Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломні, дисертації з права

Viber 095-573-20-30
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


Понедельник, 10 Август 2015 10:30

Скарга до Європейського суду щодо намагань змінити Конституцію України у протиправний спосіб

Оцените материал
(26 голосов)
Зважаючи на те, що національні засоби не дали результату, а процес протиправних змін до Конституції України триває, просимо вжити тимчасових заходів та звернути увагу Президента України, Верховної ради України на те, що: 1) зміна Конституції без всенародного обговорення, під час дії в країні особливого періоду, суперечить європейській практиці;  2) положення Конституції України щодо інституціоналізації територіальних громад як суб’єктів права, за європейським зразком, відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, є не реалізованими (саме це було б реальною децентралізацією влади в Україні);  3) задля реальної децентралізації влади в Україні слід якнайширше впроваджувати у правозастосовну практику в Україні й забезпечувати обов’язковість безпосереднього здійснення влади Українським народом – прямій демократії - через загальнодержавні та місцеві референдуми, збори громадян за місцем проживання, місцевим ініціативам, громадським слуханням тощо. Або просимо вжити інших тимчасових заходів на розсуд суду, якщо певні моменти буде доречно на думку суду викласти інакше.

   Аргументація та описання фактів.
19.05.2015 року Кізіма І.В., (заявник-1) надіслав на ім’я Президента заяву-претензію щодо недоцільності та протиправності змінювати Конституцію.  Багато часу потому надійшла відповідь від 24.07.2015 року за № 04-29/13-3835 з Верховної ради (Додаток 7, 8), в якій йшлося про те, що всі звернення направленні до Президента з питань змін до Конституції скеровані до Конституційної комісії.
   З цієї відповіді вбачається два висновки: 1) до Конституційної комісії звернення заявника-1 потрапило не раніше 24.07.2015 року, тоді як вже 16.07.15 Верховна рада направила законопроект щодо змін до Конституції (децентралізації) в Конституційний суд. Тобто, ніяким чином звернення заявника-1 не могло бути враховано в роботі Конституційної комісії; 2) з аналогічними зверненнями зверталися й інші громадяни, наукові установи та навчальні заклади. Їх звернення також не бралися й не могли взятися до уваги Конституційною комісією з наведених причин.
   03.07.2015 року за вх.№ 37 Кізіма І.В., та Струков В.А. (заявники) подали повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (Додаток 9-15), в якому згідно ст. 214 КПК України просили внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України змінити у протиправний спосіб Конституцію України.

Ми вконтакті https://vk.com/club28634838

Наша группа в Фейсбуке https://www.facebook.com/groups/1628825767348263/

 тел. (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30

e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Для пожертв ПАТ "Приватбанк" счет 5168 7420 6520 8112

