Доступ до інформації акціонерних товариств регулюється низкою нормативних актів, що стосується як усіх суб’єктів господарювання, так і виключно акціонерних товариств або суб’єктів, які займаються специфічним видом діяльності (наприклад, страхуванням). Проте порядок надання інформації акціонерам відповідного товариства не було встановлено щодо жодного із типів суб’єктів, окрім загального звіту посадовців та органів акціонерних товариств на чергових зборах акціонерів. Велика кількість звернень до суду із захистом прав акціонерів на інформацію у формі спонукання відповідача надати відповідні документи, свідчить про актуальність даної теми.
Реакцією на потребу впорядкувати дану площину відносин емітента акцій та їх власників, вочевидь, стало видання рекомендаційного документу, що сприяє прийняттю акціонерними товариствами внутрішніх документів, направлених на забезпечення потреби акціонерів, потенційних інвесторів, інших заінтересованих осіб у доступі до достовірної інформації про акціонерне товариство та його діяльність. Схвалені Рішенням Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку від 26 січня 2005 р. № 27 Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство (надалі – Методичні рекомендації) було розроблено на підставі нормативних та рекомендаційних документів, що діяли на момент введення їх в дію, та є основними правовими регуляторами відповідних правовідносин, серед яких – Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про інформацію", Принципи корпоративного управління, затверджених рішенням Комісії від 11 грудня 2003 року № 571.
Право на отримання інформації акціонерами та іншими зацікавленими особами є елементом інформаційної політики акціонерного товариства, яка має бути спрямованою на досягнення найбільш повної реалізації прав акціонерів на одержання інформації, котра, у свою чергу, може істотно вплинути на прийняття ними інвестиційних та управлінських рішень, а також на захист конфіденційної інформації про акціонерне товариство. Основними принципами інформаційної політики акціонерного товариства є прозорість, регулярність, оперативність, доступність, вірогідність, повнота, збалансованість, рівноправність, захищеність (див. мал. 1).
НОВІ ПОНЯТТЯ
Згадані Методичні рекомендації містять декілька важливих термінів, зокрема, поняття „інформація про акціонерне товариство”, „заінтересована особа” та „розкриття інформації”:
інформація про акціонерне товариство – документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбулися та/або відбуваються в акціонерному товаристві (інформація про акціонерне товариство розкриває відомості про: а) власне товариство; б) його фінансово-господарську діяльність; в) цінні папери товариства);
розкриття інформації – надання інформації про акціонерне товариство всім заінтересованим у цьому особам з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством, статутом та внутрішніми документами товариства;
заінтересована (можливо, кращим було б визначення «зацікавлена») особа – юридична чи фізична особа, яка бажає отримати інформацію та має на це право (до заінтересованих осіб відносяться: а) акціонери; б) потенційні інвестори; в) кредитори; г) контрагенти з правочину; д) інші особи, що виявили заінтересованість в отриманні відповідної інформації (надалі – ЗО).
РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ
Відповідальність за розкриття інформації про діяльність акціонерного товариства несе його виконавчий орган. Виконавчий орган розробляє порядок надання інформації акціонерам та іншим заінтересованим особам, який схвалюється наглядовою радою та затверджується загальними зборами акціонерів. Порядок надання інформації акціонерам та іншим заінтересованим особам може бути встановлений статутом акціонерного товариства. Наглядова рада здійснює контроль за дотриманням установленого порядку надання інформації акціонерам та іншим заінтересованим особам. Члени наглядової ради забезпечуються всією необхідною інформацією для виконання ними своїх обов’язків. Із метою забезпечення проведення засідань наглядової ради посадові особи і працівники структурних підрозділів товариства зобов’язуються вчасно надавати повну та достовірну інформацію з питань порядку денного засідань наглядової ради, та за окремими запитами членів наглядової ради. Відповідальність за невиконання зазначених вимог посадовими особами товариства має встановлюватися внутрішніми документами акціонерного товариства згідно із чинним законодавством (див. мал. 2).
