Вход/Регистрация

Юридические услуги. Дипломные для студентов-юристов

ПОМОЩЬ НАЧИНАЮЩИМ АДВОКАТАМ
выгодный тариф САМ СЕБЕ ЮРИСТ

Понедельник, 15 Январь 2018 22:04

Юридична технологія (висновок-інструкція з аналізом справи) від винахідника юридичних технологій

Оцените материал
(1 Голосовать)

Я, магістр права, юрист Ігор Кізіма, винахідник юридичних технологій, вчергове подаю зразок проведення аналізу юридичної справи зі всебічною розробкою можливих напрямів та дій з юридичного захисту


1.

Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень справа про стягнення коштів з Коробенко Анни Василівни (прізвище змінено) вже була у третейському суді.

Дніпровський районний суд розглдав питання про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. На підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю.В. від 23.02.2015 року по справі № 175/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 998 583,19 грн., витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 10 385,84 грн.

Як свідчить практика такі третейські суди завжди приймають рішення на користь банків і арбітражне застереження (п. 6.1 Договору) ми в інших справах завжди оскаржували. А як не арбітражне застереження, то рішення третейського суду.

Я на зустрічі з вами обманувся в тому, що ось нарешті трапилися люди, які прийшли вчасно, до того як запустять справу. І помилявся.

Нижче подаю зміст цих процесуальних документів, бо розумію що вам сама Коробченко Анна про це не говорила. В судове засідання боржник не явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 березня 2016 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши подання Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець ВДВС Фастівського МРУЮ ОСОБА_1, звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області 15.03.2016 р. із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи ОСОБА_2.

Своє подання державний виконавець обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження ЄДРВП № 49965155 за в/л № 755/10050/15-ц від 09.07.2015 року виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у сумі 998583,19 грн. та третейський збір у сумі 10385,84 грн. та в/л № 755/10050/15-ц від 09.07.2015 року виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення судового збору в сумі 243,60 грн. на загальну суму боргу 1009212,63 грн.

04.11.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам. У встановлений для добровільного виконання строк вимоги виконавчого документа боржником виконані не були. На сьогоднішній день боржником не здійснено жодних дій для погашення заборгованості. Боржник ухиляється від добровільного виконання своїх зобовязань. В звязку з чим державний виконавець просить задовольнити подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця

Згідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За змістом п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Як вбачається з доданих до подання документів, на підставі рішення виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 09.07.2015 року було видано виконавчий лист № 755/10050/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у сумі 998583,19 грн. та третейський збір у сумі 10385,84 грн. та в/л № 755/10050/15-ц від 09.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судового збору в сумі 243,60 грн. на загальну суму боргу 1009212,63 грн.

Відповідно до виконавчих листів, 04.11.2015 р. винесено постанову про відкриття виконавчого проваджень.

Зазначеними постановами боржнику було надано строк протягом семи днів з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення суду. Боржником рішення суду в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання, не виконано.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази встановлення державним виконавцем місця знаходження боржника та вручення останньому постанови про відкриття виконавчого провадження. Відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_2 взагалі обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження і необхідність погашення боргу.

На думку суду, особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Саме невиконання боржником самостійно зобовязань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього відповідним рішенням обовязків. Також в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обовязків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Разом з тим, державним виконавцем не надано підтверджуючих документів про ухилення боржником від виконання своїх зобовязань, а також не надано жодних доказів про отримання останнім повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи ОСОБА_2 за межі України не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст..ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 від 04.03.2016 року про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи ОСОБА_2 за межі України - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області, через суд першої інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

СУДДЯ

Справа № 755/10050/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

    "09" липня 2015 р.   Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, -

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю.В. від 23.02.2015 року по справі № 175/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 998 583,19 грн., витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 10 385,84 грн.

     В судове засідання сторони не з'явилися. Представник заявника надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Боржник про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст. 389-9 ЦПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про день та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

     Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази та матеріали справи третейського суду, суд дійшов до наступного.

       23.02.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю.В. прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 998 583,19 грн., витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 10 385,84 грн.

             Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

             Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

             Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

            Оскільки Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, який зареєстрований та здійснює розгляд справ за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, то компетентним судом щодо виконання рішення є Дніпровський районний суд м. Києва.

            В судовому засіданні була досліджена справа, по якій Третейським судом винесено рішення про стягнення заборгованості.

