Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %23 %636 %2015 %14:%Март

Статут територіальної громади міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області

Оцените материал
(3 голосов)
Аналіз проекту статуту територіальної громади м. Боярка виконаний магістром права державного управління та місцевого самоврядування Кізіма І.В.
Акцент у аналізі поставлено нанаступних статтях (в загальному проаналізовано Розділ ІІ) проекту:

Стаття 50. Міська громада

Стаття 51. Основна мета, права і обов’язки міської громади

Стаття 52. Повноваження міської громади

Стаття 53. Міське самоврядування

Стаття 54 Права бояр чан на участь у міському самоврядуванні

Стаття 55. Форми безпосередньої участі бояр чан у місцевому самоврядуванні

Стаття 56. Місцеві вибори

Стаття 57. Консультативне опитування бояр чан

Стаття 58. Загальні збори громадян за місцем проживання

Стаття 59. Громадські слухання

Стаття 60. Ініціювання та порядок призначення громадських слухань

Стаття 61. Підготовка громадських слухань

Стаття 62. Підготовка громадських слухань із питань, що стосуються території мікрорайону, кварталу, вулиці, групи будинків

Стаття 63. Порядок проведення громадських слухань

Стаття 64 Наслідки громадських слухань, розгляд та оприлюднення їх результатів

Стаття 65. Місцеві ініціативи


Аналіз проекту статуту територіальної громади м. Боярка виконаний магістром права державного управління та місцевого самоврядування Кізіма І.В.


В загальній частині проекту надано багато уваги декларативним прав громади, громадян, які однак не мають механізмів реалізації, закладених у статуті, і які б деталізували, а не дублювали Закони України з аналогічних питань.

Наприклад, ст. 65. Місцеві ініціативи проекту Статуту:

«1. Боярчани мають право ініціювати розгляд міською радою (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування.

2. Місцева ініціатива - це викладена в письмовій формі пропозиція про необхідність розгляду міською радою питання і ухвалення рішення з питань, віднесених до її повноважень.

3. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради визначається відповідним Положенням, що його затверджує міська рада.

4. Місцева ініціатива, внесена на розгляд міської ради у встановленому порядку, підлягає обов`язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.»

Порівняйте її зі ст. Стаття 9. Місцеві ініціативи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

«1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

3. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.»

Тобто, стаття Статуту, не є більш інформативнішою за статтю Закону.

 ВІДЕО Ч. 1



Загальна частина (перша) проекту Статуту містить декларативні норми, які дублюють загальні положення конституційних прав і свобод, а також обов’язків без встановлення механізму їх реалізації.


ВІДЕО Ч. 2

Наприклад, у ст. 33 Право на якісні житлово-комунальні послуги у п. 3 «Боярчани, як споживачі житлово-комунальних послуг зобов’язані» Для прикладу, начебто стаття встановляє права, а у п. 3 мова йде про обов’язки. То доречніше було б цю статтю назвати «Права, свободи і обов’язки боярчан у житлово-комунальному секторі» і так само за аналогією інші статті з цієї частини статуту.

В ст. 33 Статуту докладно прописати процедуру, яким чином органи місцевого самоврядування, міська рада зокрема, буде сприяти гарантуванню бровар чанам належного рівня комунальних послуг, обґрунтованих тарифів і т.п. Для прикладу, ст.. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлює обов’язок надавача послуг, монополіста укласти відповідний договір з органом місцевого самоврядування на яких умовах та гарантіях він надаватиме відповідні послуги громаді, а лише потім надає право монополістам-виробникам житлово-комунальних послуг укладати прямі (індивідуальні) договори з населенням.

Слушно, було б, прописати у ст. 46 Статуту «Право на інформацію» обов’язок міської ради забезпечувати доступ громади до комунальних засобів інформації, встановити обов’язок з цією метою влаштовувати на телеканалах години відкритого мікрофону де кожна ініціативна група з вирішення того чи іншого питання життя громади мала би змогу звернутися до всіх боярчан. Те саме стосується газет і радіо, що знаходиться у комунальній власності.