Акціонерне товариство розкриває наступну інформацію про свою діяльність (окрім інформації, обмеження щодо якої встановлюється чинним законодавством, а також такої, що витікає із зобов’язань акціонерного товариства):
- Періодичну інформацію про виробничу, фінансово-господарську та внутрішньокорпоративну діяльність акціонерного товариства;
- Інформацію про події та результати діяльності акціонерного товариства;
- Інформацію про соціальну політику акціонерного товариства;
- Інформацію про діяльність акціонерного товариства у сфері екології;
- Інформацію щодо публікацій, інтерв’ю у засобах масової інформації представників акціонерного товариства, прес-релізи акціонерного товариства.
ЗАСОБИ ІНФОРМУВАННЯ
Із метою реалізації права акціонерів на інформацію, а також забезпечення оперативності в її отриманні акціонерами та іншими заінтересованими особами, акціонерне товариство використовує такі засоби інформування:
- Надання (пересилання) документарної інформації (у паперовому вигляді);
- Надання інформації на електронних носіях (у випадках, установлених статутом або внутрішнім положенням товариства);
- Розкриття інформації через засоби масової інформації;
- Інформування через мережу Інтернет;
- Інформування через публічні виступи, а також під час зустрічей посадових осіб акціонерного товариства з акціонерами та іншими заінтересованими особами.
Посадові особи акціонерного товариства проводять регулярні зустрічі з акціонерами та з іншими заінтересованими особами з метою обговорення питань розвитку та діяльності акціонерного товариства.
Акціонерне товариство проводить брифінги (прес-конференції) посадових осіб у зв’язку з оприлюдненням результатів діяльності, проведення загальних зборів акціонерів та інших корпоративних подій.
Акціонерне товариство розміщає на власному веб-сайті (у разі його наявності) усі найбільш значимі повідомлення і документи; у необхідних випадках друкує та поширює брошури і буклети. Рекомендується на веб-сайті акціонерного товариства розміщувати: текст статуту і зміни до нього; річні та щоквартальні звіти; інформацію про емісію цінних паперів; аудиторські висновки; інформацію про істотні факти; інформацію, що стосується проведення загальних зборів акціонерів і рішень наглядової ради; інформацію щодо стратегії розвитку акціонерного товариства.
ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЇ
Акціонерне товариство має розкривати інформацію про всі угоди, предметом яких є майно, вартість якого складає 10 і більше відсотків чистих активів товариства, та про угоди, які можуть суттєво вплинути на ринкову вартість акцій.
При розкритті фінансової звітності на замовлення акціонерів та інших заінтересованих осіб надається інформація щодо прибутку, який припадає на одну акцію. Окрім того, розкриваються такі показники:
- співвідношення позикового та власного капіталу;
- зміни у складі та структурі активів за останні 3 роки;
- поточна та перспективна ліквідність активів;
- рентабельність акціонерного товариства;
- співвідношення доходів, отриманих від експорту, до загального обсягу доходів товариства за рік (у разі зовнішньоекономічної діяльності акціонерним товариством).
У разі потреби, для забезпечення більш повного висвітлення діяльності акціонерного товариства, зазначений перелік показників може бути розширений або змінений відповідно до особливостей діяльності акціонерного товариства, вимог акціонерів та потреб інших заінтересованих осіб із затвердженням загальними зборами акціонерного товариства.
ПРИЧИНИ РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ
Акціонерному товариству рекомендується розкривати наступну інформацію щодо причин:
- придбання акціонерним товариством власних акцій;
- підвищення (зниження) вартості акцій акціонерного товариства на фондовому ринку не менш ніж на 5 відсотків;
- припинення виробництва товарів, робіт і послуг, реалізація яких за підсумками фінансового року, що передує звітному, складала не менше 10 відсотків у загальному обсязі виробництва товарів, робіт і послуг;
- зміна пріоритетних напрямів діяльності акціонерного товариства;
- зміна аудитора, реєстратора чи депозитарію акціонерного товариства.