 Також ми просили провести належним чином досудове розслідування та невідкладно допитати осіб, зазначених у цій заяві осіб та свідків, відібрати пояснення та документи щодо підтвердження пояснень допитуваних осіб з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної ради України, посадових осіб Адміністрації Президента. У зв’язку з небезпекою вчинення протиправних дій щодо гр.гр. Кізіма І.В., та Струкова В.А. (внаслідок подачі зазначеного повідомлення), вжити відповідних заходів щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я заявників.
   10.07.2015 року  за вх.№ 5360 була оскаржена бездіяльність Генерального прокурора України у невнесенні протягом 24 годин відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до суду (Додаток 16-23).
Повістка про виклик на розгляд скарги надійшла на 20.08.2015 року, хоча реагування на розгляд таких скарг має бути не пізніше 72 годин (Додаток 24).
За позовом Кізіма І.В. (заявник-1) до Президента України (справі № П/800/225/15 (головуючий суддя Карась О.В.) заявник-1 просив визнати протиправною бездіяльність Президента України з приводу незабезпечення
всенародного обговорення змін до Конституції України та відкритості, гласності конституційного процесу та зобов’язати Президента України вчинити певні дії, спрямовані на зупинення конституційного процесу під час дії в Україні особливого періоду та відновлення в Україні конституційного ладу шляхом інституціоналізації
територіальних громад як суб’єктів права та реалізації конституційного права народу на безпосереднє здійснення влади на загальнодержавному (референдум) та місцевому (референдуми, збори громадян за місцем проживання тощо) рівні.
   13.07.2015 року заявник-1 подав клопотання про забезпечення позову (Додаток 25-28) в якому просив, зокрема,  зобов’язати Президента України припинити роботу Конституційної комісії до ухвалення рішення в адміністративній справі; зобов’язати Президента України вчинити дії, спрямовані на відкликання Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) № 2217а від 01.07.2015 та не подавати аналогічні проекти до ухвалення рішення в адміністративній справі; зобов’язати Президента України вчинити дії, спрямовані на оприлюднення в газеті «Голос України» попередніх висновків Венеціанської комісії щодо схвалення змін до Конституції у частині децентралізації на англійській та українській мовах; зупинити дію Указу Президента України від 3 березня 2015 року № 119/2015 «Про Конституційну комісію» до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також, заявник-1 просив вжити заходів забезпечення позову з власної ініціативи суду, в разі якщо способи забезпечення, викладені позивачем, на переконання суду, буде доречно викласти по іншому або уточнити в певній частині.
   З поміж іншого, заявник-1 обґрунтовував необхідність вжиття запобіжних заходів тим, що відбувається спроба Конституцію України підігнати під цілу низку протиправних законів, тобто узаконити вкрадене олігархами національне багатство, знищити пряме народовладдя або його механізм через усунення територіальної громади як суб’єкта права та власника національного багатства на конкретній території.
Президентський проект закону про внесення змін до Основного закону зареєстровано під №2217а від 1 липня. За проектом, поставлено знак рівності між поняттями «громада» і «населений пункт». Таким чином, в Україні ліквідовується народовладдя, якого досі немає в реалії, але яке ми ще можемо встановити конституційним шляхом, тобто виконавши Конституцію (відновити Конституційний лад щодо прав територіальних громад).
    Що стосується місцевого самоврядування, народовладдя, Конституцію змінювати протиправно. Конституція України в цьому плані не поступається ні швейцарському, ні французькому, ні німецькому зразкові.
Заявлена децентралізація — це лише перетасування карт у грі з незаконного привласнення майна територіальних громад, національного багатства України.
   При цьому, Президент України спекулює на тому, зміни у Конституцію, цілковито схвалюється Венеціанською комісією. Замовчується при цьому той факт, висновки попередні та містять суттєві зауваження.
Якщо ж будуть затверджені згадані  зміни, громадяни України позбавляться шансу стати власниками свого національного багатства, комунальної, тобто спільної, власності — землі, лісів, водойм, будівель тощо. Натомість розпорядниками майна, а фактично «власниками України», стануть депутати рад і чиновники разом з їхніми спонсорами — олігархами.
   Враховуючи те, що в Україні діє особливий період і існує загроза територіальної цілісності є неможливим досягнення зазначеної мети у діяльності Конституційної комісії.
   До того ж, Конституційна комісія створена без доступу народу до її роботи, з метою почути думки кожного. Зауважу, що такі технічні можливості є, оскільки можна влаштувати відкриті майданчики, відкриті мікрофони на центральних державних телеканалах, куди зміг би прийти кожен українець (або хоча б представник тієї чи іншої соціальної групи) і висловитися з приводу змін до Конституції.
   Конституція України з часу її прийняття в 1996 році була визнана міжнародним співтовариством однією з найкращих у Європі і світі. Найперше, що повинно було бути зроблене за Конституцією - це інституалізація територіальних громад як повноправних дієздатних суб'єктів публічного права, представника суверена і джерела влади, а також власника національного багатства - Українського народу - на певній території (ст.ст. 5 , 13 , 14 , 140 - 143 Конституції України).
   Оскільки сказаного зроблено не було, скрізь по Україні маємо ситуацію, при якій місцеві ради створені ще при Українській РСР, що суперечить Конституції. Згідно з Конституцією, місцеві ради повинні створюватися територіальними громадами, які по Європейській хартії місцевого самоврядування мають бути юридичними особами зі своїми статутами.  
   Тепер же, бажання змінити Конституцію України аргументується необхідністю здійснити децентралізацію влади. І при цьому органи влади наполегливо приховують, що для децентралізації влади та передачі повноважень на місця необхідно лише виконати чинну Конституцію
ртією самоврядування.