У цій статті варто прописати норму, згідно якої міська рада забезпечує пряму демократію при прийняті рішень через «електронну демократію».

 Останнім часом в Західній Європі і США розвиваються нові механізми прямої демократії. Наприклад «електронна демократія» (кібердемократія), якою називають використання електронних комунікаційних засобів, таких як Інтернет, наприклад, для покращення демократичних процесів в розвинених країнах. Це поняття ще надто молоде, щоб робити якісь певні висновки, або виголошувати рецепти, і багато що в майбутньому залежатиме від того, як цю концепцію будуть втілювати уряди, громадянські об’єднання та товариства по всьому світі.

Як і форми традиційної демократії, електронні форми бувають прямими та непрямими. Всі вони, так чи інакше, пов'язані з мережею Інтернет, адже це і є той спосіб організації публічних дискусій чи голосування, який дозволяє нівелювати відстань виборців від уряду та надати можливість висловлювати свою думку всім бажаючим.

На данному моменті вбачається доречним, використовувати засоби електронної демократіїї щоби замінити процедуру збору підписів під місцевими ініціативами та ініціативою проведення громадських слухань. Однак для цього необхідно розробити спеціальну программу, сайт тощо.

Це спосіб, який вимагає лише технічних рішень, таких як ідентифікація виборця, захищені протоколи даних та моніторинг ходу голосування. Стівен Кліфф наводить один з варіантів подібного голосування – виборцю надсилається електронною поштою голосувальний бюлетень (або його аналог).

За цим бюлетнем виборець або дзвонить на вказаний в ньому номер (він може бути одноразовим, подібна можливість цифровими протоколами дозволяється), де залишає повідомлення про свій вибір, або ж голосує цим бюлетенем через захищене з’єднання через Інтернет, надсилаючи свій цифровий підпис. Подібний експеримент було проведено у Великій Британії у 2002-2003 рр. Парламентською групою з е-Демократії, у цьому експерименті брали участь не лише виборча комісія, а й найбільші академічні установи.

У двох великих містах – Шеффілді та Сент-Олбансі надали можливість виборцям проголосувати через Інтернет. Із загальної кількості тамтешніх виборців цим правом скористались відповідно 35% та 40%, причому явка підвищилась на 10% у порівнянні з минулими виборами, що свідчить про те, що така форма голосування громадянами цілком схвалена, хоча загальну оцінку експерименту дати важко.

Отже, доповнити статтю ст. 46 Статуту «Право на інформацію» наступною нормою цілком можливо – «міська рада впроваджує нові механізми прямої демократії (електронної демократії), з огляду на наукові розробки та технічні можливості. Процедура збору підписів для місцевих ініціатив та громадських слухань проводиться через офіційни сайт, визначений міською радою».

 

Отже, розділ ІІ проекту статуту - це передрук законодавчих норм, тоді як статут має їх деталізувати, встановлювати певні особливості для відповідної громади, пов’язані з її певними потребами та запитами тієї чи іншої громади.

 

Тепер щодо того, що порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради визначається відповідним Положенням, що його затверджує міська рада.

Це на шкоду громаді, оскільки відповідне положення буде переписуватися депутатами за власними інтересами. А суть цього інституту права, суть форми безпосередньої демократії на місцевому рівні у тому, щоби громада мала можливість безпосередньо висловитися по тому чи іншому питанню. А отже ускладнення процедури внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради буде де-факто означати відсутності цього інструменту у руках громади.

Тому, рекомендація, щоби  процедура внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради була прописана у статуті.

Зверніть увагу на такі моменти:

ініціативна група має бути від двох боярчан;

Місцева ініціатива має бути  обов’язково внесена на розгляд ради у встановленому порядку, а внесена ініціатива  підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи;

Перевірка підписів під ініціативою проводиться за адресними даними або за допомогою телефонного дзвінка на стаціонарний домашній номер телефону;

Під час збору підписів може/має бути присутній представник виконкому чи міської ради;

Для проведення збору підписів має/може виділятися окреме приміщення, оповіщення про ініціативу громадян, після збору ними 100 (наприклад) підписів інформація про збір підписів в порядку місцевої ініціативи має бути оприлюднена через комунальні засоби засобів масової інформації (у комунальній газеті, радіо, телебаченні).