ФОРМИ НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
На вимогу акціонерів товариство зобов’язується надавати їм для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи загальних зборів акціонерів, протоколи засідань наглядової ради, протоколи засідань ревізійної комісії, протоколи засідань органів управління товариства. На вимогу акціонерів видаються засвідчені витяги із протоколів. Обсяг, склад, способи надання інформації акціонерам та іншим заінтересованим особам на їх запит встановлюється акціонерним товариством відповідно до статуту та/або внутрішніх положень. При цьому можливим є видання обов’язкових до видання Наказів посадових осіб або Схвалення шляхом проведення Загальних зборів акціонерів переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю товариства. При цьому необхідно пам’ятати затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 1993 року № 611 „Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”, а зокрема комерційну таємницю не становлять:
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Підприємства зобов’язуються подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам (у тому числі, акціонерам) відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.
КОМЕРЦІЙНА, СЛУЖБОВА ТАЄМНИЦЯ ТА ІНСАЙДЕРСЬКА ІНФОРМАЦІЯ
Інформація, що складає комерційну чи службову таємницю товариства, має бути захищена. Органи управління товариством та їх посадові особи повинні вживати вичерпних заходів щодо захисту комерційної і службової інформації, забезпечувати конфіденційність і відповідний режим роботи з такою інформацією, установлювати перелік такої інформації, дотримуючись оптимального балансу між відкритістю товариства і необхідністю захищати його комерційні інтереси. До трудового договору з посадовими особами і працівниками акціонерного товариства в обов’язковому порядку мають бути внесені відповідні вимоги щодо нерозголошення конфіденційної інформації. Перелік інформації, що складає комерційну чи службову таємницю для акціонерного товариства, встановлюється відповідно до чинного законодавства статутом товариства, внутрішнім положенням товариства про комерційну чи службову таємницю.
Є ще один вид інформації із обмеженим доступом, а саме інсайдерська інформація (від англ. „inside” – зсередини, в середині). Інсайдерською інформацією вважається будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або договори щодо них, яка у разі оприлюднення може вплинути на ринкову вартість цінних паперів цього емітента. Носіями інсайдерської інформації (інсайдерами) є діючі або колишні члени наглядової ради, члени виконавчого органу акціонерного товариства, керівники і працівники тих структурних підрозділів акціонерного товариства, що володіють у зв’язку із виконанням покладених на них обов’язків неоприлюдненою інформацією, документами і фактичними даними щодо діяльності акціонерного товариства.
Інсайдерам забороняється розголошувати доступну їм інсайдерську інформацію та здійснювати операції з використанням інсайдерської та конфіденційної інформації. Перелік інсайдерської інформації для акціонерного товариства має встановлюватися відповідно до внутрішніх документів товариства. Порядок роботи з інсайдерською інформацією та її використання встановлюється наглядовою радою товариства і є невід’ємною складовою трудових договорів з посадовими особами акціонерного товариства, які мають доступ до неоприлюдненої інформації.
ПОРЯДОК ПОЗАСУДОВОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ
Отримання акціонером та/або іншою ЗО можливості ознайомитись з офіційними документами товариства здійснюється на підставі письмового запиту. Запит акціонера та іншої заінтересованої особи до акціонерного товариства складається у письмовій, довільній формі, в якому зокрема має зазначатися:
- прізвище, ім’я, по батькові – для фізичної особи;
- повна назва та код за ЄДРПОУ – для юридичної особи;
- для акціонерів – кількість акцій, якими він володіє, та відсоток у статутному фонді;
- зміст запиту;
- адреса, за якою має бути надана відповідь;
- підпис.
У разі, якщо надісланий запит не відповідає встановленим вимогам, акціонерне товариство має право не надавати відповідну інформацію, про що письмово повідомляє особі, яка надіслала запит.
