Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %29 %683 %2014 %15:%Нояб

Пропозиція в порядку місцевої ініціативи з приводу звернення Київської міської ради до Верховної Ради України щодо необхідності повернення у комунальну власність містозабезпечуючих підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.

Оцените материал
(16 голосов)

в порядку місцевої ініціативи з приводу звернення Київської міської ради до Верховної Ради України щодо необхідності повернення у комунальну власність містозабезпечуючих підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.) та пропозиція звернутися в суд від імені територіальної громади з вимогою скасувати незаконні рішення щодо протиправного відчуження містозабезпечуючих комунальних підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.), а також вжити заходів, у межах законних повноважень, щодо перевірки обґрунтованості тарифів у житлово-комунальному господарстві, вжити заходів щодо належного виконання монополістами законодавства при повірці лічильників

 1. Протиправність відчуження об’єктів комунального майна, цілісних майнових комплексів, які забезпечують місто (територіальну громаду) життєнеобхідними послугами

Це підприємства на кшталт Київенерго, Київводоканал, Київгаз і т.п.

 

Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і  духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

 

Юридичний зв'язок між Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Конституцією України забезпечується через Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, на який є посилання в Конституції України, а в самому Акті  проголошення незалежності є посилання на Декларацію про державний суверенітет України.

 

З першого речення преамбули Конституції «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей» виходить, що український народ складається з громадян України. Отже, національне багатство є спільною власністю всіх громадян України, а відтак і майнові комплекси, об’єкти права власності - «Київенерго», «Київводоканал», «Київгаз» тощо. Значить, ми (кияни) є співвласниками «Київенерго», «Київводоканалу», «Київгазу» тощо, яких просто обікрали. Послуги зазначених підприємств члени територіальної громади мали б отримувати по собівартості, без комерційної націнки, як співвласники такого майна.

 

Приватизація цих об’єктів, які є власністю українського народу – є протиправною, оскільки це складає матеріальну основу суверенітету (Декларації про суверенітет) та матеріальну, фінансову основу (згідно Конституції). А чи правомірно позбавляти український народ, державу основи – свого фундаменту для існування суверенної, демократичної, незалежної республіки.


Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України територіальні громади управляють майном безпосередньо або через утворенні ними органами місцевого самоврядування; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є майно, що перебуває у власності територіальної громади.
Юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:


- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців;

-  24 жовтня 1990 року  законом  УРСР  “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);

-   стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.

Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі нормативно-правові акти про приватизацію, корпоратизацію і акціонування, в тому числі «Київенерго», «Київводоканалу», «Київгазу», Дарницької ТЕЦ і т.п., у відсутність норм Конституції - фіктивні, так само, як і псевдо-приватизація.

А з набранням чинності Конституції України від 28.06.1996 року «Київенерго», «Київводоканал», «Київгаз», Дарницька ТЕЦ і т.п., (принаймні місцеві енергетичні та виробничі потужності цих об’єктів) із загальнонародної (державної) власності, в розумінні Конституції УРСР, мали бути передані у власність територіальної громади Києва, на виконання ст. 142 Конституції України та чинної на той час ст. 35 ЗУ «Про власність», згідно якого місцеві енергетичні системи та майно, що забезпечує життєдіяльність міста відходило до об’єктів права комунальної власності.


Ініціатива "Прокидайся, громадо!!! - Ми пропонуємо боротьбу не з наслідками, а причинами
- детальніше тут



Відомості по основним містозабезпечуючим життєдіяльність міста об’єктам:

"Київенерго". Протиправне акціонування "Київенерго" відбувалося у 1995 році, згідно з Указами Президента України від  21.05.94 № 244/94 «Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України» та від 04.04.95 № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» шляхом корпоратизації виробничого енергетичного об’єднання «Київенерго» на базі майна його відособлених підрозділів, розташованих у м. Києві, та зареєстровано виконавчим комітетом Старокиївської районної Ради народних депутатів м. Києва 28 вересня 1995 року.