І лише за таких умов кількість підписів, яку необхідно зібрати у порядку місцевої ініціативи може бути більше 100, однак я не рекомендував би збільшувати їх для м. Боярки більше 1000. Проте, це те що можна обговорювати. Адже за хорошої агітації у ЗМІ легше зібрати й більшу кількість підписів.

Такий інститут права, як відкликання депутата у нинішньому законодавстві дуже утруднений. А право безпосередньо територіальною громадою відкликання депутата буде суперечити Закону, хоч і не правовому, як на думку І.Кізіма, тобто такому що суперечить Конституції України.

Тут я подаю такі рекомендації, які є вірогідність і шанси проштовхнути вам у статут вже сьогодні, а не на перспективу. Тобто даю рекомендації у відповідності до сучасних реалій. Зазначаю про це, оскільки багато критиків почнуть тут мене критикувати щодо цієї обставини.

Окрім того, якщо зосередити увагу і сили на найвигіднішому для громади викладенню інститутів безпосереднього прийняття рішень громадою, то відсутність такого інституту як відкликання депутата не дасться особливо взнаки на правах громади.

 У відсутність реального втілення у життя місцевого референдуму, суттєвої уваги потрібно приділити загальним зборам громадян за місцем проживання. Однак, у пропонованому проекті це питання у порівнянні із законом , не знайшло також своєї деталізації.

Порядок скликання, підготовки і проведення загальних зборів також визначається відповідним положенням, що його затверджує міська рада. Про негативи цього згадувалося вище.

 До того ж, положення ч. 4 ст. 58 проекту Статуту суперечить ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме закон встановлює, що порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади. Як бачимо, про положення тут мови не йде. До того ж, ці питання вирішенні чинним Положенням «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні», які затверджені Законом, тобто мають силу закону.

Тому тут є всі шанси домогтися прописати відповідну процедуру саме у Статуті.

П. 6. ст. 58 проекту Статуту не відобразив формулювання, яке міститься у положенні, затвердженому Законом, «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні», а саме читаємо «З питань, що розглядаються, загальні збори приймають рішення. Рішення загальних зборів є обов`язковими для виконання органами самоорганізації населення…. Слід добавити «усіма громадянами», оскільки голова та депутати також є громадянами і для них буде також  обов’язкове рішення загальних зборів громадян.

У п. 5 ст. 58 проекту Статуту  формулювання «в їх роботі бере участь більше половини», я би замінив на законодавче формулювання «за  наявності  на  них  більше половини». Так прописано у ст. 3 Положення «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні».

 Головна рекомендація щодо Порядку скликання, підготовки і проведення загальних зборів - слід прописати обов’язковість для міського голови скликання, підготовки і проведення загальних зборів з важливих питань для життєдіяльності всього міста, всієї громади. А також зазначити, що рішення міської ради у даному випадку без проведення загальних зборів є таким, що не відповідає інтересам громади.

В іншому раджу користуватися Розділом ІІІ Положення «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні», яке хоч у прийняте у 1994 році проте чинне і придатне для застосування, окрім ст. 15, яка містить суперечності щодо процедури відкликання депутатів із процедурою, визначеною Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 2002 року. Тобто, прийнятого пізніше у часі.

 

III. ПОРЯДОК СКЛИКАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ

     Стаття 8. Збори скликаються головою Ради  або  її  виконавчим
органом, громадськими комітетами і радами самоврядування.

     Збори скликаються за  пропозицією  не  менш  як  третини  від
загальної  кількості  громадян,  які  проживають  у   відповідному
територіальному  утворенні, депутатів  Ради, членів      постійної
комісії,  депутатської  групи,  трудового  колективу,   об'єднання
громадян.

