Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, 0965454033@ukr.net

Воскресенье, 17 Февраль 2013 14:40

Апеляційна скарга на рішення Дніпровського районого суду м. Києва

Оцените материал
(2 голосов)

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки  у  праві  спільної часткової  власності  зобов'язаний  брати  участь  у  витратах  на управління,  утримання та збереження  спільного  майна,  у  сплаті податків,   зборів   (обов'язкових   платежів),   а   також  нести відповідальність  перед третіми   особами   за   зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Під час проголошення рішення позивач присутнім не був, отримав рішення суду по пошті, рекомендованим листом по пошті, про що поставив підпис на повідомленні про вручення 11.02.2013 року (повинно бути в матеріалах справи), а відтак строк на подачу апеляційної скарги спливає 21.02.2013 року.

У своєму позові я просив примусити відповідачів у рахунках на сплату за житлово-комунальні та інші послуги Кізіми Ігоря Віталійовича о/рахунок 215362 зазначати до сплати частку витрат у загальних витратах на утримання будинку та надавати бухгалтерську розшифровку виставлених до сплати сум.

Іншими словами, я просив суд, під час розгляду справи керуватися аби відповідачі довели мені та суду, що несуть витрати по утриманню належного мені на праві співвласності будинку. А також – виставили б відповідний рахунок на суму, розраховану шляхом співвідношення своїх реальних витрат на утримання всього будинку до частки, належної позивачу як співвласнику будинку, у вигляді арифметичного дробу.

При цьому, позивач головно, керувався ст. 360 ЦК України, згідно якої співвласник зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

1) Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки  у  праві  спільної часткової  власності  зобов'язаний  брати  участь  у  витратах  на управління,  утримання та збереження  спільного  майна,  у  сплаті податків,   зборів   (обов'язкових   платежів),   а   також  нести відповідальність  перед третіми   особами   за   зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Суд, ухвалюючи рішення неправильно застосував вказану вище норму права, оскільки помилився взагалі щодо того що таке є частка у спільному майні і її вираження у праві спільної часткової власності, яка виражається у вигляді ідеальної (арифметичної) частки у праві спільної власності, що дозволяє визначити відповідний обсяг прав та обов’язків такого власника при здійсненні його права та виконання обов’язку.

Натомість суд першої інстанції помилково виходить з такої собі частки площі, яка становить 24,05м.кв.

2)  Не вірно встановлено судом, що я є власником однієї кімнати у двокімнатній квартирі. Я є власником ½ двокімнатної квартири. Саме не зазначення цього факту позивач трактує як намагання суду при розгляді справи взагалі не згадувати про ідеальні частки, що виражаються в арифметичних дробах.

3) Судом невірно встановлено, що ст. 360 ЦК України не  покладає на відповідачів обов’язку щодо вчинення певних дій, в тому числі й по заявленим позивачем вимогам.

По-перше, обов’язок однієї сторони кореспондується з правами іншої і навпаки. Якщо відповідачі (принаймні, відповідач-1) зобов’язалися утримувати будинок позивача в належному стані й здійснюють таке утримання, що й не заперечується судом першої інстанції, та збирають з співвласників кошти на таке утримання, то очевидно, що збирати ці кошти вони мають по правилам, встановленим ст. 360 ЦК України.

По-друге, позивач не зобов’язаний сплачувати кошти ні за якими іншими методиками обрахунку, окрім тієї, що визначена ст. 360 ЦК України. А відтак, право вимоги сплати за витрати на утримання будинку, виникатиме у відповідачів лише за умови обрахунку такої частки згідно неодноразово цитованої статті.

Іншими словами, якщо користуватися логікою суду першої інстанції, зазначена норма (ст. 360) не покладає обов’язку повідомляти позивачу таку частку, то у позивача не виникає (і не може виникнути) юридичного обов’язку  оплатити кошти в якості компенсації витрат з утримання будинку, оскільки йому невідомо яку саме суму, (розраховану відповідно до ст. 360 ЦК України) потрібно сплатити.

 Отже, відповідач-1, заперечуючи проти позову не зміг довести ні позивачу, ні суду суми витрат, які мають бути понесені позивачем, розраховані шляхом співвідношення РЕАЛЬНИХ ВИТРАТ відповідача-1 на утримання всього будинку № 3 по вул. Празька у м. Києві до частки, належної позивачу як співвласнику будинку, у вигляді арифметичного дробу.

А відтак, оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням матеріальної норми права, зокрема ст. 360 ЦК України.

 

Враховуючи вказане та керуючись ст. 360 ЦК України, ст.ст. 3, 307, 309 ЦПК України

 

ПРОШУ:

 

- скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2013 року у справі № 755/9/13і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

 

Додатки: комплект апеляційної скарги з додатками для відповідачів.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору.