           Як встановлено судом, справа по якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не сплинув; вирішення третейським судом питання не виходить за межі третейської угоди; третейська угода у встановленому судом порядку не визнана недійсною компетентним судом.

          На підставі викладеного, враховуючи досліджені в судовому засіданні матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості видачі виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.02.2015 року у справі № 175/15.

           Керуючись ст.ст. 2, 6, 55, 56, 57 Закону України «Про третейські суди», ст. 389-11 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду - задовольнити.

Видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю.В. від 23.02.2015 року по справі № 175/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 998 583,19 грн., витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 10 385,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

 

Тому, що конче потрібно зробити, це оскаржити рішення третейського суду. Звісно це робити було відразу, проте якщо ви про це рішення взнали лише зараз, можна посилатися на цю обставину.

Крім того, поручитель є самостійним суб'єктом кредитних відносин. Умови договору поруки пов'язані з умовами кредитного договору, але не є його частиною. Ця позиція підтверджується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та викладена в листі головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим від 16.01.2012 року: «п.2 Виходячи з положень частини першої статті 533, частини першої статті 544 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором».

Тобто, шанси на оскарження рішення третейського суду є.

З цих самих підстав я б спробував припинити договір поруки, однак судова практика в цих справах неоднозначна, і для більш конкретної визначеності  з цього питання мені необхідні всі документи Коробенко Анни щодо  виконання кредитного договору, переписка з банками, розрахунок заборгованості, судові матеріали третейського суду.

Стаття 51 ЗУ «Про третейські суди». Оскарження рішення третейського суду


У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

{Частина шоста статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009}

2.

Боржнику (Анні Коробенко) варто вести переговори с банком щодо реструктуризації заборгованості за договором, просити зменшити або зняти суми нараховані як пеня, штрафи і т.п., посилаючись на фінансову кризу і скрутне становище. Також варто здійснювати платежі по мірі можливості. Надалі пропоновані мною юридичні дії (позови, скарги) будуть спрямовані в основному для того, щоби схилити банк піти на чималі поступки. А також затягнути справу. Справу варто затягувати і потрошки розраховуватися з банком.

Оскільки чим довго судитися, краще все таки реструктуризувати заборгованість. Тому, якщо банк не йде на поступки я робив завжди саме так. Починав декілька судових справ і в кожній пропонував мирову угоду – реструктуризацію боргу, списання пені та штрафів. Детально висновок по цій ситуації можливо надати лише після аналізу документів щодо виконання кредитного договору.

Ще раз зауважу, що з вирішенням щодо конкретних дій у цих напрямках варто чітко зрозуміти позицію банку, яку можливо отримати написавши їм офіційного листа як позичальнику до кредитора.

Тобто написати таке звернення треба від А.Коробенко.

Від Вас до банку можливо звернутися з проханням замінити предмет іпотеки іншим майном.

3.

Можливо у Коробенко Анни є інше майно. Візьміть до уваги, що якщо у неї (боржника) є інше майно (земельна ділянка (пай), спадщина, то не звернутися до банку з проханням замінити предмет іпотеки (вашу квартиру) на її скажімо земельну ділянку не розсудливо. Чому?

А тому що в разі звернення стягнення боргу на вашу квартиру, ви все одно отримуєте право звернутися до суду щоби боржник за якого ви виконали зобов’язання відшкодував вам ваші витрати, тобто гіпотетично право вимагати у А.Коробенко земельну ділянку отримуєте ви.

Чи є якась нерухомість у неї варто поцікавитися, оскільки після 2007 року вона могла отримати спадщину, дарування тощо.

Ще може бути хитрість (я таку зустрічав з практики) що спадщину вона скажімо отримала, прийняла спадщину – земельну ділянку – а не оформила її належним чином саме з метою уникнення звернення стягнення на її фактичну земельну ділянку. Такий спір ми вирішували через суд, який визнавав її право власності (гіпотетично її) і задовольняв вимоги кредитора-банку за рахунок саме її земельної ділянки.

Якщо грамотно це провернути (щоби самим собі не нашкодити) можна цей юридичний хід зробити за її згоди. Бо поки ви судите метися з А.Коробенко (а в спір буде втягнутий і банк) пройде досить тривалий час, що вигідно як їй так і вам. Я про суд щодо заміни предмету іпотеки (гіпотетично) 1) її майном 2) майном на яке вона претендує у майбутньому

4.