     У  випадках,  коли  скликання  зборів  пов'язане  з   певними
організаційними складнощами, можуть скликатися збори (конференції)
представників громадян населених пунктів,  мікрорайонів,  житлових
комплексів, вулиць, кварталів, будинків  та  інших  територіальних
утворень. Норми представництва  на  них  визначаються  відповідною
Радою,  її  виконавчим  органом   або    органом    територіальної
самоорганізації громадян.

     Представники  громадян  для  участі  в  зборах  (конференції)
обираються  зборами  відповідних  територіальних   утворень    або
визначаються  органами  територіальної  самоорганізації   громадян
(громадськими  комітетами  і   радами    мікрорайонів,    житлових
комплексів,  сільськими,  селищними,   вуличними,    квартальними,
домовими комітетами).

     У   разі   коли  збори  скликаються  органами  територіальної
самоорганізації громадян, вони повідомляють про це відповідну Раду
або її виконавчий орган.

     Місцеві Ради та  їх  виконавчі  органи  сприяють  громадським
комітетам  і  радам  самоврядування  у  підготовці  та  проведенні
зборів, надають їм необхідні приміщення.

     Стаття 9. Рішення про скликання зборів доводиться  до  відома
громадян, які проживають на відповідній території,  не  пізніш  як
за 7 днів до їх проведення з  зазначенням  часу  скликання,  місця
проведення  зборів,  питань,  які  передбачається  внести  на   їх
обговорення.

     У випадках особливої  необхідності  населенню  повідомляється
про скликання зборів в день їх проведення.

     Стаття 10. Збори відкриває і  веде  голова  відповідної  Ради
або його заступник, а в  разі  коли  збори  скликано  за  рішенням
відповідного органу  територіальної  самоорганізації  громадян,  -
керівник цього органу.

     Для ведення протоколу зборів обирається секретар зборів.

     Для ведення зборів може обиратися президія зборів.

     Збори можуть обирати також лічильну комісію.

     Порядок  денний  і  порядок  роботи  зборів    затверджується
зборами.

     Стаття 11. З розглянутих питань збори приймають рішення.

     Рішення зборів приймаються більшістю  голосів  громадян,  які
присутні на зборах, відкритим або таємним голосуванням.

     Рішення зборів підписуються головою і секретарем зборів.

     Стаття 12. За результатами зборів складається протокол,  який
підписується головою і секретарем зборів.

     До  протоколу  зборів  (конференції)   додаються    матеріали
реєстрації їх учасників (список громадян, які були  присутніми  на
зборах,  із  зазначенням  місця  їх   проживання     або    список
представників  громадян  відповідних  територіальних  утворень,  а
також рішення органів територіальної самоорганізації громадян  про
делегування своїх представників для участі в конференції).
 

Стаття 15. На загальних зборах в порядку,  передбаченому  цим
Положенням, з додержанням  вимог  відповідних  законодавчих  актів
України можуть також розглядатися питання:

     а) про  висування  претендентів  на  кандидата  в  Президенти
України, кандидатів у народні депутати України і депутати місцевих
Рад, на голів Рад, представників до  складу  виборчих  комісій  по
виборах Президента України, народних депутатів України і депутатів
місцевих  Рад,  з  всеукраїнського  та   місцевих    референдумів,
представників (спостерігачів)  для  здійснення  нагляду  за  ходом
виборчої кампанії та референдумів;

     б) про відкликання народних депутатів  України  та  депутатів
місцевих Рад;

     в)  про  внесення  на  розгляд  відповідних   місцевих    Рад
пропозицій про проведення місцевого референдуму;

     г) про утворення ініціативних груп всеукраїнського і місцевих
референдумів.

 Процедура громадських слухань, на відміні від інших форм безпосередньої участі громади у прийнятті рішень, описана у проекті Статуту більш, ніж докладно.

