕСА_1 на основании ордера № 147 от 06.02.1990 года, выданного на семью из трех человек отец истицы, ее мать и ее саму, в 1992 году умерла мать истицы. В связи с вступлением в Харьковского военного университета, истица в 2006 году была снята с регистрационного учета в спорной квартире и зарегистрирована в общежитие учебного заведения, где фактически находилась на казарменном положении. В 2008 году закончив, истица была снята с регистрационного учета в общежитии и направлена в г. Киев, при этом была зарегистрирована по месту службы военная часть А 0178 АДРЕСА_2. Однако фактически истица поселилась у своего отца в спорной квартире. ИНФОРМАЦИЯ_1 отец истицы умер. Квартира не была им приватизирована, в указанной квартиры зарегистрирован только один отец.
Представитель ответчика возражая против удовлетворения искового заявления подала встречное исковое заявление, согласно которой просит выселить ОСОБА_1 из квартиры АДРЕСА_1 без предоставления другого жилого помещения. Исковые требования мотивирует тем, что в спорной квартире никто не зарегистрирован, квартира неприватизированная, следовательно находится в коммунальной собственности Деснянского района г. Киева, а следовательно собственником квартиры является территориальная община или уполномоченный им орган. А ОСОБА_1 подлежит выселению, поскольку занимает указанную спорную квартиру безосновательно.
В судебном заседании ОСОБА_1 и его представитель поддержали первоначальную исковое заявление из изложенных оснований, против удовлетворения встречного искового заявления возражали.
Представитель Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации против удовлетворения первоначальной искового заявления возражала, просила удовлетворить встречное исковое заявление из изложенных оснований.
Представитель третьего лица просила удовлетворить встречное исковое заявление из изложенных оснований, против первоначального иска - возражала.
Выслушав объяснения сторон, допросив свидетелей, изучив письменные материалы дела, суд приходит к выводу, что в удовлетворении первоначального иска следует отказать, но встречное исковое заявление удовлетворить, по следующим основаниям.
Согласно ч. 1 ст. 11 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с этим кодексом, в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле.
Судом установлено, что на основании ордера № 147 от 06.02.1990 года, выданного Киевской квартирно эксплуатационной частью Министерства Обороны СССР, ОСОБА_2, его жене ОСОБА_3 и дочери ОСОБА_1 было предоставлено право на занятие жилого помещения - квартиры АДРЕСА_1 (а.с.12), в указанной квартире ОСОБА_1 была зарегистрирована в 21.02.2006 года.
Выше указанная квартира не приватизирована, а дом АДРЕСА_1 находится на балансе Коммунального предприятия по содержанию жилищного хозяйства «Житлорембудсервис», данное обстоятельство признано сторонами и не требует доказыванию в соответствии с ч. 1 ст. 61 ГПК Украины.
В связи с обучением, истица в 2006 году была снята с регистрационного учета и зарегистрирована в общежитии учебного заведения (а.с.6).
18.06.2008 году истица снята с регистрационного учета в Харьковской области, а с 20.02.2009 года и зарегистрирована в АДРЕСА_2 военная часть А 0178 (а.с.7, 57).
Как видно из справки Ф № 3 от 23.04.2008 года в квартире АДРЕСА_1 был зарегистрирован лишь ОСОБА_2 (а.с.11), который умер ИНФОРМАЦИЯ_1, поскольку ОСОБА_3 умерла в 1992 году (а.с.8).
Ссылки истца ОСОБА_1 как на основание обоснования искового заявления на том, что она постоянно проживает в спорной квартире с момента предоставления ордера и до настоящего времени как член семьи нанимателя, суд считает таким, что не отвечает требованиям действующего законодательства письменными материалам дела, исходя из следующего.
Согласно ч.1 ст. 65 ЖК Украины наниматель вправе в установленном порядке по письменному согласию всех членов семьи, проживающих вместе с ним, вселить в занимаемое им жилое помещение свою жену, детей, родителей, а также других лиц.
В п. 9 Постановления Пленума Верховного суда Украины от 12.04.1985 года № 4 «О некоторых вопросах, возникших в практике применения судами Жилищного кодекса Украины» разъяснений, что решая споры о праве пользования жилым помещением лиц, которые вселились к нанимателю, суд должен выяснить, соблюден установленный порядок при их вселении, в частности: было письменное согласие на это всех членов семьи нанимателя, или приписаны они в данном жилом помещении, было это помещение постоянным местом их проживания, вели они с нанимателем общее хозяйство, продолжительность времени их проживания, не оговаривался соглашением между этими лицами, нанимателем и членами семьи, проживающих с ним, определенный порядке пользования жилым помещением. При этом, как розяснив Пленум Верховного Суда Украины в п. 15 постановления от 01.11.1996 года № 9 «О применении Конституции Украины при осуществлении правосудия», наличие или отсутствие приписки сама по себе не может быть основанием для признания право пользования жилым помещением за лицом , которая там проживала или вселилась туда как член семьи нанимателя (собственника) помещения, или для отказа ему в этом.
Вместе с тем, учитывая положения ч. 1 ст. 60 ГПК Украины, истицей не доказано, что ОСОБА_2 за свою жизнь совершал действия, направленные на вселение ее в спорной квартиры.
Показания свидетелей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 о том, что они видели истицы во дворе дома АДРЕСА_1, суд не принимает во внимание, поскольку - не могут служить доказательством того, что истица постоянно проживала в спорной квартире.
Предоставленные истицей конверты (а.с.14-16), которые датированы - август, сентябрь 2011 года не могут быть доказательством того, что истица постоянно проживала в спорной квартире.
Кроме этого, истица требует в судебном порядке признать ее нанимателем спорной квартиры, однако не выполняла обязанностей квартиросъемщика по оплате жилищно коммунальные услуги, о чем свидетельствует задолженность за жилищно - коммунальные услуги, которая по состоянию на 01.09.2011 года составляет 6.758 грн. 01 коп. и подтверждается копией квитанции и не отрицается сторонами по делу, а следовательно не подлежит доказыванию, согласно ч. 1 ст. 61 ГПК Украины (а.с.13).
Учитывая вышеизложенное, суд приходит к выводу, что ОСОБА_1 проживает в спорной квартире безосновательно, поэтому, согласно положения ч. 3 в. 116 ЖК Украины подлежит выселению без предоставления другого жилого помещения.
Согласно положению ст. 88 ГПК Украины с ОСОБА_1, как ответчика по встречному иску подлежит взысканию судебный сбор в размере 08 грн. 50 коп. и расходы на информационно техническое обеспечение рассмотрения дела в сумме 37 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ГПК Украины, ст.ст. 65, 116 ЖК Украины, -
РЕШИЛ:
В удовлетворении иска ЛИЦО_1 к Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации о признании права пользования жилой площадью - отказать.
Встречный иск Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации в ОСОБА_1, третье лицо Коммунальное предприятие по содержанию жилищного хозяйства «Житлорембудсервис» о выселении удовлетворить.
Выселить ОСОБА_1 из квартиры АДРЕСА_1, без предоставления другого жилого помещения.
Взыскать с ОСОБА_1 в пользу Деснянского районного в г. Киеве государственной администрации судебный сбор в размере 08 грн. 50 коп. и расходы на информационно техническое обеспечение рассмотрения дела в сумме 37 грн.
Решение может быть обжаловано в Апелляционный суд г. Киева через Печерский районный суд Киева в течение 10 дней со дня его провозглашения.
Председательствующий:

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×