«Київводоканал». Формально «Київводоканал» належить Київській міськдержадміністрації та ПрАТ «Компанія Київенергохолдинг», яка у свою чергу належить КМДА та офшорам «Densec Limited» та «Зарова Лімітед». Присутність серед акціонерів (бенефіціарів) ПАТ «АК «Київводоканал» приватних осіб, не зважаючи на те, що 60% акцій контролює міська влада, дозволяє квітнути корупції та зловживанням повноваженнями посадовими особами товариства. Так, сама свіжа інформація про те, що чиновники «Київводоканалу» за два роки вкрали 18 млн. грн., та те, що держслужбовців «Київводоканалу» ловлять на хабарях - якнайкраще підтверджує вказане.  Це завдає шкоди місту, громаді, киянам.
ПАТ «Київгаз». В даний час територіальній громаді належать 28,46% ПАТ «Київгаз», а 60 % його акцій перебувають в статутному фонді Київенергохолдинга. ПрАТ «Компанія Київенергохолдинг», яка у свою чергу належить КМДА та офшорам «Densec Limited» та «Зарова Лімітед». Присутність серед акціонерів (бенефіціарів) ПАТ «Київгаз» приватних осіб, не зважаючи на те, що 60% акцій контролює міська влада, дозволяє квітнути корупції та зловживанням повноваженнями посадовими особами товариства. Це завдає шкоди місту, громаді, киянам. Створює енергетичну небезпеку для міста.

Дарницька ТЕЦ. З 2012 року псевдовласником Дарницької ТЕЦ є ТОВ «Євро-Реконструкція» (засновник - Компанія Азоранде інвестментс лімітед), оскільки Фонд держмайна протиправно запустив процедури продаж-перепродажів того, що мало належати територіальній громаді м. Києва.

Твердження, що економічно необґрунтовано тримати такі підприємства у комунальній власності є помилковим, оскільки завдання Київради – забезпечити саме управління комунальним майном в інтересах територіальної громади.
Чи є в інтересах територіальної громади щоби ті підприємства, що дають життя місту належали декільком олігархам. Щоби багатомільйонне місто, столиця України була заручником олігархів? Думаю відповіді на ці питання очевидні.
До того ж, згідно тієї ж Конституції завданням Київради є управління вказаними об’єктами організувати на належному рівні. Щоби максимально забезпечити добробут киян.

Тобто, організувати виробництво комунальних послуг по їх собівартості, а не так як зараз киянам їх продають по комерційним цінам, забезпечуючи тим, хто в протиправний спосіб приватизував зазначені об’єкти і яхти, і вертольоти, і палаци, і золоті батони з унітазами. А громада при цьому безжально грабується і доводиться до тотального зубожіння.
Маючи у власності зазначені об’єкти громада може виділяти кошти на впровадження альтернативних джерел енергії (що не одмінно буде стримуватися приватними особами).



Важливий момент. Ми не відстоюємо повернення 1917 року. Комунальні підприємства можна здавати для прикладу в управління приватних структур, а не у їх власність. Під пильним оком громади.

Згідно зі ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителе¬ві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов ’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

На даний час, без сумнівів, деякі об’єкти вже використали свій ресурс (амортизувалися), деякі оновлені самими теперішніми псевдовласниками. Передаючи вказані об’єкти не у власність, а в управління, територіальна громада має вирішити також питання щодо встановлення відповідних договірних умов, компенсацій та плати за управління таким майном враховуючи ті покращення, що зроблені теперішніми псевдо власниками комунального майна.

Отже, є необхідність щоби Київська міська рада звернулася до суду та Верховної ради України з питань повернення зазначених підприємств до комунальної власності.


2. Протиправність діянь монополістів при реалізації змін до законодавства про житлово-комунальні послуги

Останніми нормативними документами у відпускну вартість теплової енергії для населення дозволено включати 3% від суми на повірку лічильника. Словом, повіряти лічильники «є за що».

Тут-то криється черговий обман. У Києві близько мільйона квартир, але лічильниками гарячої води обладнані, за досить неточними даними, трохи більше 400 тисяч, інші лічильників не мають, але їх примушують платити за перевірку у складі тарифу. Кваліфікувати це як вимагання, як шахрайство, або ще якось, повинні вирішувати правоохоронці, але вони не квапляться.

Щоб зрозуміти, що те що нав'язується споживачам обманним шляхом є незаконними, потрібно вказати, що «Київенерго», так само як і ТОВ «Євро-реконструкція» в їх нинішньому правовому статусі не мають права укладати індивідуальних договорів, збирати гроші і взагалі не може бути стороною відносин у житлово-комунальній сфері, слід повторити деякі вибрані глави чинного законодавства.