Визнання кредитного договору недійсним можливе якщо банк припустився порушень, наприклад не мав відповідної ліцензії на здійснення тих чи інших операцій. Ці обставини з’ясувати можливо коли в мене буде наявна кредитна історія зав цим кредитом (переписки з банком, вимоги, про що я вже зазначав раніше)

Наразі у конкретному договорі бачу помилку у п. 7.3 Кредитного договору. Згідно вимог закону в цьому пункті має бути зазначено конкретний строк дії договору. Строк кредитного договору (не плутати зі строк зобов’язання, який встановлений пунктом 1.1.2 цього договор,  встановлений наступним чином: «кредитний договір діє з моменту підписання та до виконання сторонами всіх своїх кредитних зобов’язань». Є позиція Верховного Суду України про те, що строк повинен відповідати ст. 251-252 ЦКУ.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

 

Вказаний строк дії договору – це істотна умова договору за відсутності якої договір є не укладений. Тобто, якщо істотних умов при укладенні договору не досягнути такий договір не може вважатися чинним (укладеним).

Оскільки основний (кредитний) договір не є укладеним, то і договір іпотеки (майнової поруки) не можна вважати чинним. От тільки доводити це потрібно через суд. До того ж у хитрий спосіб, оскільки прямо подати позов «визнати договір нукладеним» не можна за законодавством. Як подав позов про  визнання договору недійсним у зв’язку з тим, що істотної умови щодо строків не дотримано. Суд відмовляв у позові, однак у рішенні вказувалося, що даний договір є неукладеним в розумінні ЦПК України. Це рішення використовував я у справі за позовом банку до клієнту. Оскільки таке рішення є преюдицією (обов’язком для прийняття його до уваги при розгляді справи наступними судами) суд відмовив банку у стягненні боргу, оскільки його вимоги ґрунтуються на неукладеному договорі і рекомендував звернутися до суду у порядку ст.. 1212 ЦК України, тобто з вимогою повернути боржником гроші як отримані без достатньої правової підстави. При цьому боржник має повернути лише тіло кредиту – фактично отримані гроші. І зникає договір іпотеки.

 Однак для цього потрібно оскаржити рішення третейського суду.

Зауважу, що конкретна послідовність вчинення дій, наданих у цій юридичній технології має визначатися по ходу справи, беручи до увагу реакцію банку, його ставлення до реструктуризації боргу та інші поточні умови і ситуація. Тобто, як і шахматну партію неможливо покроково спрогнозувати наперед, так і тут не можливо наперед з’ясувати, яку саме дію з наданих у цій консультації, слід вчинити у кожний конкретний момент юридичного спору з банком.

Також дуже спірним в кредитному договорі є те, що цільове використання – поповнення оборотних коштів – для ФОП чи підприємств, а договір укладено з фізичною особою, громадянином, не підприємцем.

Звідси питання – це споживчий кредит чи не споживчий. І при визнанні неукладеним договору теж можна на це посилатися.

5.

Дискусійним є питання щодо участі у договорі поруки боржника або згоди останнього в укладенні договору поруки. У вашому випадку боржник (А.) участі не бере. Як варіант можна оскаржувати договір поруки з цієї підстави, посилаючись на те, що боржник по виниклим проблемам у банку тривалий час вас не повідомляв, оплати за поручительство договором не передбачено. Однак такий позов і позови такого порядку я подаю, коли треба дезорганізувати опонента, ввести його в оману щодо нашої правової позиції або розсмішити його безглуздістю деякою моїх вимог. Щоби трохи згодом серйозний позов не сприймався ним занадто серйозним. Як правило в таких випадках зі мной не рахуються і готуються до інших судів тяп-ляп. Таким чином, мені легше знаходити шпарини в юридичній позиції опонента. Я так би мовити присипляю їх увагу. Вони стають легковажними до судового процесу зі мною і це дозволяє знаходити слабкі їх місця і переломлювати справи на свою сторону.

Виходячи із формулювання ст. 553 ЦК, договір поруки – двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Чинним законодавством України також не встановлений обов’язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов’язань перед кредитором.

Згідно зі ст. 626 ЦК порука створює права для кредитора та обов’язки для поручителя, безпосередньо на права та обов’язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов’язань не впливає, оскільки зобов’язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-51цс11.

