Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %08 %348 %2016 %07:%Янв

Звернення до Уповноваженого з прав людини

Оцените материал
(1 Голосовать)

Уповноваженому Верховної ради України з прав людини

01008, м. Київ,

вул. Інститутська, 21/8

 

громадянина України

 Володимира Івановича

вул. Світличного, 24, кв. 17

м. Київ

04215

 

 

 

Заява

 

 

Кримінальна справа № 103 порушена 29 березня 2010 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

21.03.2010 року у потерпілого - малолітнього Дмитра - відбирається пояснення. В силу положень ст.65 КПК України (1960 року) це пояснення не є доказом.

Пояснення малолітнього Д.С. від 21.03.2010 р. не містить часу (годину та хвилини) його відібрання.

Напис «в присутності матері О.С.» на стор.1  пояснень малолітнього Д.С. (а.с.21 том №1) зроблено іншим (2-м) писальним приладом. Відмітки про прочитання або зачитування вголос протоколу пояснень та правильність його змісту немає.

На а.с.21 тому №1 є підпис о/у ВКМСД РУ - ГУ МВС України - в м. Києві Васьковського В.М., що свідчить про закінчення відібрання ним пояснень. На стор.2 пояснень малолітнього Д.С. (а.с.22 том №1) напис «пояснення прийняв - о/у ВКМСД - Шевченківського РУ - ГУ МВС України - в м. Києві -  ст.л-т міліції (підпис) В.М.Васьковський» зроблено іншим (3-м) писальним приладом, таким же як і напис «в присутності матері О.С.) на стор.1 (а.с.21 тому №1). Підписи О.С. Д.С. на а.с.21 і їх же написи та підписи на а.с.22 зроблені різними писальними приладами.

Все це свідчить про фальсифікацію вказаних пояснень.

04.04.2010 року Д.В., примусили підписати явку з повинною.

04.04.2010 року кримінальна справа № 10-22113 порушена відносно Д.В., за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Цієї ж дати Д.В., затримано як підозрюваного у вчиненні злочину (ст. 115 КПК України 1960 року).

05.04.2010 року було допитано неповнолітнього потерпілого Дмитра (протокол від 05.04.2010 року) з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, без  присутності педагога (ч.1 ст. 168 КПК України (1960 року).

Натомість, в судовому засіданні під час допиту свідка В.В., яка згадується як «педагог» в протоколі допиту неповнолітнього потерпілого Д.С від 05.04.2010 року, (а.с.105-107 том №1), було достовірно встановлено, що остання при цьому присутня не була і підпис, зроблений від  імені Савченко В.В. у вказаному протоколі, їй не належить, показання потерпілого Д.В. від 05.04.2010 року відібрано з грубим порушенням встановленого чинним на той час кримінально-процесуальним законодавством порядку, а отже такі докази є недопустимими.

Також, 05.04.2010 року, Д.В., змушено підписати відмову від захисника (протокол про відмову підозрюваного (обвинуваченого) від участі захисника від 05.04.2010 року).   
 

07.04.2010 року Д.В., постановою Шевченківського районного суду м.Києва обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

13.04.2010 року Д.В., пред’явлено обвинувачення у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.

13.04.2010 року Д,В., повторно змусили підписати протокол про відмову від захисника (протокол від 13.04.2010 року).

13.04.2010 року проведено експертизу (висновок експерта № 2008), якою у Д.В., було виявлено легкі тілесні ушкодження, що підтверджують застосування до нього недозволених методів дізнання (катувань).

27.05.2010 року строк досудового слідства та строк тримання під вартою Д.В., продовжено до 3 місяців, тобто до 04 липня 2010 року.

15.06.2010 року було проведено комплексну психолого-психіатричну експертизу (акт амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 633 від 15.06.2010 року). Згідно Акту амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №633 від 15.06.2010 року (а.с.116-117 том №1) Дмитро (потерпілий) виявляє такі особливості як «несформованість довгочасної логічної пам’яті, підкореність дорослому авторитету, конфорність щодо інформації з боку найближчого дорослого оточення...розвинена уява..».

Комісія експертів дійшла висновку, що «дитина . Д.С. не може на даний час давати свідчення по справі». В ході психологічного дослідження комісія експертів звернула увагу на те, що Дмитро «легко фантазує, придумує, доповнює завданий сюжет новими деталями з власного дитячого досвіду», а також дитина «схильна привносити у розповідь елементи зі свого минулого дитячого досвіду, заміщувати незрозумілі для неї обставини власним фантазуванням». Допитані в судовому засіданні судово-психіатричний експерт Хоменко О.В. та судовий експерт-психолог Линник С.В., не лише підтвердили висновки судової психолого-психіатричної експертизи № 633 від 15.06.2010 року, але й одностайно додали, що малолітній потерпілий Д.С. міг описувати загальну фабулу подій лише в перші 2-3 дні.