   Ухвалою від 15.07.2015 року (Додаток 29-3)суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Дана ухвала не містить взагалі мотивувальної частини (в порушення ст. 165 КАС України щодо змісту ухвали адміністративного суду). В ухвалі вказано, що заходи щодо забезпечення адміністративного позову не є відповідними до заявлених позовних вимог, а також судом не встановлено очевидної небезпеки заподіяння позивачу шкоди, відсутні очевидні ознаки протиправності. Тобто,  далі перерахований стандартний набір підстав для відмов у задоволенні клопотань про забезпечення позову, передбачений КАС України.      
15.07.2015 року до позову Кізіми І.В.,(заявника-1) вирішив приєднатися Струков В’ячеслав Анатолійович (заявник-2), який 15.07.2015 року подав клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору (Додаток 32-33).
    16.07.2015 заявник-1 та заявник-2, разом з іншими однодумцями, намагався потрапити до парламенту, який в цей час розглядав запропоновані Президентом зміни. Проте, потрапити до Верховної ради України ми не змогли, не змогли також висловити свою незгоду щодо змін до Основного Закону. Виклик міліції по телефону «102» з метою запобігти вчиненню правопорушення та зафіксувати його, ні до чого не привів. Ми декілька разів викликали наряд міліції, проте до нас так ніхто й не приїхав. Дівчина-поліцейська, яку прислали на виклик для проформи, розвела руками і сказала, що нічого не може зробити. Порадила підійти у райвідділ і написати заяву. 27.07.2015 року нами було подано скаргу (вх. № 18) щодо неналежного реагування на виклик міліції по телефону за номером «102» (Додаток 34).
   20.07.2015 року, оскільки проект змін до Конституції щодо децентралізації влади 2217а уже перебуваву Конституційному суді, заявники звернулися до Конституційного суду з клопотанням (вх.№ 18/1994) з проханням викликати громадян України Кізіма Ігоря Віталійовича та Струкова В’ячеслава Анатолійовича під час підготовки справи та/або в процесі провадження у справі, оскільки наша участь забезпечить об'єктивний і повний розгляд справи та надасть можливість висловити свою позицію щодо змін до Конституції України, що передбачені проектом закону 2217а від 01.07.2015 року та доопрацьованим проектом від 15.07.2015 року. У відповіді з Секретаріату Конституційного суду від 24.07.2015 року за № 4-14-18/1825 нас було повідомлено, що клопотання наше передано судді-доповідачу, а також вказано, що розгляд справи буде проведено у формі письмового слухання. Тобто, Конституційний суд України також не взяв до уваги аргументацію подану у клопотанні, оскільки висновок суду щодо законопроекту був позитивним (Додатки 35-39).
   У клопотанні ми звертали увагу Конституційного суду на те, що проект Закону щодо змін до Конституції не відповідає ст. 157 Конституції України, оскільки звужує права громадян України безпосередньо здійснювати владу (ст. 5 Конституції України) через інституціоналізацію та діяльність територіальних громад. Вимоги про особливий порядок місцевого самоврядування на сході країни (надання їм більших преференцій, ніж іншим громадам) взагалі закладають протиріччя між територіальними громадами, які теж почнуть вимагати  особливих умов для себе. Це, зрештою, призведе до ліквідацію незалежності та порушення територіальної цілісності України.
   03.08.2015 року за вх.№ 7 заявники подали повідомлення про злочин (Додаток 40-41) з приводу замаху на Голову Конституційного суду та щодо протиправного висновку відповідності Конституції законопроекту 2217а, який у протиправний спосіб переданий Генеральною прокуратурою до прокуратури м.Києва, оскільки генеральний прокурор мав внести відомості за нашим повідомлення в реєстр і лише потім направляти для проведення досудового розслідування до відповідної прокуратури (Додаток 42).
   Ми вважаємо себе особисто і безпосередньо постраждалим від порушення державою Україна наших прав, оскільки від того якою буде Конституція України залежить якість нашого життя як громадян України.
   Отже, враховуючи вказане, ми прийшли до обґрунтованого висновку, що на національному рівні добитися справедливості у даному питанні неможливо. Дії, які ми вчинили для надання національним органам правопорядку і суду щодо виправлення ситуації є достатніми. А тому відбулося порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
                                             Щодо застосування правила 41[13] Регламенту Суду
Оскільки підняте заявниками питання стосується інтересів не лише нас, а й всього Українського народу, після вжиття тимчасових заходів, було б доречним розгляд заяви визнати пріоритетним, згідно правила 41[13]
Національні інституції не вжили жодних визначених законом вчасних дій для того щоби наші звернення, скарги, позов, клопотання були належним чином розглянуті. Те саме відбувалося при звернені до міліції та прокуратури з наступним оскарженням їх бездіяльності до суду у порядку кримінального судочинства.
   Хоча законодавством і передбачені такі засоби правового захисту як забезпечення позову, заява про злочин, звернення до Президента і т.п., всі вони на практиці не є ефективними засобами для громадянина у питаннях де порушення прав заявника відбувається першими посадовими особами держави – Президентом України, Верховною радою, Конституційним судом тощо.
   Навіть звернення безпосередньо до Президента України, в рамках досудового вирішення спору) щодо протиправності змін до Конституції у частині децентралізації скеровано до Конституційної комісії в той час, як відповідний законопроект вже був у Конституційному суді.
   Те ж саме відбувалося й під час розгляду справи у суді. Тобто, у громадянина України, не зважаючи на численні конституційні гарантії на звернення до посадових осіб, на судовий захист, у питаннях великої суспільної ваги, як-то питання змін до Конституції, немає ефективних засобів юридичного захисту не те щоби справедливо вирішити конфлікт, а взагалі привернути до цієї проблеми увагу високих посадовців, домогтися зворотнього зв'язку.
   Отже, продовження  проходження всіх національних інстанцій з питань перешкодити протиправним змінам до Конституції  є безперспективним. Тобто, з високим відсотком вірогідності можна стверджувати, що й перегляд Верховним судом України не зупинить протиправний конституційний процес.
   Отже, можна констатувати відсутність у національному законодавстві ефективного та доступного засобу юридичного захисту для громадян щодо питань, пов"язаних зі зміною Конституції.