Тут звернути увагу слід на наступних моментах:

1. В ініціаторах проведення громадських слухань (ч. 1 ст. 60 проекту Статуту) зазначено громадян, членів громади. Це позитив. Проте, негативом є те, що обирати цих громадян мають на зборах членів громади, тобто для того щоби ініціювати громаді громадські слухання потрібно ініціювати і провести загальні збори громадян за місцем проживання. Це не доречно, оскільки якщо й збирати збори, то навіщо тоді громадські слухання. Адже проблему можна вирішити й на загальних зборах.

Оскільки проект не пропонує дієвого механізму проведення загальних зборів – це спосіб обмежити права громади на участь у прийнятті рішень місцевого значення. Іншими словами, хитрість розробників. Тобто, прийняття Статуту у цій редакції громада не зможе ні громадських слухань ініціювати, ні загальних зборів за місцем проживання провести. Не погана хитрість. Згоден.

Для прикладу, доречно було б так: «Стаття 60 Ініціювання та порядок призначення громадських слухань.

1. Ініціатором проведення громадських слухань може бути:

• ініціативна група членів територіальної громади в кількості не менше трьох осіб, яка зібрала достатню кількість підписів членів громади для вирішення відповідного питання. Достатня кількість підписів не може бути більшою за 100 підписів. Саме тому доречно змінити ч. 9 ст. 60 Статуту. У Києві 100 підписів вимагалося для ініціювання у районній раді міста. Проте кількість мешканців, яка проживає у районі м. Києва з кількістю жителів у м. Боярка не порівняно менша.

2. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право на проведення громадських слухань закріплене за територіальною громадою. Тому, слід закріпити право членів територіальної громади ініціювати громадські слухання, знизити необхідну мінімальну кількість підписів, надати право ініціювати слухання організаціям, що представляють інтереси членів територіальної громади. йдеться про громадські об’єднання, благодійні організації, ОСН, ОСББ. Тому зазначення у ст. 60 як ініціатора «громадська організація, що розповсюджує свою діяльність на територію ради» є позитивним. Тому його лише необхідно добавити ОСНами та ОСББ, благодійними організаціями.

3. Рекомендоване також фахівцями встановлення обов’язку брати участь у громадських слуханнях для депутатів міської ради та посадових осіб місцевого самоврядування, компетенції яких стосуються питання, винесені на обговорення. Як це передбачено у нормативних документах Вінниці, Сум, Харкова, Черкас, Чернігова). Тобто, відповідною частиною можна доповнити ст. 63 Статуту.

4. Є доречним максимально спростити процедуру проведення громадських слухань. Чим простіше, тим краще. Для прикладу ч. 8 ст. 63 Статуту «Члени громади, які беруть участь у слуханнях, реєструються до їх початку в списку учасників громадських слухань членів територіальної громади. Незареєстровані члени громади не можуть брати участь у слуханнях. У вказаному списку обов’язково зазначаються прізвища, імена, по батькові членів громади, дата їх народження, місце проживання, паспортні дані, та ставляться підписи цих членів громади» варто вилучити обов’язок реєстрації та необхідність зазначення серії та номеру паспорта у підписних листах (протоколі) тощо. Адже прописки (місця реєстрації) цілком достатньо для ідентифікації громадянина як боярчанина, а вимагання інших паспортних даних у багатьох громадян може викликати острах. Саме так показує практика.

6. У ч. 3 ст. 62 Статуту варто б було б, зазначити конкретний засіб масової інформації, як правило доступний комунальний або й декілька, в яких обов’язково має міститися сповіщення про час та місце проведення слухань, а також зазначити обов’язок сповіщення через офіційний сайт громади чи міської ради у шапці такого сайту. Тобто, трішки підкоректувати ч. 3 ст. 62 Статуту. Як показала практика у Києві такі громадські слухання проходили без сповіщення громади, так як не було встановлено певного ЗМІ для цієї мети та не деталізовано цей момент.

Підготував магістр права державного управління та місцевого самоврядування Кізіма І.В.

Последнее изменение %AM, %24 %326 %2015 %06:%Март

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×