Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %14 %426 %2013 %09:%Дек

Українська правова реальність або шокотерапія для Європи

Оцените материал
(2 голосов)

Враховуючи останні гарячі події в нашій державі, не можливо пройти повз аналізу перспективи європейського майбутнього України. 

Звичайно, процес європеїзації включає в себе реформування усіх сфер життя : соціального, політичного, економічного та ін.  Українці – народ терплячий та наполегливий. І доказом цього є наш довгий шлях до того, щоб пробити хоча б щілину в Європу ( про вікно поки що не говоримо). 

Сьогодні можна знайти багато критичної інформації про невідповідність українського законодавства європейським стандартам. От взяти хоча б приклад одностатевих шлюбів  у країнах Західної Європи, про що кричать усі противники європейського курсу. Проводимо паралель з українським законодавством і бачимо – стаття 1. Сімейного кодексу, яка говорить, про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка. І тут без варіантів.  Український законодавець досить толерантний і  відкрито не заявляє про те, що не збирається закріплювати на правовому рівні одностатеві шлюби  у переважно гомофобній країні.

І так, щоб заспокоїти панікуючих, нагадаю, що багато країн Євросоюзу почали відмовлятись від практики дозволу одностатевих шлюбів.  Звичайно, можна ще довго аналізувати пікантні сторони правових норм Європи, які поки що не зовсім співпадають з українськими. Але саме зараз я пропоную звернути увагу на Європейський Суд з прав людини, його значення для нашої держави, ступінь виконання рішень та разом зробимо висновки щодо рівня демократичності  у нашій країні.

  Почнемо з найважливішого – що таке взагалі Європейський суд, кому він потрібен і до чого тут Україна?  Все доволі просто і зрозуміло : Європейський суд – міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на  країни, що ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод. Очевидно, що Україна знаходиться у їх числі . 

Потрібна ця інституція всім учасникам конвенції, особливо тим, хто не зміг відстояти свої права , звертаючись за допомогою до національного законодавства. Все більше українців останнім часом виграють справи у Європейському суді.  Причому, на стільки частими стали випадки, коли держава не в змозі захистити права своїх громадян, що європейські колеги не приховують  здивування. 

Як приклад, можна пригадати справу судді Волкова, коли порушення прав було очевидним, але без Європейського суду він не зміг би захистити себе.  Ігнорування Україною рішень Європейського суду щодо Юлії Тимошенко взагалі не потребує додаткових коментарів.

Багатьма сумними прикладами славиться наша правова історія.  І, звичайно, немає навіть сенсу детально аналізувати проблему корупції, надмірний тиск бюрократичного механізму та інших факторів, які гальмують законодавчий розвиток держави. 

Хоча, поки є Білорусія і Росія , засмучуватись з приводу  становища законодавства України не варто. Адже тут очевидні кроки вперед.  До того ж, прийнявши закон  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», наш вітчизняний законодавець формально наголошує на важливості і обов’язковості виконання рішень Європейського суду.

Питання лише полягає у тому, чому виконання рішень Європейського суду de jure значно відрізняється від його виконання de facto? Схоже, що однозначної відповіді на це питання ми не знайдемо. Точніше так – її всі знають, але повторюватися в сотий раз немає сенсу.

Верховенство права – це та вершина, до якої ще довгий час добирається український народ, і скоріше за все, мета буде досягнута не так швидко.  Враховуючи те, що коли  мова йде про відстоювання особистих інтересів індивіда, правова сторона відходить на задній план.

Ще одна хвороба українського законодавства – правовий нігілізм.  До речі, дану патологію розглядаємо у двох формах : з боку державної влади і з боку звичайних громадян.  І тому найоптимістичніші прогнози роблять прихильники ідеї еволюції, мовляв пройде час і правова свідомість українців, яка зараз знаходиться на рівні пітекантропа , досягне вершини – homo sapiens. Доволі оптимістично, сподіваємось, що така собі правова еволюція триватиме менше, ніж декілька сотень тисяч років.