Надання інформації акціонерам та іншим заінтересованим особам має забезпечувати структурний підрозділ акціонерного товариства, що відповідає за взаємодію з акціонерами. Цей підрозділ веде журнал обліку заходів взаємодії з акціонерами та іншими заінтересованими особами. Форма, зміст та строк зберігання такого журналу встановлюється правлінням акціонерного товариства. Документи та/або їх копії на запити акціонерів та інших заінтересованих осіб, якщо вони мають право на одержання (ознайомлення) з цими документами, надаються протягом 10 календарних днів із дати одержання запиту. Можливість ознайомитися з документами акціонерного товариства надається за місцем знаходження виконавчого органу товариства, а також іншими способами, передбаченими установчими документами.
Акціонери при ознайомленні із документами про діяльність товариства мають право робити виписки із наданих їм для ознайомлення документів, фотографувати документи, записувати текст на магнітну плівку, про що робиться відповідний запис у журналі обліку заходів взаємодії з акціонерами та іншими заінтересованими особами. Акціонерне товариство відповідно до внутрішніх документів товариства визначає перелік документів, які надаються акціонерам та іншим заінтересованим особам безоплатно. Перед наданням документів та/або їх копій перевіряється факт володіння корпоративними правами акціонерного товариства особою, що звернулася із запитом.
Перелік документів, які надаються акціонерам для розгляду питань, що виносяться на загальні збори акціонерів, затверджуються наглядовою радою акціонерного товариства.
У цьому переліку мають обов’язково бути:
- річний звіт товариства про його діяльність;
- річна бухгалтерська звітність, у тому числі баланс, звіт про прибутки (збитки);
- пропозиції наглядової ради щодо розподілу прибутку товариства, у тому числі з виплати дивідендів (із обґрунтуванням кожної такої пропозиції);
- висновок ревізійної комісії товариства;
- висновок аудитора (аудиторської фірми) за результатами аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства;
- інформація про кандидатів до складу наглядової ради та ревізійної комісії товариства, про кандидатуру керівника виконавчого органу товариства;
- інформація про аудитора (аудиторську фірму) товариства, у разі його зміни;
- інформація про реєстратора товариства (у разі його зміни).
У разі, якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів було внесено питання про реорганізацію товариства, крім документів, передбачених законодавством, акціонерам мають надаватися такі документи:
- обґрунтування причин реорганізації товариства;
- річні звіти та річна бухгалтерська звітність всіх підприємств, організацій, установ, що беруть участь у реорганізації товариства, за 3 останні роки.
При цьому навіть не рекомендується порядок надання названих документів для ознайомлення. Погодьтеся, що абсолютно різними є ситуація, коли документи надаються заздалегідь і учасник товариства має можливість обговорити питання із відповідними спеціалістами, та випадок вручення названих документів безпосередньо перед проведенням загальних зборів.
У разі, якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів вноситься питання про додаткову емісію акцій чи випуск облігацій підприємства, крім документів, передбачених законодавством та вищезазначеним, акціонерам має додаватися записка з обґрунтуванням необхідності здійснення емісії та її можливих наслідків. Річний звіт, що надається акціонерам до загальних зборів акціонерів, за формою та змістом повинен відповідати вимогам чинного законодавства. Річний звіт та пояснювальна записка до нього підписуються керівником виконавчого органу товариства та головним бухгалтером, після чого зазначені документи мають розглядатися наглядовою радою, яка складає висновок із пропозиціями щодо діяльності акціонерного товариства за звітний період для розгляду на загальних зборах акціонерів.
Контроль за дотриманням вимог чинного законодавства і внутрішніх документів акціонерного товариства, недопущення конфлікту інтересів і зловживань при використанні інсайдерської інформації має покладатися: щодо членів наглядової ради – на голову наглядової ради; щодо членів виконавчого органу – на голову виконавчого органу; щодо членів ревізійної комісії – на голову ревізійної комісії; щодо інших посадових осіб і працівників акціонерного товариства – на керівників відповідних підрозділів акціонерного товариства.