 


При провозглашении решения истец не присутствовал, получил решение суда по почте, заказным письмом по почте, о чем поставил подпись на уведомлении о вручении 11.02.2013 года (должно быть в материалах дела), а затем срок на подачу апелляционной жалобы истекает 21.02. 2013 года.

В своем иске я просил заставить ответчиков в счетах на оплату жилищно-коммунальные и другие услуги Кизим Игоря Витальевича о / счет 215362 указывать уплате долю расходов в общих расходах на содержание дома и предоставлять бухгалтерскую расшифровку выставленных к оплате сумм.

Иными словами, я просил суд, при рассмотрении дела руководствоваться чтобы ответчики доказали мне и суда, несут расходы по содержанию принадлежащего мне на праве совместной собственности дома. А также - выставили бы соответствующий счет на сумму, рассчитанную путем соотношения своих реальных расходов на содержание всего дома в доли, принадлежащей истцу как совладельцу дома, в виде арифметического дроби.

При этом, истец основном, руководствовался ст. 360 ГК Украины, согласно которой совладелец обязан участвовать в расходах на управление, содержание и сохранение общего имущества в соответствии со своей долей в праве общей долевой собственности.

1) Согласно ст. 360 ГК Украины совладелец соответствии со своей долей в праве общей долевой собственности обязан участвовать в расходах на управление, содержание и сохранение общего имущества, в уплате налогов, сборов (обязательных платежей), а также нести ответственность перед третьими лицами за обязательства 'обязательствам, связанным с общим имуществом.

Суд, принимая решение неправильно применил указанную выше норму права, поскольку ошибся вообще относительно того что такое доля в общем имуществе и ее выражения в праве общей долевой собственности, которая выражается в виде идеальной (арифметической) доли в праве общей собственности, что позволяет определить соответствующий объем прав и обязанностей такого собственника при осуществлении его прав и выполнении обязанностей.

Вместо этого суд первой инстанции ошибочно исходит из некой части площади, которая составляет 24,05 м.кв.

2) Не верно установлено судом, что я являюсь владельцем одной комнаты в двухкомнатной квартире. Я являюсь владельцем ½ двухкомнатной квартиры. Именно не указание этого факта истец трактует как попытку суда при рассмотрении дела вообще не вспоминать о идеальные доли, выражающиеся в арифметических дробях.

3) Судом неверно установлено, что ст. 360 ГК Украины не возлагает на ответчиков обязанности по совершению определенных действий, в том числе и по заявленным истцом требованиям.

Во-первых, обязанность одной стороны корреспондирует с правами другой и наоборот. Если ответчики (по крайней мере, ответчик-1) обязались содержать дом истца в надлежащем состоянии и осуществляют такое содержание, что и не отрицается судом первой инстанции, и собирают из совладельцев средства на такое содержание, то очевидно, что собирать эти средства они по правилам, установленным ст. 360 ГК Украины.

Во-вторых, истец не обязан выплачивать средства ни по каким другим методикам расчета, кроме той, которая определена ст. 360 ГК Украины. Следовательно, право требования уплаты расходов на содержание дома, возникать у ответчиков лишь при условии расчета такой доли согласно неоднократно цитируемой статьи.

Иными словами, если пользоваться логикой суда первой инстанции, указанная норма (ст. 360) не возлагает обязанности сообщать истцу такую долю, то у истца не возникает (и не может возникнуть) юридического обязанности оплатить средства в качестве компенсации расходов по содержанию дома, поскольку ему неизвестно какую именно сумму, (рассчитанную в соответствии со ст. 360 ГК Украины) нужно заплатить.

 
Следовательно, ответчик-1, возражая против иска не смог доказать ни истцу, ни суда суммы расходов, которые должны быть понесены истцом, рассчитаны путем соотношения реальных расходов ответчика-1 на содержание всего дома № 3 по ул. Пражская в г. Киеве до доли, принадлежащей истцу как совладельцу дома, в виде арифметического дроби.

Следовательно, обжалуемое решение принято с неправильным применением материальной нормы права, в частности ст. 360 ГК Украины.

 

Учитывая указанное и руководствуясь ст. 360 ГК Украины, ст.ст. 3, 307, 309 ГПК Украины

 

ПРОШУ:

 

- Отменить решение Днепровского районного суда г. Киева от 01 февраля 2013 года в деле № 755/9/13и принять новое решение по существу исковых требований.

 

Приложения: комплект апелляционной жалобы с приложениями для ответчиков.

Согласно ч. 3 ст. 22 ЗУ «О защите прав потребителей» и п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «О судебном сборе» потребители освобождаются от уплаты судебного сбора.

            

 

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×