Енергомонополісти, користуючись юридичною необізнаністю переважної більшості обивателів, лукаво ігнорує ті норми закону, які їм не вигідні.

Так, у пункті 1.3 статті 22 закону йдеться про те, що виробники житлово-комунальних послуг укладають договори на виробництво цих послуг з органами місцевого самоврядування. Але найбільш показова в цьому відношенні ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Іншими словами, будь-який виконавець або виробник, будь-яким способом в установленому законом порядку відібраний як суб'єкт надання житлово-комунальних послуг, повинен укласти з уповноваженим органом місцевого самоврядування договір на виробництво та / або поставку житлово-комунальних послуг населенню. У договорі відбиваються передбачені чинними нормативно-правовими документами істотні умови.

Тут-то і починається найцікавіше, про що енергомонополісти воліють мовчати. Такого договору між ними і місцевим самоврядуванням столиці немає. Пояснюється це простим небажанням енергомонополіста брати на себе додаткову відповідальність. А навіщо, якщо і так гроші платять? Оскільки зазначений договір відсутній, столичний енергомономоліст, що фактично є виробником і постачальником електроенергії, тепла і гарячої води, юридично таким не є.

У «Київенерго» стверджують, що договір з клієнтами буде підписаний в день звернення. Але тільки після звірки документів з інформацією ЖЕК по базі Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА (ГІОЦ), та за умови, що дані збігаються. У разі розбіжностей, наприклад, якщо змінився власник квартири, сталася перепланування приміщення, були встановлені або замінені прилади обліку і так далі, виникне необхідність врегулювання таких питань з ЖЕК для реєстрації відповідних змін.

Саме по собі підписання документа є типовим нав'язуванням монополістом договору приєднання та його умов: мовляв, договір у нас тільки такий, і інших ми не підписуємо.

Текст договору опублікований на сайті «Київенерго» викликав шквал критики. Наприклад, договором не передбачені штрафні санкції до «Київенерго» у разі невиконання ним зобов'язань. Тому запевнення посадовців «Київенерго» і ряду експертів, що договір дозволить абоненту судитися з енергомонополістом, є більш ніж сумнівними.

На докладному аналізі тексту зупинятися не будемо, але навіть поверхневий погляд приводить до висновку, що документ не відповідає нормативним вимогам. Нагадаємо, що текст договору повинен відповідати «Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення», затвердженого постановою Кабміну від 21.07.2005 року № 630 із змінами та доповненнями. До речі, вже один факт такої невідповідності дає клієнтові законне право договір не підписувати.

І взагалі, «Київенерго» використовує стару шулерську методу - підсовує клієнту «папірець» для її підписання «бігом на коліні». У той же час, за законом, на вивчення і підписання документів відводиться календарний місяць з моменту офіційного, тобто документально підтвердженого, його вручення підписувачу через пошту, під розпис безпосередньо або нарочним і так далі.

Отже, є необхідність рішенням Київської міської ради заборонити подібне зловживання правами монополіста та звернутися з цього приводу до Антимонопольного комітету.

3. Щодо обману споживачів при повірці лічильників

Досить часто власників квартир змушують за власний кошт здійснювати повірку засобів обліку води та теплової енергії. Нажаль, це явище досить розповсюджене, оскільки дає можливість нечистим на руку співробітникам житлово-комунальної сфери отримати до 500 грн. за повірку одного лічильника, оплачену з кишені власника квартири. Не допомагають навіть звернення власників до громадської приймальні мера міста. З’являються оголошення про те, що власники квартир мають здійснити повірку лічильників за власний рахунок і якщо це не буде зроблено, нарахування оплати за спожиті комунальні послуги буде здійснюватись не за показниками лічильників, а за нормами споживання, а норми такі, що воду взагалі можна не закривати, хай собі тече, все одно більше за встановлену норму використати не вдасться.
На ці протиправні дії вже неодноразово реагували органи влади, і Київрада, проте порушення не припиняються.
Проте, вимагання повіряти лічильники за кошт споживачів відповідних комунальних послуг не законно.
Наведемо законодавчі норми, що прямо покладають цей обов’язок на постачальників, виробників.
1. )
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
 П О С Т А Н О В А
від 8 квітня 2009 р. N 332
Київ
 Про затвердження Технічного регламенту
щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки
5. Періодична повірка, встановлення, обслуговування та ремонт,
зокрема демонтаж, транспортування, монтаж, засобів вимірювальної
техніки, вимоги до яких визначені у додатках 1-4 до цього
Технічного регламенту, проводяться за рахунок коштів підприємств,
організацій та установ, які надають послуги з електро-, тепло-,
газо- і водопостачання.



