Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, 0965454033@ukr.net

Пятница, 15 Февраль 2013 23:29

Про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності на квартиру та стягнення матеріальної та моральної шкоди

Оцените материал
(3 голосов)

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

10.11.2011 року                                                      Справа № 2-2416/11

                                                                 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:   головуючого судді                                Якименко Л.Г.

           при секретарі                                    Носулі А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товарова «Будівельник-1»про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності на квартиру та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 04.04.2003 року між ним та відповідачами було укладено Договір на дольову участь в будівництві житлової секції „10-14" 108-ми квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 і отримання ним у власність квартири №11 на п'ятому поверсі зазначеного будинку загальною площею 61,6 кв.м., відповідно до цивільного проекту № 14439 „Ситуаційний план", код Державного земельного Кадастру 63704003.

Згідно з п.1.3 Договору позивач та відповідачі узгодили між собою вартість зазначеної квартири в сумі 59099,00 грн., яку позивач був зобов'язаний профінансувати, перерахувавши зазначену суму на рахунок ЗАТ „Будівельник-1".

22.05.2003 року між сторонами було укладено угоду до договору, відповідно до якої умови договору щодо фінансування будівництва були змінені з суми 59099,00 гривень на 47291,00 гривень. Свої договірні зобов'язання ОСОБА_1 виконав належним чином у повному обсязі.

Вказаним договором був передбачений плановий строк закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію - ІV квартал 2003 року, а протягом 90 днів після здачі будинку в експлуатацію відповідачі зобов'язались передати йому у власність спірну квартиру та безпосередньо сприяти в оформлені ним права власності на квартиру.

29 січня 2004 року між позивачем та відповідачами був складений акт прийому-передачі вказаної квартири, в якому зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, позивач претензій до якості виконаних робіт не має.

До теперішнього часу одержати правовстановлюючі документи на отриману квартиру ОСОБА_1 не має можливості, оскільки будинок у встановленому порядку не зданий в експлуатацію, тобто відповідачами не були виконані умови договору, тому позивач просив суд визнати неправомірними дії Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»щодо невведення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, зобов'язати Приватне підприємство «Приватна фірма «Віктор-13»та Закрите акціонерне товариство «Будівельник-1»виконати усі передбачені чинним законодавством дії щодо введення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,6 кв.м. та стягнути солідарно з відповідачів 20000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 2900 гривень матеріальних збитків.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - ПФ «Віктор-13»проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на даний час багатоповерховий будинок АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, вирішення цього питання знаходиться в процесі відповідних органів та державних установ, тому визнання права власності на квартиру можливо лише за умови введення усього будинку в експлуатацію. Також представник просив суд відмовити у позовних вимогах про стягнення моральної та матеріальної шкоди, оскільки вини ПФ «Віктор-13»у не введенні будинку в експлуатацію немає.

Представник відповідача - ЗАТ «Будівельник-1»в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 4 березня 2002 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ПФ «Віктор», правонаступником якого є ПФ «Віктор-13», та ЗАТ «Будівельник-1», з іншої, був укладений договір №111 про спільну діяльність щодо будівництва житлового будинку. Предметом даного договору є їх спільна діяльність шляхом об'єднання за пайовим принципом майна, майнових прав, матеріальних, технічних, трудових, енергетичних та фінансових ресурсів для досягнення спільної господарської мети. Спільною господарською метою за даним договором є закінчення будівництва та введення в експлуатацію для наступної реалізації недобудованого житлового будинку, який є першою відокремленою секцією 118 квартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (визначення об'єкту здійснюється відповідно з випискою з цивільного проекту - 14439 «Ситуаційний план», кодом державного земельного кадастру №63704003). При цьому відповідно до п.4.2.1 даного договору відповідач ЗАТ «Будівельник-1»зобов'язаний організувати та здійснити будівельні роботи для досягнення спільної мети договору з правами генерального підрядника, відповідно до п.4.2.3 - укладати від свого імені угоди з третіми особами, пов'язані з залученням ресурсів, необхідних для здійснення будівництва. Згідно з п.7.2 кожна із сторін не вправі розпоряджатися своєю частиною в загальному майні, без згоди іншої сторони, до закінчення будівництва (введення в експлуатацію) і визначення кінцевого розміру паїв.