   
Вимога про розгляд справи протягом розумного строку спрямована на швидке регулювання суду щодо захисту порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту.
Подаючи заяву про забезпечення позову, Заявник-1 вказував що незабезпечення позову буде означати, що справу вирішено на користь відповідача, ще до розгляду її по суті. А також просив суд вжити на свій розсуд заходів забезпечення позову, в разі якщо способи запропоновані позивачем будуть неприйнятними.
   Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть  значення для особи та її прав. Так і сталося в моїх справах, оскільки у задоволенні клопотань про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, а протиправний процес змін Конституіїтриває.
   Окрім того, колегії Вищого адміністративного суду двічі заявлявся аргументований, мотивований відвід (Додаток 43-46), у задоволені яких було відмовлено, в супереч практики Європейського суду з прав людини. Мова йде зокрема про справи "П’єрсак проти Бельгії" та "Хаушильд проти Данії".
Докази, які надавалися позивачем судом прийняті не були.
Остаточне рішення на національному рівні ще не прийняте, оскільки цю заяву ми подаємо саме через порушення ст. 13 Конвенції.
   Суд упереджено відмовив у залучені до участі у справі третіх осіб на стороні позивача. А саме суд: 1) не бажав себе переобтяжувати цією роботою; 2) явних, обґрунтованих мотивів в такій ухвалі про відмову знайти важко, оскільки громадяни, що подали заяву про участь в справі як треті особи, мають на це право оскільки є такими ж громадянами як позивач; 3) жодне з поданих клопотань не оголошувалося в суді, що є порушенням принципу гласності судового процесу; 4) суд не повідомить осіб, які заявили клопотання і не з’явилися у судове засідання про прийняте рішення щодо їх прав і обов’язків, що є грубим порушенням прав громадян. І, відповідно, у таких громадян, не буде письмового документу, акту суду який би вони могли оскаржити.
Відмова у задоволенні цих клопотань була не мотивованою, усною. Колегія посилалася на те, що складати ухвали окремим письмовим документом - це не передбачено КАС України і що ст. 160 КАС України має виключний перелік ухвал, які викладаються письмово окремим документом. Проте, ч. 4, ст. 160 КАС України вказує, що окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
   Під час розгляду клопотання про забезпечення позову, суд упереджено підійшов до вирішення заявленого клопотання про забезпечення позову.  Позивач просив, в разі якщо ті способи забезпечення про які просить він на думку суду, будуть недоречними, вжити заходи забезпечення позову з власної ініціативи. Цього зроблено не було.
   Суд ще на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову вже протиправно визначився з тим, що позов задоволенню не підлягає. Про це йдеться на стор. 2 ухвали від 15.07.2015 року у 4,5 абзаці з кінця аркушу.  
   А відтак, з цього явно вбачається, що суд вже визначився наперед з позовними вимогами. І це визначення на користь відповідача, упереджено до того часу як суд розібрався у всіх обставинах справи.
   Суд вважав, що відсутні очевидні ознаки протиправності дій відповідача, а доказів такого не надано.
   Знову ж таки, позивач посилався на проект, поданий Президентом до парламенту № 2217а, просив його дослідити, й посилався на конкретну норму статті законопроекту, що свідчать про очевидні ознаки протиправності дій Президента. До того ж, позивач аргументовано довів (з посиланням на те, що це загальновідомі обставини), що Президент не забезпечив всенародного обговорення змін до Конституції, і щодо того що зміни Конституції в нестабільний особливий період, коли весь час очікуєш збройної агресії і терористичних актів, недоречно вносити та приймати. Спростування зазначених аргументів у тексті ухвали немає, що свідчить про те, що судді навіть не брали зазначені обставини до уваги.

   Заявники зверталися до органів прокуратури, міліції, поліції, Конституційного суду України, проте дієвого своєчасного належного реагування національними інституціями щоби перешкодити протиправних змінам до Конституції не було.
Раніше, у 2014 році заявник-1 звертався з зазначеними аргументами до Венеціанської комісії, проте від неї відповіді не надходило.


Последнее изменение Вторник, 11 Август 2015 03:18

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×