2)
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 21 липня 2005 р. N 630
Київ
Про затвердження Правил надання послуг
з централізованого опалення, постачання холодної
та гарячої води і водовідведення та типового
договору про надання послуг з централізованого
опалення, постачання холодної та гарячої
води і водовідведення
Порядок обліку та оплати послуг
9. У квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення
засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби
обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем,
виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.
Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський
облік.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі
демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку
проводяться за рахунок виконавця.
32. Виконавець зобов'язаний: 4) контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити
періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та
ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж;
3)
Закон "Про метрологію та метрологічну діяльність"
Стаття 17. Повірка засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації
4. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
 4)

ПОРЯДОК
формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

24. До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, а саме:
витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води, які є власністю ліцензіата.

ЖКГ надає послуги власникам виключно на умовах договору, тому досить часто ЖКХ заперечують проти виконання повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) на підставі того, що це не визначено у договорі. Пункт 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що Виконавець (ЖКГ) зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 затверджено форму типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Стаття 2 Типового договору говорить про те, що Виконавець  надає  послуги  відповідно  до  встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.

Стаття 13 Типового договору визначає, що Виконавець зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством; 2) подавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання,  режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному  стані,  здійснювати  їх  технічне  обслуговування та ремонт, вживати  своєчасних  заходів  до  запобігання  аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.

Типовий перелік послуг, що надаються власнику визначено у тій же самій постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529, зокрема останнім пунктом значиться - періодична повірка,   обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Крім того, пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 визначено порядок затвердження та сплати власником витрат з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, такі витрати сплачуються власником щомісячно.

Окремо слід зауважити, на тому факті, що виконавці цих послуг при укладенні договору із власником не мають права змінювати текст типового договору, це визначено у статті 179 Господарського Кодексу України.
Отже, є необхідність рішенням Київської міської ради заборонити подібну практику.


4. Щодо необґрунтованості тарифів

ПАТ «Київенерго» пролобіювало собі підвищення на 70% тарифів на тепло і гарячу воду за мовчазної згоди і прямому сприянні уряду Яценюка, яке обіцяло первісне підвищення тарифів «всього» на 40%.

 «Підняття тарифів доцільно, але економічно необґрунтовано. Доцільно тому, що, на жаль, у нас існує так зване перехресне субсидування, коли тарифи для різних категорій споживачів - різні. У нас три категорії споживачів: населення, бюджет та інші - бізнес, промисловість. Таке існування трьох видів тарифів створює підставу для махінацій».
Варто зазначити, що собівартість виробленої послуги дешева, але вона продається дорого для споживачів.

З огляду на це, виникає питання - наскільки обґрунтовані ці всі підвищення? І тут ми бачимо колосальну проблему. У нас система тарифоутворення - принципово неєвропейська.

При розрахунку тарифів, особливо для монополістів, закладаються всі валові витрати підприємства. У природні монополії Європи так ніколи не роблять. Там завжди ставлять планку. Верхню межу, вище якої тариф не може підніматися. Тарифи на комунальні послуги - це не просто економічна - це соціально-економічна категорія.

Вона є компромісом між можливістю купувати житлово-комунальну послугу і можливістю її виробляти і з цим погоджується багато експертів, оскільки такий підхід до тарифоутворення змушує виробника послуги знижувати її собівартість. Якщо він знижує собівартість нижче встановленої планки, то різниця «йде йому в кишеню».
Це йому економічно вигідно: чим нижче собівартість, тим він більше заробляє.

І, звичайно, там існує система стандартів, жорстка система відповідальності. Якщо ти не зробив послугу, то до тебе застосовуються штрафні санкції, надав неякісну послугу - штрафні санкції. Але, якщо монополіст є прибутковою компанією, то він зацікавлений в тому, щоб надавати послугу постійно.