СУДОВА ПРАКТИКА
Окремим прикладом захисту права на інформацію є справа № 2-5/9252.1-2002, розгляд якої було завершено прийняттям Постанови Вищого Господарського суду України від 15 жовтня 2003 року. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Науково-виробничої фірми “М” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року у справі за позовом Науково-виробничої фірми “М” до Відкритого акціонерного товариства “С” про спонукання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, встановив.
У липні 2001 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача про спонукання виконати дії щодо надання інформації та стягнення 12000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що останній порушує його права як акціонера на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, відмовляючи у наданні копій статуту, протоколів загальних зборів акціонерів, починаючи з 11.05.1998 року, усіх внутрішніх документів керівних органів, фінансових звітів і балансу з додатками за підсумками 2000 року у цілому і за 4-й квартал 2000 року. У зв’язку з тим, що це негативно вплинуло на його ділову репутацію просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 12000 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2001 року позов було задоволено частково і зобов’язано відповідача надати позивачу протоколи засідань правління проведених із 11.05.1998 року та стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду 12000 грн., а в решті вимог – прийнято відмову позивача від позову і провадження у справі в цій частині –припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2002 року рішення суду першої інстанції було змінено, провадження у справі в частині зобов’язання відповідача надати копії Статуту останнього, усіх внутрішніх документів, фінансових звітів і балансу – припинено. У вимозі позивача щодо спонукання відповідача надати протоколи засідань правління, проведених з 11.05.1998 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 12000 грн. – відмовлено. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 9982,72 грн. було залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2002 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2001 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2002 року в частині вирішення спору щодо зобов’язання відповідача надати протоколи засідань правління проведених з 11.05.1998 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 12000 грн. Було скасовано, а справу передано Господарському суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги і просив зобов’язати відповідача надати йому книгу протоколів засідань правління і завірені виписки з неї, копії протоколів засідань правління, проведених за період з 11.05.1998 року по 1.12.2002 року та стягнути з останнього моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2002 року позов було задоволено частково і зобов’язано відповідача надати позивачу книгу протоколів засідань правління відповідача, завірені виписки засідань правління, проведених за період з 11.05.1998 року по 1.12.2002 року, а також стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 60000 грн. В решті позову було відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2002 року було змінено, зобов’язано відповідача надати позивачу книгу протоколів засідань правління відповідача, завірені виписки з книги протоколів засідань правління, проведених за період з 11.05.1998 року по 1.12.2002 року, а в решті позовних вимог – відмовлено. У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційний суд, відмовивши в стягненні морального збитку, порушив норми матеріального права, а саме ст. 49 Закону України “Про інформацію” та ст. 440-1 ЦК України, і тому просить прийняту ним постанову в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, і тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті по ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного спору є позовні вимоги про спонукання відповідача надати інформацію щодо діяльності акціонерного товариства та стягнення моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, „М” є акціонером „С” та володіє 48% акцій цього товариства. Як акціонер позивач має право відповідно до вимог ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” одержувати інформацію про діяльність товариства. Проте, відповідач відмовив в наданні позивачу інформації про діяльність товариства, а саме книги реєстрації протоколів та копій протоколів засідань правління, проведених за період з 11.05.1998 року по 1.12.2002 року.
Відповідно до вимог статей 10 та 48 Закону України “Про господарські товариства” на вимогу учасника товариство зобов’язується надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, книгу протоколів, яка повинна бути в будь-який час надана акціонерам, та на їх вимогу видати засвідчені витяги з книги протоколів. Таким чином, судом було зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач був зобов’язаний відповідно до вимог чинного законодавства виконати вимоги позивача щодо надання інформації про діяльність товариства та було правомірно задоволено позов щодо спонукання надати інформацію про діяльність товариства.