І лише наявність спеціаліста з галузі зокрема дитячої психології могла б правильно скоригувати покази такої дитини з урахуванням її вікових особливостей. Іншими словами, пояснення і покази малолітнього Дмитра не відповідають дійсним обставинам справи в силу його вікових та індивідуально-психологічних особливостей.  

21.06.2010 року дії Д.В., перекваліфіковані з ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи - на ч. 3 ст. 153 КК України - задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану ...малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки.

23.06.2010 року пред’явлено обвинувачення за вказаною статтею.

23.11.2010 року адвокат підсудного звертався з клопотанням до суду щодо застосування недозволених методів дізнання до Д.В.

Так захисник посилався на:

1) на тілі Д.В., виявлені тілесні ушкодження. Підтверджено висновком експерта № 2008;

2) примушування Д.В., підписувати документи про відмову від захисника;

3) вилучення та приєднання до справи доказів (пляшки з-під пива та пакету горішків) не в день інциденту (21.03.2010 року), а 04.04.2010 року. Це є порушенням кримінально-процесуального законодавства України.

29.05.2012 року постановою Шевченківського районного суду м.Києва кримінальну справу за обвинуваченням Дмитра Володимировича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України направлено до Шевченківської районної прокуратури для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту - залишено без змін.

Під час судового розгляду справи № 1-250/11 (пров. № 1/2610/121/2012) було встановлено, що постанова про "перекваліфікацію злочину" від 21 червня 2010 року є такою, що не відповідає вимогам КПК України 1960 року. Текст резолютивної частини містить ознаки зміни первісного тексту. Первісний текст п. 1 резолютивної частини постанови мав наступний зміст "перекваліфікувати злочинні дії Д.В., з ч. 3 ст. 153 КК України на ч. 2 ст. 156 КК України. Шляхом наклеювання двох клаптиків паперу, на яких було надруковано "з" і "на", зміст вказаного тексту було змінено на протилежний : "перекваліфікувати злочинні дії Д.В., на ч. 3 ст. 153 КК України з ч. 2 ст. 156 КК України".

   Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2013 року (суддя Трубніков А.В.)  Д.В. визнаний винним.

У тому, що 21.03.2010 р., приблизно о 20 год. 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в операційному залі поштового відділення №53 за адресою: м.Київ, вул.Артема, 59-65, користувався послугами Інтернет і переглядав сайти із змістом порнографічного характеру. В присутності малолітнього Д.С. оголив свій статевий орган. Використовуючи психічну безпорадність потерпілого, викликану його малолітнім віком, наказав останньому доторкнутись до його статевого органу та взяти його в руки. Виконуючи вимоги Д.В., малолітній Д.В. протягом декількох хвилин тримав в руці статевий орган Д.В. Та здійснював його мастурбацію. Після вчиненого  Д.В. з місця події пішов. У подальшому був затриманий працівниками міліції.

10.12.2013 року адвокатом засудженого Д.В., було подано апеляційну скаргу, яка була відхилена судом апеляційної інстанції.

Ухвалою від 04.07.2014 року Апеляційний суд м.Києва (справа № 11/796/478/2014) вирок залишено без змін, а скаргу засудженого Д.В., та захисника Хіврича О.В., - без задоволення.

У касаційній скарзі захисник Д.В., посилався на ті ж самі порушення кримінально-процесуального закону, що й в апеляції. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 18 грудня 2014 року касаційну скаргу захисника В.І., залишив без задоволення. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.07.2014 року – без зміни.

  25.03.2015 року захисник Д.В., звертався до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. З проханням перегляду судового рішення, згідно ст. 400-12 КПК України 1960 року (заява від 25.03.2015 року).

30.03.2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ  не знайшов підстав для перегляду.  Постановою від 30.03.2015 року у справі 5-4205 зп 13 повернено захиснику В.І., заяву про перегляд Верховним Судом України в порядку глави 32-1 КПК України 1960 року ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року щодо Д.В. Постанова оскарженню не підлягає.

Зазначене грубо порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме:

Стаття 6

Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кримінальне провадження за обвинуваченням Д.В., було несправедливим. При досудовому розгляді, під час судового розгляду органи державної влади та суди ставилися упереджено до особи обвинуваченого.

Необгрунтовано надавали перевагу одних доказів над іншими, не реагували на факти вчинення насильства до Д.В., на досудовій та судовій стадії розгляду справи: примушування визнати вину та відмовитися від захисника.

Неправильно оцінили докази по справі у їх сукупності. Допускалися випадки фальсифікації доказів.

Винність Д.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, наявність у нього умислу на вчинення  розпусних дій щодо малолітньої особи та факт цього не підтверджуються будь-якими достатніми, об’єктивними та достовірними доказами у  справі.

Судом достовірно встановлено лише те, що засуджений знаходився у в операційному залі поштового відділення №53 за адресою: м. Київ, вул. Артема, 59-65, користувався послугами Інтернет. У всьому іншому – доказування ґрунтується на припущеннях, непрямих та сфальсифікованих доказах.