Грицина Оксана, конкурсант на посаду "журналіст" газети "Зона Закону"

Украинская правовая реальность или шокотерапия для Европы

Учитывая последние горячие события в нашем государстве , нельзя пройти мимо анализа перспективы европейского будущего Украины .

Конечно , процесс европеизации включает в себя реформирование всех сфер жизни : социальной , политической, экономической и др. . Украинского - народ терпеливый и настойчивый . И доказательством этого является наш долгий путь к тому , чтобы пробить хотя бы щель в Европу ( об окне пока не говорим ) . Сегодня можно найти много критической информации о несоответствии украинского законодательства европейским стандартам. Вот взять хотя бы пример однополых браков в странах Западной Европы , о чем кричат все противники европейского курса . Проводим параллель с украинским законодательством и видим - статья 1 . Семейного кодекса , которая говорит о том , что браком является семейный союз женщины и мужчины . И здесь без вариантов. Украинский законодатель достаточно толерантный и открыто заявляет о том , что не собирается закреплять на правовом уровне однополые браки в основном гомофобных стране.

И так , чтобы успокоить паникующих , напомню , что многие страны Евросоюза начали отказываться от практики разрешения однополых браков. Конечно , можно еще долго анализировать пикантные стороны правовых норм Европы, пока не совсем совпадают с украинскими . Но именно сейчас я предлагаю обратить внимание на Европейский Суд по правам человека , его значение для нашего государства , степень выполнения решений и вместе сделаем выводы относительно уровня демократичности в нашей стране.

  
Начнем с самого важного - что такое вообще Европейский суд , кому он нужен и при чем здесь Украина ? Все достаточно просто и понятно : Европейский суд - международный судебный орган , юрисдикция которого распространяется на страны , которые ратифицировали Европейскую конвенцию о защите прав человека и основных свобод . Очевидно , что Украина находится в их числе. Нужна эта организация всем участникам конвенции , особенно тем , кто не смог отстоять свои права , обращаясь за помощью к национальным законодательством. Все больше украинского в последнее время выигрывают дела в Европейском суде.

Причем , настолько частыми стали случаи , когда государство не в состоянии защитить права своих граждан , что европейские коллеги не скрывают удивления. Как пример , можно вспомнить дело судьи Волкова , когда нарушение прав было очевидным , но без Европейского суда он не смог бы защитить себя. Игнорирование Украиной решений Европейского суда в отношении Юлии Тимошенко вообще не нуждается в дополнительных комментариях . Многими печальными примерами славится наша правовая история. И , конечно , нет даже смысла подробно анализировать проблему коррупции , избыточное давление бюрократического механизма и других факторов , которые тормозят законодательное развитие государства .

Хотя , пока есть Белоруссия и Россия , расстраиваться по поводу положения законодательства Украины не стоит. Ведь здесь очевидны шаги вперед. К тому же , приняв закон «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека» , наш отечественный законодатель формально отмечает важность и обязательности выполнения решений Европейского суда . Вопрос лишь заключается в том , почему выполнение решений Европейского суда de jure значительно отличается от его исполнения de facto ? Похоже , что однозначного ответа на этот вопрос мы не найдем. Точнее так - ее все знают , но повторяться в сотый раз нет смысла.

Верховенство права - это та вершина , к которой еще долгое время добирается украинский народ , и скорее всего , цель будет достигнута не так быстро. Учитывая то, что когда речь идет об отстаивании личных интересов индивида , правовая сторона отходит на задний план.

Еще одна болезнь украинского законодательства - правовой нигилизм . Кстати , эту патологию рассматриваем в двух формах: со стороны государственной власти и со стороны обычных граждан . И поэтому самые оптимистичные прогнозы делают сторонники идеи эволюции , мол пройдет время и правовое сознание украинского , которая сейчас находится на уровне питекантропа , достигнет вершины - homo sapiens . Довольно оптимистично , надеемся , что такая правовая эволюция продлится меньше , чем несколько сотен тысяч лет.

Грицына Оксана , конкурсант на должность " журналист " газеты " Зона Закона "
, перевод ЮТК

Последнее изменение %PM, %14 %002 %2013 %23:%Дек

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×