Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %15 %368 %2012 %07:%Нояб

Про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

Оцените материал
(3 голосов)

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати вказану квартиру у відповідача на користь позивача. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 04.08.2010 року між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_4, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2223. За вказаним іпотечним договором позивач виступав майновим поручителем третьої особи ОСОБА_3 та передав в іпотеку відповідачу ОСОБА_2, належну позивачу на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення повернення ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_2 позики в сумі 60000 доларів США по договору позики від 04.08.2010 року. Позивач посилається на те, що 12.08.2011 року він випадково дізнався від третьої особи ОСОБА_3 про те, що право власності на спірну квартиру перейшло від позивача до відповідача ОСОБА_2 у звязку з неповерненням ОСОБА_3 коштів по договору позики від 04.08.2010 року та зверненням відповідачем ОСОБА_2 стягнення за квартиру.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Подобєді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати вказану квартиру у відповідача на користь позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 04.08.2010 року між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_4, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2223.

За вказаним іпотечним договором позивач виступав майновим поручителем третьої особи ОСОБА_3 та передав в іпотеку відповідачу ОСОБА_2, належну позивачу на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення повернення ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_2 позики в сумі 60000 доларів США по договору позики від 04.08.2010 року.

Позивач посилається на те, що 12.08.2011 року він випадково дізнався від третьої особи ОСОБА_3 про те, що право власності на спірну квартиру перейшло від позивача до відповідача ОСОБА_2 у звязку з неповерненням ОСОБА_3 коштів по договору позики від 04.08.2010 року та зверненням відповідачем ОСОБА_2 стягнення за квартиру.

Позивач посилається на те, що відповідач без законних підстав зареєстрував право власності на спірну квартиру на своє ім`я без згоди на те позивача.

Позивач вважає, що відповідач не мав жодних підстав для реєстрації на своє ім`я права власності на спірну квартиру, оскільки у нього відсутні правові підстави для реєстрації на своє ім`я права власності на спірну квартиру, так як укладений між сторонами іпотечний договір не передбачає передачі права власності на квартиру в рахунок погашення заборгованості за основним зобовязанням позики, а передбачає тільки можливість укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, право власності на спірну квартиру зареєстровано відповідачем з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, а саме: боржник ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_1, як його майновий поручитель та іпотекодавець, не були письмово повідомлені про порушення боржником його основного зобовязання, ними не була отримана вимога про виконання порушеного боржником зобовязання, вони не були повідомлені про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач зазначив, що, на його погляд, реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем здійснена неправомірно, всупереч вимогам ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», а також пункту 2.7 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначив, що його право власності на квартиру обґрунтовується договором купівлі-продажу від 28.02.2008 року, який є чинним, не розірваний, не визнаний недійсним і не оспорений. Відсутність права власності на спірну квартиру у відповідача ОСОБА_2, на думку позивача, обґрунтовується порушенням процедури звернення на неї стягнення.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить витребувати спірну квартиру у відповідача шляхом визнання за позивачем права власності на неї та подальшої реєстрації його права власності на спірну квартиру в БТІ м. Києва.

Посилаючись на наведене вище, позивач просить задовольнити його позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

3-я особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.08.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2223.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_1. За вказаним іпотечним договором позивач виступав майновим поручителем третьої особи ОСОБА_3 в забезпечення повернення ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_2 позики в сумі 60000 доларів США по договору позики від 04.08.2010 року.

Згідно п. 1.3 Іпотечного договору, предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу (квартири), посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28.02.2008 року, за реєстровим номером 338, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 28 лютого 2008 року.

Відповідно до п. 6.5.1 Іпотечного договору у випадку невиконання Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушних зобовязань за цим договором у встановлений Іпотекодержателем строк, такі вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмету іпотеки. Це застереження згідно Закону України «Про іпотеку»вважається Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Такий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 01.08.2011 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, посвідченого 04.08.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого за № 2223 (а.с.41).

Таким чином, на день ухвалення рішення, право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2.

За ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу вказаної норми вбачається, що позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Позов про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, який як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не перебуває з власником у зобовязальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Проте, як встановлено вище, між сторонами існували договірні зобов`язання щодо спірного майна, на час розгляду справи власником спірного майна є відповідач ОСОБА_2, правовстановлюючи документи які засвідчували право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру /договір купівлі-прордажу квартири/ не були втрачені, і не були ніким оспорені.

Виходячи з цього, підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно з підстав визначених ст. 392 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, з позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, має право звернутися лише власник майна.

Проте, як встановлено вище, право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується витягом з реєстру прав власності.

Реєстрація права власності відповідача на спірне майно проведена на підставі іпотечного договору, укладеного між сторонами 04.08.2010 року, вона чинна, ніким не оспорена і не скасована. Право власності відповідача на спірну квартиру не припинено і позивач про це не просить. Припинення права власності можливе лише з підстав та в порядку передбачених законом.

Вказане право власності на спірну квартиру хоча і оспорюється позивачем, проте, позивач не звертається до суду з вимогою про визнання незаконною та скасування державної реєстрації прав власності на спірну квартиру за відповідачем. Відповідного рішення суду, яке б набрало чинності також немає.

З огляду на те, що рішення суду про визнання права власності за позивачем буде підставою для реєстрації відповідного права в органах державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а також враховуючи, що на даний час право власності зареєстроване за відповідачем, це право власності не скасоване, суд вважає, що звернення позивача з позовом про визнання права власності на спірну квартиру без скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, є передчасним.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позивач не підписував жодного документу про отримання повідомлення про необхідність виконання основного зобовязання та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, суд вважає, що ці твердження та дослідження доказів на їх підтвердження мають правове значення лише для вирішення питання щодо правомірності реєстрації прав власності відповідача на спірну квартиру і не мають правового значення для вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що предметом позову ОСОБА_1 в даному процесі не є визнання незаконною та скасування реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру, суд вважає, що правомірність набуття відповідачем права власності на спірну квартиру не є предметом доказування в даному процесі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Позивач, хоча і посилається на те, що відповідач набув право власності на спірне майно без відповідної правової підстави та в порушення встановленого порядку, проте, не звертається до суду з відповідними позовними вимогами про скасування реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру. Відповідного рішення суду, яке б набрало законної сили немає.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірну квартиру, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 321, 328, 387, 391, 392 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 10-11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-216 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×