04.04.2003 року відповідачі у відповідності з п.7.2 вищевказаного договору уклали з позивачем договір на дольову участь у будівництві та одержанні останнім у власність 2-кімнатної квартири №11, розташованої на п'ятому поверсі загальною площею 61,6 кв.м, шляхом фінансування будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт. При цьому вартість частки позивача визначена у грошовому еквіваленті в розмірі 59099,00 гривень. Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 договору плановий строк закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію - ІV квартал 2003 року. На протязі 90 днів після здачі будинку в експлуатацію відповідачі зобов'язались передати позивачу у власність за актом прийому-передачі його пай - спірну квартиру.

Як вбачається з п.2.1 даного договору, позивач зобов'язаний був профінансувати виконання будівельно-монтажних робіт в розмірі 59099,00 гривень. У відповідності до п.п. 2.2, 2.3, 2.4, відповідачі зобов'язалися після одержання оплати вважати пай власністю позивача, підтвердивши його актом прийому-передачі квартири №11, позивач зобов'язаний після здачі об'єкту в експлуатацію оформити право власності на свій пай, відповідачі зобов'язані після здачі об'єкту в експлуатацію одержати відповідне рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради і надати необхідну допомогу позивачу в оформленні права власності на його пай.

22.05.2003 року між сторонами було укладено угоду до договору, відповідно до якої умови договору щодо фінансування будівництва були змінені з суми 59099,00 гривень на 47291,00 гривень, оскільки позивач власними силами та коштом проводив ремонті та оздоблювальні роботи в квартирі.

ОСОБА_1 відповідно до умов договору були перераховані грошові кошти в сумі 47291,00 гривня, що підтверджується квитанцією № 050943 від 9 грудня 2003 року на суму 43291,00 гривню та квитанцією № 72 від 14 січня 2004 року на суму 4000,00 гривень.

29 січня 2004 року між позивачем та відповідачами був укладений акт прийому-передачі позивачу вказаної квартири, з якого вбачається, що роботи виконані у повному обсязі, позивач не має ніяких претензій щодо якості виконаних робіт та комплектності.

Таким чином, виходячи з викладеного, позивач став співвласником недобудованого об'єкту в розмірі власного паю, а відповідачі вважають квартиру АДРЕСА_1 власністю позивача, що підтверджується актом прийому-передачі зазначеної квартири від 29 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як визнали сторони у судовому засіданні, рішення про прийняття до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську не приймалося, тому суд вважає відмовити позивачу у позовних вимогах про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як вбачається з акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії від 1 липня 2005 року робочою комісією було прийняте рішення, що секція №1 житлового будинку АДРЕСА_1 вважається об'єктом, прийнятим від генерального підрядника і готовим до пред'явлення державній приймальній комісії.

Відповідно до висновку спеціаліста №53 від 1 березня 2004 року, на момент  дослідження  експерта ЗАТ «Будівельник-1»виконав всі роботи, передбачені кошторисом на суму 1174,179 т.грн. без ПДВ до договору №111 від 4 березня 2002 року на 100% і виконував заходи, видані приймальною комісією для здачі об'єкту в експлуатацію.

Так чином у відповідачів були усі передумови та можливості для належного введення будинку в експлуатацію, до того ж позивач виконав усі умови договору №111 про спільну діяльність щодо будівництва житлового будинку, тому суд вважає визнати неправомірними дії Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»щодо невведення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, та зобов'язати виконати усі передбачені чинним законодавством дії щодо введення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає стягнути солідарно з Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»на користь ОСОБА_1 94 гривень 10 копійок витрат у справі.

В іншій частині позову відмовити, оскільки дані правовідносини виникли між сторонами в результаті укладеного між сторонами договору, тому підстав для стягнення моральної шкоди не вбачається, до того ж позивач не надав суду докази спричинення йому такої шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 331 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності на квартиру та стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»та Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»щодо невведення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язати Приватне підприємство «Приватна фірма «Віктор-13»та Закрите акціонерне товариство «Будівельник-1»виконати усі передбачені чинним законодавством дії щодо введення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма «Віктор-13»на користь ОСОБА_1 47 гривень 05 копійок витрат у справі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Будівельник-1»на користь ОСОБА_1 47 гривень 05 копійок витрат у справі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя:           

 

 

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×