Строк розгляду справи тривав необгрунтовано довго, і весь цей час (з 07.04.2010 року до ухвалення вироку 18.11.2013 року) Д.В., перебував під вартою.

Стаття 3

Заборона катування

Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Щодо Д.В., вчинялося насильство на досудовій та судовій стадії розгляду справи. Його примушували визнати вину та відмовитися від захисника.

А також примусили надати пояснення, про те, що отримані ним тілесні ушкодження виникли не з вини працівників міліції.

Часто по серед ночі викликали на допит, застосовуючи психологічний та фізичний протиправний примус. Примушували підписувати порожні бланки документів.

Принижували тим, що стверджували, що таким як він захисник не потрібен. Протягом декількох місяців не надавали дозволу на побачення з батьком, який є одночасно його захисником.

Стаття 5

Право на свободу та особисту недоторканність

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

З часу взяття під варту Д.В. (07.04.2010 року) до вирішення справи по суті й ухвалення вироку (18.11.2013 року) минуло нерозумно багато часу.

Весь цей час Д.В., фактично відбував покарання (був ув'язненим).

Натомість, при вчиненні зі сторони державних правоохороних органів та суду всіх необхідних за Законом дій, строк розгляду справи можна було б суттєво скоротити.

Затягуванню справи сприяло також недбальство та умисел слідчих, які фальсифікували докази по справі і змушували з цього приводу звертатися захисникам до суду.

Оскільки половину призначеного покарання на день ухвалення вироку Д.В., вже відбув, суди апеляційної і касаційної інстанції упередженно не бажали справедливо переглянути вирок, так як виправдування засудженного мало б для держави Україна негативні наслідки, зокрема компенсація матеріальної та моральної шкоди неправомірно засудженому.

Дотримано шестимісячний термін подання заяви. Остаточне рішення на національному рівні прийняте 18 грудня 2014 року (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2014 року у справі № 5-4205 км 14).

23.11.2010 року адвокат підсудного звертався з клопотанням до суду щодо застосування недозволених методів дізнання до Д.В.

 

25.10.2013 року на звернення захисника прокуратура надала відповідь, що порушень при провадженні досудового слідства по кримінальній справі № 10-22113 не виявлено.

 

18.11.2013 року  Д.В. визнаний винним за ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

 

 Ухвалою від 04.07.2014 року Апеляційний суд м.Києва (справа № 11/796/478/2014) вирок залишено без змін, а скаргу засудженого Д.В., та захисника Хіврича О.В., - без задоволення.

 

24.10.2014 року прокуратура повідомила  що перевіркою за заявою захисника, не встановлено достатніх даних про наявність в діях слідчого Литвина О.М., що здійснював досудове розслідування справи, ознак кримінального правопорушення.

 

За скаргою від 04.11.2014 року № 1326, поданої до суду, захисник просив провести повне, всебічне та грунтовне досудове розслідування щодо фальсифікації доказів у кримінальній справі за обвинуваченням Д.В. Ухвалою від 25.11.2014 року суд скаргу залишив без задоволення.

 

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 18.12.2014 року касаційну скаргу захисника  В.І., залишив без задоволення. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.07.2014 року – без зміни.

25.03.2015 року захисник Д.В., звертався до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постановою від 30.03.2015 року у справі 5-4205 зп 13 повернено захиснику В.І., заяву про перегляд Верховним Судом України в порядку глави 32-1 КПК України 1960 року ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року щодо Д.В. Постанова оскарженню не підлягає.

Таким чином, ніде я не можу знацти правди, а тому звертаюся до вас.

Враховуючи викладене вище та керуючись ЗУ «Про Уповноваженого ВР з прав людини»

ПРОШУ:

відреагувати на порушення прав мого підзахисного у спосіб та строки, передбачені законом;

особливу увагу звернути на фальсифікації доказів та процесуальних документів, а також щодо фізичного і психологічного тиску на  Д.В., при розслідуванні кримінальної справи № 2610/29474/2012, вчинені співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що мало наслідком неправомірне притягнення до відповідальності;

на розгляд цієї заяви запросити заявника (призначити час особистого прийому  письмово або по телефону).

 

 Додатки:

 

1. Копія довідки про допуск В.І., в якості захисника Д.В.

2. Копія пояснення від 21.03.2010 року  потерпілого - малолітнього Дмитра - 2 арк.

3. Копія явки з повинною від 04.04.2010 року Д.В.

4. Копія висновку експерта № 2008 від 13.04.2010 року щодо тілесних ушкоджень Д.В. - 3 арк.

5. Копія протоколу допиту неповнолітнього потерпілого від 05.04.2010 року - 3 арк.

6. Копія акту амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 633 від 15.06.2010 року - 2 арк.

7. Копія протоколу про відмову підозрюваного (обвинуваченого) від участі захисника від 05.04.2010 року.

8. Копія протоколу від 13.04.2010 року про відмову від захисника.

 

 

З повагою,

                    

       29.09.2015 року                                                                        В.І.

 

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×