Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %30 %811 %2017 %18:%Апр

Про визнання договору недійсним в частині та про визнання права власності на частину земельної ділянки

Оцените материал
(1 Голосовать)
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - відповідачі) третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним в частині та про визнання права власності на частину земельної ділянки.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді:          Піхур О.В.

при секретарі:               Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним в частині та про визнання права власності на частину земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

 

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що 29 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу 5/100 частини житлового будинку в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановскою В.П., за реєстровим № 470. Відповідно до даного договору позивач отримав у власність 5/100 часток житлового будинку в АДРЕСА_1. Однак частка житлового будинку зазначена у Договорі, в розмірі 5/100 часток не відповідає дійсності, оскільки, площа яку придбав у власність позивач складає 107,4 кв.м. від загальної площі. Таким чином, частка позивача відповідає 6/100 часток житлового будинку в АДРЕСА_1. Право власності на земельну ділянку, на який знаходиться придбана позивачем частина будинку, до нього не перейшло, оскільки, дана земельна ділянка перебувала під іпотекою Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., від 18 червня 2007 року за реєстровим № 2146. На дану земельну ділянку було накладено заборону відчуження нерухомого майна. 15 вересня 2015 року ОСОБА_3, за договором дарування, серія та номер 2136 подарував земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходиться житловий будинок, частка якого перебуває у власності позивача, своєму сину - ОСОБА_2 чим порушив норми ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Після зняття іпотеки позивач мав переоформити у власність зазначену частину земельної ділянки, але всупереч вимогам закону ОСОБА_3 не повідомив позивача про вивільнення земельної ділянки із під іпотеки, а подарував її своєму сину ОСОБА_2. Зазначаючи, що позивач є власником частини будинку з моменту реєстрації укладеного договору, тобто з 29 грудня 2009 року, а отже саме він повинен бути визнаний фактичним власником частини земельної ділянки, яка дорівнює 6/100 від 0,1 га, відповідно до частини будинку, що знаходиться у його власності, а сам договір дарування від 15.09.2015 року, в частині відчуження 6/100 даної земельної ділянки є недійсним.

Тому позивач просив суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №2136, в частині дарування 6/100 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнати право власності ОСОБА_1 на 6/100 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Позивач та його представник судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав.

Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, 29 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу 5/100 частини житлового будинку в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановскою В.П., за реєстровим № 470.

За умовами договору позивач отримав у власність 5/100 часток житлового будинку в АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій позивач придбав частину будинку перебувала в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., 18 червня 2007року за реєстровим № 2146 та на яку було накладено заборону відчуження.

Крім того, 15 вересня 2015 року ОСОБА_3, за договором дарування номер 2136  подарував земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на якій знаходиться житловий будинок ОСОБА_2

Відповідно до ст. 215 ЦК України,  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України,  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.   Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.09.2015 року, номер 2136, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Бондар Т.М., в частині дарування 5/100 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що  встановлені правові наслідки недійсності правочину  . Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.  У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 217 ЦК України , недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 своїй постанові від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ЦК і ст. 120 ЗК в редакції Закону від 5 листопада 2009 р. № 1702-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»).

Вирішуючи спори про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд повинен з'ясовувати, зокрема: чому це питання не було вирішено в договорі; можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатка до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку; чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України,доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, а також те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували те, що загальна площа житлового будинку складає 1692, 30 кв.м., а тому площа, яку придбав у власність позивач складає 107, 4 кв.м., що відповідає 6/100 часток житлового будинку, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на частину земельної ділянки підлягають частковому задоволенню в розмірі 5/100 земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають до солідарного стягнення судові витрати в розмірі 2471,45 грн., тобто по 1235,72 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України,   ст.ст. 203, 215, 216, 217, 328, 377, 392 ЦК України, ст.120 ЗК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним в частині та про визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №2136, в частині дарування 5/100 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 5/100 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1235,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1235,72 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×