Тому, що від цього залежить його прибуток.
До того ж тарифи на опалення різні по регіонам України що також викликає сумнів у тому що вони є економічно обґрунтованими.

Щодо вартості головного складника з яким повязують зростання тарифів – вартості газу – то тут все теж не прозоро.
Державна компанія «Укргазвидобування», яка дає левову (а може і всю) частку обсягів газу для населення, за підсумками 2014 року отримала близько 1,5 млрд грн прибутку. Крім того, за минулий рік ця компанія перерахувала до бюджету 6 млрд. грн.

Враховуючи, що власником підприємства є держава і, відповідно, весь прибуток теж належить державі, можна зробити висновок, що завдяки продажу населенню газу (який, відповідно до Конституції, разом із всіма надрами належить народу України) з гаманців громадян за рік перекочувало до казни 7,5 мільярдів гривень.

Таким чином, є підстави вважати, що до чергового підвищення цін газовидобування було доволі прибутковою справою, що, в свою чергу, ставить під сумнів економічну обґрунтованість підвищення тарифів.

На сьогодні закупівельний тариф природного газу ПАТ «Укргазвидобування» становить 1590 грн (без ПДВ), послуги з транзиту, відповідно до постанови НКРЕКП від 03.03.15 №503, коштують 656,2 грн (без ПДВ), тариф на постачання — 90,30 грн, разом — 2336,5 грн. Додамо до цієї суми ПДВ та цільову надбавку й отримаємо вартість газу, близьку до 2 900 гривень за тисячу кубічних метрів

Зважаючи на це, ми вважаємо, що не маємо покривати дефіцит НАК «Нафтогаз України» з власної кишені, адже різниця між цією сумою та тарифами в 3600 грн і 7200 грн призначена саме для цього. 

Більше того, не приймаємо позицію стосовно того, що газу національного видобутку не вистачає для потреб населення та виробництва теплової енергії. Було б варто, перед тим, як змушувати нас платити непомірні тарифи, розібратися й оприлюднити об’єктивну структуру споживання; привести норми тепловитрат на обігрів 1 метра житла до актуальних, а не тих, що діяли протягом 30 останніх років; обладнати помешкання громадян приладами обліку; розібратися з втратами та технологічними витратами природного газу, які взагалі не повинні лягати на плечі населення, і тим паче для цих потреб не повинен використовуватися газ національного видобутку – цей обсяг не повинен розраховуватися за тарифом для газу національного видобутку.

Нехай підприємство ПАТ «Укратрансгаз» компенсовує ці витрати з власного прибутку, а загалом у цивілізованих країнах ці витрати закладаються у вартість послуг із транзиту.  Виконавши вищевказане, стане видно зрозуміло, що газу в Україні видобувається більше, ніж його фактично споживає населення. 

Отже, є необхідність щоби Київська міська рада, виконуючи функції з представництва територіальної громади та діючи виключно в інтересах громади Києва, звернулася до відповідних органів влади з вимогою відновити законність та справедливість у питаннях обґрунтованості тарифів та ціни на газ.

Враховуючи вказане вище та керуючись ст. 9 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Статуту територіальної громади м. Києва, ст. 24 Регламенту Київської міської ради

ПРОСИМО:

- невідкладно розглянути на відкритому засіданні Київської міської ради за обов'язковою участю членів ініціативної групи ці пропозиції:
- звернутися Київській міській раді до Верховної Ради України щодо необхідності повернення у комунальну власність містозабезпечуючих підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.);
- звернутися в суд від імені територіальної громади Києва з вимогою скасувати незаконні рішення щодо протиправного відчуження містозабезпечуючих комунальних підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.);
- вжити заходів, у межах законних повноважень, щодо перевірки обґрунтованості тарифів у житлово-комунальному господарстві;
- вжити заходів щодо належного виконання монополістами законодавства при повірці лічильників;
- про етапи та результати  розгляду цієї пропозиції повідомляти поштою, телефоном за вказаними вище контактами.

Додаток: підписні листи на _____ арк.

30.11.2014

члени ініціативної групи:

Кізіма Ігор Віталійович

Єсипенко Василь Васильович

Струков Вячеслав Анатолійович

Последнее изменение %AM, %14 %197 %2015 %03:%Май

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×