Водночас, в частині стягнення моральної шкоди апеляційним господарським судом також було зроблено обгрунтований висновок про те, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством України не передбачено право акціонерів на стягнення моральної шкоди в разі порушення товариством прав акціонерів. Правовідносини між акціонером і товариством регулюються спеціальними нормами законодавства, відповідно до яких державний контроль за дотриманням прав акціонерів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні управління. Отже, апеляційним господарським судом було правильно застосовано до спірних правовідносин Закон України “Про господарські товариства”. За таких обставин, апеляційний господарський суд правильно змінив рішення господарського суду щодо вимог про стягнення моральної шкоди, відмовивши у цій частині в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду. Тому постанову суду апеляційної інстанції слід було вирішено залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Касаційну скаргу „М” було залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року – без змін.
Цікавою також є справа справа № 4/4347-8/358, у якій було винесено Постанову ВГСУ від 8 квітня 2004 року. Суд розглянув касаційну скаргу компанії “W” на рішення Господарського суду Львівської області від 7.11.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р. у справі за позовом компанії “W” до ВАТ “Н” про спонукання до вчинення дій.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 7.11.2003 р. компанії “W” було відмовлено в позові до ВАТ “Н”. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р. зазначене судове рішення від 7.11.2003 р. було залишено без змін. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення від 7.11.2003 р. та постанову від 24.12.2003 р., посилаючись на те, що вони були прийняті із порушенням норм чинного законодавства, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив. Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
У грудні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про витребування інформації та просив зобов’язати ВАТ “Н” надати документи та інформацію, які стосуються проведення зборів акціонерів, їх порядок денний, прийняті рішення, протоколи зборів акціонерів за період з 23.03.2000 р. по грудень 2002 р., а також річні баланси і звіти відповідача про його діяльність за 2000–2001 рр. та за перше півріччя 2002 р., копії установчих документів ВАТ “Н”.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінили та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові. При цьому суди виходили з того, що позивач у порушення ст. 33 ГПК України не надав належних доказів, які б підтверджували його право власності на акції ВАТ “Н”, виконання рішення арбітражного суду м. Києва від 26.10.2000 р. у справі № 13/42 та не надав для огляду в судовому засіданні оригінали передавального розпорядження від 16.03.2001 р., договору про відкриття рахунку у цінних паперах № Д-15/01 від 15.03.2001 р., докази звернення до зберігача – АКБ “ПриватБанк” за наданням відомостей відповідно до умов вказаного договору. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем його права вимагати у відповідача спірні документи та інформацію.
Твердження позивача у касаційній скарзі про те, що він є власником іменних цінних паперів відповідача було перевірено апеляційним судом та підставно спростовано із посиланням на законодавство та матеріали справи, зокрема листом консалтингової фірми “Реєстратор” про те, що в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “Н” за період з 15.05.2001 р. по 1.10.2003 р. компанія “W” не обліковувалась.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на доведеність вимог позивача та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого і апеляційного судів оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, тому до уваги не приймаються. Отже, оскаржувані судові рішення відповідають обставинам справи, діючому законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає. Було встановлено, що рішення господарського суду Львівської області від 7.11.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р. у справі № 4/4347-8/358 залишити без змін, а касаційну скаргу компанії “W” – без задоволення.
Останній приклад, який би хотілося навести при аналізі реалізації права на інформацію в акціонерному товаристві є справа № 12/465, щодо якої було винесено Постанову ВГСУ від 4.03.2004 року. Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “У” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Ф” до відповідача – Закритого акціонерного товариства “У” про зобов’язання вчинити дії, встановила наступне.
