Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, 0965454033@ukr.net

Понедельник, 08 Апрель 2013 19:43

Рішення про стягнення коштів з ТОВ "Леком", господарський суд Київської області

Оцените материал
(3 голосов)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" (далі-Відповідач) про стягнення 102999,99 грн. штрафу.


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

"01" березня 2013 р.                                                                  Справа № 15/070-12

 

          Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс",   Київська область, Броварський район, с. Семиполки

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком", Київська область,  Броварський район, с. Семиполки

третя особа   Фізична особа-підприємець Єсипенко Василь Васильович, м. Київ

про                        стягнення 102999,99 грн.

 

за участю представників:

від позивача:Поліщук В.А. (договір від 31.08.2012р.); Левченко П.Є. - директор;

від відповідача: Єсипенко В.В. -директор, Кізіма І.В. (дов. від 10.09.2012р.);

від третьої особи: Єсипенко В.В.,  Кізіма І.В. (дов. від 03.08.2012р.);

 

                                           Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" (далі-Відповідач) про стягнення 102999,99 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов договору оренди № 1 від 24.12.2003р., укладеного між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), відповідачем без згоди позивача здано в суборенду об'єкт оренди, у зв'язку з чим на підставі п. 9.1. договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 102999,99 грн., який становить 100 % від суми договору.

Також позивач зазначив, що рішенням суду від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс», оформлене протоколом б/н від 19.09.2007р., яким було надано згоду на передачу майна в суборенду, а отже, на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ФОП Єсипенка В.В.

27.08.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява про відмову від позову за підписом в.о. директора ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" Єсипенка В.В., якою суд було повідомлено про те, що згідно протоколу № 1 від 10.08.2012р. (рішення учасника товариства про організацію контролю за діяльністю директора) було відсторонено директора Левченка П.Є, від роботи, а тимчасове виконання обов'язків директора покладено на Єсипенка В.В. В зв'язку з вищевикладеним Єсипенко В.В. (засновник позивача) просить суд прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі, вважаючи позов необґрунтованим та надуманим. Відмова від позову судом не прийнята, оскільки заява підписана особою, яка не має на це повноважень.

14.09.2012р до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він проти позову заперечує та зазначає, що зазначений позов вже був предметом розгляду господарським судом між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, рішенням від 24.05.2011р. у справі № 12/045-10 у позові відмовлено. Як зазначає відповідач, спірний договір, на підставі якого позивач пред'явив позов, припинив свою дію з 01.01.2009р., що встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2009р. у справі № 9/208-09.  Також відповідач зазначив, що договір суборенди укладений на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.07.2007р., а отже на час укладення договору суборенди відповідач керувався чинним на той час рішенням загальних зборів від 19.07.2007р., яким надавалося право орендарям ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду третім особам, а оскільки рішення господарського суду Київської області від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12  на даний час не набрало законної сили, то дії відповідача є правомірними.

11.10.2012р. до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від третьої особи, в якому вона проти позову заперечує, та зазначає, що договір суборенди укладений на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.09.2007р., яке на той момент було чинним та за яким орендарям ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" надавалося право передавати орендоване майно у суборенду, а оскільки рішення господарського суду Київської області від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12  на даний час не набрало законної сили, то дії відповідача є правомірними. Крім того, третя особа посилається на те, що вона є учасником ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" (49% статутного фонду) і відповідно до положень Статуту товариства має право на пільгових умовах використовувати майно товариства у власних інтересах, а тому є абсурдним вважати передання майна товариства в суборенду учаснику товариства порушенням умов договору та застосування за це санкцій, передбачених п. 9.1 спірного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2012р. зупинено провадження у справі № 15/070-12до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Єсипенка Василя Васильовича на рішеннягосподарського суду Київської області від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12 за позовом Левченка Петра Євгеновича до Єсипенка Василя Васильовича та ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Левченка Євгенія Петровича про скасування протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2013р. поновлено провадження у справі.

Представники позивача в судових засіданнях 21.02.2013 р. та 01.03.2013 р. позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача судових засіданнях 21.02.2013 р. та 01.03.2013 р. проти позову заперечували.

Третя особа та її представник в судових засіданнях 21.02.2013 р. та 01.03.2013 р. проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

24.12.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" (Орендар) було укладено договір оренди № 1 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступну споруду (об'єкт оренди) для місцезнаходження ТОВ "Леком" (розділ 1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3  договору місцезнаходження, юридична адреса: Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17; загальна площа: 120 кв. м.

Пунктом 7.2. договору визначено, що орендар має право, зокрема, здавати об'єкт, що орендується, у суборенду за умови згоди орендодавця.

В п. 4.1.договору зазначено, що термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 4.2.договору якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 1 (один) рік.

Пунктом 5.1.договору визначено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1000 (одна тисяча) грн. за 1 місяць.

Згідно з п. 5.3.договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перерахувати орендну плати за 1 (один) місяць авансом.

Згідно з п. 9.1. договору орендар несе відповідальність, зокрема, за передачу об'єкта оренди, що орендується, або його частини в суборенду без письмової і попередньої згоди орендодавця у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми договору.