Закрите акціонерне товариство “Ф” звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом та просило суд зобов’язати відповідача – Закрите акціонерне товариство “У” надати для ознайомлення протокол загальних зборів акціонерів товариства, на яких було прийнято рішення про вихід ТОВ “В” із складу акціонерів ЗАТ “У”. В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що він є учасником товариства, між тим відповідач відмовив йому у ознайомленні із зазначеним протоколом. Відповідач у справі – Закрите акціонерне товариство “У” відзив на позов суду не направило.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 7.10.2003 р., яке постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. залишила без змін, позов було задоволено. Відповідно до рішення суду відповідача було зобов’язано надати позивачу протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “У”, на яких було прийнято рішення про вихід ТОВ “В” зі складу акціонерів товариства.
Прийняті судові акти мотивовалися тим, що позивач як учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства, у тому числі, знайомитись із протоколами зборів.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ “У” просить прийняті у справі судові акти скасувати, а у позові – відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на не, що:
- судами було неправильно застосовано до взаємовідносин сторін норми постанови Кабінету Міністрів України від 9.08.93 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”, оскільки наказом товариства протоколи загальних зборів відносяться до конфіденційної інформації, а не інформації, що містить комерційну таємницю;
- судом першої інстанції було допушене порушення ст. 77 ГПК України, оскільки не було відкладено розгляд справи при нез’явленні із поважних причин представника ЗАТ “У” в судове засідання.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до п. “г” ч. 1 ст. 10 Закону України “Про господарські товариства”, учасники товариства мають право, зокрема, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язуються надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, позивач у справі – Закрите акціонерне товариство “Ф” є власником 862 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства “У”, що становить 11,11% статутного фонду товариства.
Листом від 25.07.2003 р. за вих. №123, відповідач у справі – ЗАТ “У” відмовив позивачу у задоволенні його вимоги щодо ознайомлення із протоколом зборів акціонерів товариства, на яких було прийнято рішення про вихід учасника – ТОВ “В” зі складу акціонерів товариства.
Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку про порушення суб’єктивного матеріального права позивача як учасника ЗАТ “У” щодо ознайомлення із зазначеним протоколом зборів акціонерів товариства та необхідність його захисту.
При цьому, судами правомірно було відхилено доводи відповідача про те, що протоколи загальних зборів, на яких приймаються рішення про зміну складу акціонерів та щодо їх часток, містять інформацію, яка відповідно до наказу ЗАТ “У” від 24.12.2001 р. № 21, є конфіденційною, оскільки право позивача як учасника товариства на отримання такої інформації прямо передбачається законом.
Безпідставними є також доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідача було повідомлено про час і місце засідань суду своєчасно, що підтверджується відмітками про направлення йому копій ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, однак на жодне судове засідання його повноважний представник не з’явився; відзиву та доказів, які спростовують заявлені позивачем вимоги суду надано не було. При цьому, судом правомірно було відхилено клопотання ЗАТ “У” щодо відкладення розгляду справи, оскільки суду не було надано відповідних доказів, які підтверджували неможливість участі в судовому засіданні повноважного представника відповідача, а також неможливість його заміни іншим представником.
Також колегія суддів врахувала і те, що відповідач мав можливість реалізувати надані йому процесуальні права, надавши відповідні заперечення та докази на їх підтвердження, які не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, обґрунтувавши неможливість їх подання до суду першої інстанції, під час здійснення перегляду прийнятого рішення в суді апеляційної інстанції.
Так, в силу ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції із причин, що не залежали від нього.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 7.10.2003 р. колегія суддів не вбачає. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 7.10.2003 р. у справі № 12/465 було вирішено залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “У” – без задоволення.
Зважаючи на наведене, очевидною є тенденція врегулювання інформаційних відносин в акціонерному товаристві на загальному законодавчому рівні, але все ж таки необхідною є розробка, схвалення, виконання локальних внутрішніх документів відповідних суб’єктів. Даний процес дозволяє адекватно та виправдано розподілити функції між посадовими особами, захистити інтереси товариства від зловживань із боку зацікавлених осіб та досягнути інших позитивних результатів.