Як зазначає позивач, в порушення умов п. 9.1. договору орендар без письмової згоди орендодавця передав об'єкт оренди в суборенду суборендарю ФОП Єсипенку В.В.

Зазначений договір суборенди ні позивач, ні відповідач, ні третя особа суду не надали, в зв'язку з чим ухвалами господарського суду Київської області від 31.08.2012р., від 14.09.2012р. та від 02.10.2012р. суд зобов'язував сторін надати договір суборенди будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, буд. 17, а ухвалою господарського суду від 02.10.2012р. зазначений договір витребувано у ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції.

Судом встановлено, що 11 березня 2009 р. між ТОВ «Леком» (Суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єсипенком Васильом Васильовичем (Суборендар) було укладено договір суборенди об`єкта нерухомості (договір), відповідно до умов якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове користування споруду (об'єкт суборенди) та зобов`язується сплачувати суборендну плату (п. 1.1. договору).

Згідно з п.п. 1.2.1-1.2.3. договору об`єкт суборенди являє собою будівлю загальною площею 120 кв.метрів, що стоїть окремо та знаходиться за адресою:  Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17.

Відповідно до п. 4.1 договору строк суборенди складає 1 рік з дати прийняття об'єкта, що суборендується, за Актом приймання-передачі.

Згідно з п. 1.2 договору право на передачу в суборенду встановлено договором оренди № 1 від 24 грудня 2003 року.

В п. 5.1 договору зазначено, що розмір суборендної плати за весь об'єкт, що суборендується, у цілому складає 12000 грн. за календарний рік + 1% прибутку за наслідками економічної діяльності Суборендаря після закінчення дії даного Договору.

Відповідно до акта приймання-передачі від 11.03.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю "Леком" передає, а фізична особа-підприємець Єсипенко В.В. приймає приміщення, визначене у договорі суборенди від 11 березня 2009р., а саме об'єкт, що суборендується, являє собою будівлю, що стоїть окремо. Адреса: Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, буд. 17. Загальна площа: 120 (сто двадцять) кв. метрів.

Позивач посилається на те, що відповідачем без його згоди здано в суборенду об'єкт оренди, у зв'язку з чим на підставі п. 9.1. договору оренди позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 102999,99 грн., який, на думку позивача, становить 100 % від суми договору.

Як зазначає відповідач, договір суборенди укладений ним на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.07.2007 року, яким надавалося право  орендарям ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду. Відповідачем неправильно вказана у відзиві дата рішення (19.07.2007 р.), оскільки як вбачається з матеріалів справи, мова йде про рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.09.2007 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12 за позовом Левченка Петра Євгеновича до Єсипенка Василя Васильовича та ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Левченка Євгенія Петровича про скасування протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", що оформлені протоколом б/н від 19.09.2007р. позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", яким надано право орендарям ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду.

Зазначене рішення суду від 06.06.2012р. залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2013 р., а отже є таким, що набрало законної сили.

Відповідач посилається на те, що на час укладення договору суборенди він керувався чинним на той час рішенням загальних зборів від 19.07.2007р. (19.09.2007р.) та не міг знати, що в наступному воно буде визнане судом недійсним.

Проте, у разі визнання судом недійсним рішення  загальних зборів учасників товариства, таке рішення є недійсним з моменту його прийняття. Крім того, рішенням суду у справі  № К14/029-12 встановлено, що на позачергові загальні збори  учасників ТОВ "Вимпел "Спец-сервіс", що відбулись 19.09.2007 р., з'явився лише єдиний повноважний учасник товариства -Єсипенко В. В., якому належить вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 73500,49 грн., що становить 49,00 % статутного капіталу товариства.

Оскільки Єсипенко В.В. є директором ТОВ "Леком" (відповідача), то відповідач не міг не знати про те, що рішення загальних зборів учасників позивача, яким надано право орендарям ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду, прийнято за відсутності кворуму, а отже загальні збори, на яких воно приймалося,  є неповноважними  та  відповідно рішення зборів є недійсним.

Інших доказів наявності згоди орендодавця на укладення договору суборенди відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідачем - ТОВ "Леком" укладено договір суборенди об`єкта нерухомості, який знаходиться за адресою:  Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17, з фізичною особою-підприємцем Єсипенком Васильом Васильовичем без згоди орендодавця - ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" всупереч пункту 7.2. договору оренди № 1.

Посилання  відповідача на те, що спірний договір, на підставі якого позивач пред'явив позов, припинив свою дію з 01.01.2009р., що встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2009р. у справі № 9/208-09, не береться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України прєюдиційне значення мають факти, встановлені саме рішенням господарського суду, а не ухвалою. Крім того, в ухвалі суду від 22.09.2009р.  вказано, що договір оренди № 1 припинив свою дію з 01.01.2009 р. з посиланням на ст. 35 ГПК України, оскільки зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Київської області від 30.04.2009 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. у справі № 20/022-09.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 р.скасовано рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. у справі № 20/022-09, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.    

Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2010 р. у  справі № 20/022-09/15/14 за позовом ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» до ТОВ «Леком», за участю третьої особи -  Єсипенка В.В., про примусове виселення з приміщення, відмовлено в задоволенні позову. Зазначеним рішенням встановлено, що станом на 10.11.2010 р. договір оренди № 1 не припинив свою дію.

Зазначене рішення суду від 10.11.2010р.залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2011 р., а отже є таким, що набрало законної сили.

Доказів того, що станом на час розгляду справи  договір оренди № 1 припинив свою дію, оскільки закінчився строк, на який його було укладено, або його було розірвано сторонами за взаємною згодою, матеріали справи не містять.

Позивач, посилаючись на п. 9.1. договору оренди, просить суд стягнути з відповідача  штраф у розмірі 102999,99 грн., що за твердженням позивача становить 100 % від суми договору. Позивач вважає, що оскільки розмір орендної плати становить 1000 грн. за один місяць, а договір укладено 24.12.2003 р., тобто 103 місяці тому назад, то сума договору становить 102999,99 грн. (1000 х 103).

Проте, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.1. договору оренди № 1 орендар несе відповідальність, зокрема, за передачу об'єкта оренди, що орендується, або його частини в суборенду без письмової і попередньої згоди орендодавця у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 5 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та інші акти цивільного законодавства України, що регулюють орендні відносини, не містять визначення терміну «сума договору оренди», а містять такі терміни, як ціна договору, орендна плата, плата за користування  майном.  

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору оренди № 1, передбачивши відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми договору, сторони  у договорі не надали визначення терміну «сума договору», не встановили, з чого складається сума договору, та не  визначили ні її розміру, ні формули розрахунку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).  На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідач не погоджувався з тлумаченням позивача змісту п. 9.1. договору оренди № 1.

       Договір було укладено 24.12.2003 р. строком на один рік, при цьому позивачем не доведено, що при його укладенні сторони мали намір у разі пролонгації договору визначати штраф шляхом підсумку орендних плат за весь період дії договору.  

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК) в порядку позовного провадження.

Позивач не звертався до суду з вимогою про тлумачення змісту правочину, яка має розглядатися  в порядку позовного провадження.      

Таким чином, ні акти цивільного законодавства України, що регулюють орендні відносини, ні договір оренди № 1 не містять визначення терміну «сума договору оренди», сторони мають різне уявлення щодо тлумачення зазначеного терміну, до суду з вимогою про тлумачення змісту правочину в цій частині сторони не зверталися.

Крім того, розраховуючи штраф позивач виходив з того, що оскільки договір укладено 24.12.2003 р., тобто 103 місяці тому назад, то сума договору становить 102999,99 грн. (1000 х 103).

Але зазначений розрахунок є невірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди № 1 при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Згідно з п. 3.6. договоруоб'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта здачі-приймання.

Позивачем не надано суду акта здачі-приймання майна за договором оренди №1.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Під час вирішення справи № 2/213-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" про розірвання договору та виселення та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" про визнання дій протиправними та стягнення збитків, господарським судом було встановлено, що акт здачі-приймання  орендованого приміщення сторонами не підписувався.

Під час розгляду справи № 2/213-08 відповідач стверджував, що приступив до використання об'єкта оренди лише з 31.08.2005р., що позивачем не було спростовано.

          Рішення  господарського суду Київської області від24.12.2008 р.  усправі № 2/213-08 в цій частині залишено без змін постановою Київсього міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р.  

Відповідно до п. 4.1.договору оренди № 1 від 24.12.2003 р. термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Позивач рахує, що станом на час подачі позову (16.08.2012 р.) договір оренди діє 103 повних місяця, тобто з 01.01.2004 р. по 31.07.2012 р.  

Проте, з урахуванням приписів ст. 795 ЦК України, положень п. п. 3.5, 3.6, 4.1 договору № 1, судом встановлено, що договір оренди № 1 не почав свою дію з січня 2004 року.

Отже, твердження позивача про те, що договір діє 103 місяця спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки розмір штрафу у договорі встановлений у  відсотковому відношенні до невизначеної суми, при цьому розрахунок позивачем суми штрафу є невірним навіть за його тлумаченням змісту цього пункту правочину, то позов про стягнення 102999,99 грн. штрафу є таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо посилання відповідача на те, що зазначений позов вже був предметом розгляду господарським судом між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, та рішенням від 24.05.2011р. у справі № 12/045-10 у позові відмовлено, то воно є помилковим, оскільки при зверненні з позовом у справі, що розглядається (15/070-12), позивачем  однією з підстав позову зазначено те, що рішенням суду від 06.06.2012р. у справі № К14/029-12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс», оформлене протоколом б/н від 19.09.2007р., яким було надано згоду на передачу майна в суборенду, тоді як звертаючись з позовною вимогою про стягнення 12000 грн. штрафу у справі № 12/045-10, ця підстава позову позивачем заявлена не була.

Отже, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині позову про стягнення 12000 грн. штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки суд дійшов висновку, що  позов не підлягає задоволенню, то  витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.          

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

 

ВИРІШИВ:

 

В позові відмовити повністю.

 

Суддя                                                                                               Рябцева О.О.

 

 

Рішення підписано 14.03.2013р.

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×