Однак на противагу зазначеній вище позиції як один із основних агрументів висувається встановлене законом право поручителя отримати від боржника оплату за надані йому послуги (ст. 558 ЦК), для чого необхідною є домовленість між боржником і поручителем.

І справді, зазначена норма наділяє боржника додатковим обов’язком, але із буквального її тлумачення можна зробити висновок, що законом надана можливість укласти між боржником і поручителем окремий договір щодо оплати послуг останнього.

Якщо договором поруки, укладеним між кредитором і поручителем, передбачається оплата послуг поручителя боржником, за позовом позичальника можливим є визнання недійсним не договору поруки в цілому, а лише окремих його частин, зокрема стосовно права на оплату послуг, що є логічним у даному випадку і таким, що відповідає чинному законодавству (ст. 217 ЦК).

6.

Відповідно до приписів ст. 53 ЦК України, ст. 128 ГК України фізична особа - підприємець може бути визнана банкрутом, якщо вона неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності. Процедура банкрутства може бути застосована лише до громадян, які набули статусу підприємця.

Фізична особа, яка не є підприємцем, не може бути визнана банкрутом. Проект закону про процедуру визнання фізичної особи банкрутом вже неодноразово подавався на розгляд, але завжди повертався на доопрацювання. Ми обов'язково освітимо таку процедуру, якщо відповідний закон буде прийнятий.

Однак я достеменно не знаю чи є Коробенко А. фізичною особою-підприємцем.

Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність погасити заборгованість або сплачувати обов'язкові платежі за кредитом.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо заборгованість становить не менше 300 мінімальних заробітних плат

Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків за всіма зобов'язаннями фізичної особи - підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Фізична особа - підприємець, визнане банкрутом звільняється від виконання вимог усіх кредиторів (крім аліментів та шкоди життю та здоров'ю).

У разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом продажу підлягає все його майно, за винятком того, на яке згідно додатку до ЗУ «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення, та майно, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Протягом трьох років після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом вона не може бути зареєстрована як фізична особа - підприємець, набувати майно або грошові кошти в кредит, укладати договір поруки, передавати майно в заставу.

7.

Розірвання кредитного договору, зміну умов договору у судовому порядку. розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов’язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання умов договору, через істотну зміну обставин. Нестабільна економічна ситуація в країні, особливо в сучасних реаліях, може змусити переглянути умови договору. Але, якщо одна зі сторін, не зацікавлена в їх змінах, а друга отримує збитки, то законодаство дає можилвість вплинути на таку ситуацію.

Це можливо завдяки ст. 652 ЦК України. Адже після укладення договору, умови ринку суттєво змінилися, і сторони не могли передбачити такі зміни на момент укладення договору.

Позови про зміну умов договору в моїй практиці переважно були допоміжними (щоби відтягнути продаж за борги іпотечного майна, виторгувати кращі умови на переговорах з банку), так як задовольняються такі позови дуже рідко, не зважаючи на те, що фінансова криза 2008 року ні у кого сумнівів не викликає.

Стаття 652 ЦК України. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин


На крайній випадок, можна вдатися до оскарження процедури приватизації (у випадку якщо можна знайти юридичні зачіпки), прописку неповнолітніх дітей, зробити перепланування квартири, змінити адресу, однак це сірі і чорні методи. До них я б радив вдаватися в крайньому разі, оскільки протиправність більшості з них передбачено самим договором іпотеки

………………………………………………………………………………………………………………

По ознайомлені з цим висновком можете задати письмові уточнюючі питання, але при цьому дати відповідь на мої питання.

Мої питання:

  1. Чи є А. фізичною особою-підприємцем?
  2. Коли ви дізналися про проблеми у неї з кредитом?
  3. Коли уперше після підписання договору іпотеки банк зв’язувався з вами і повідомляв про проблеми з невиплатою кредиту?
  4. Чи знали ви що був третейський суд у 2015 році? Чи були ви на нього запрошенні?
  5. Чи є у Анни Василівни інше майно, чи отримувала вона спадок тощо?
  6. Чи веде/вела боржник переписку з банком щодо реструктуризації заборгованості?

В разі якщо ви забажаєте подальшу співпрацю зі мною дуже було б обов’язково мені організовувати захист шляхом спілкування з самим боржником та іншими іпотекодавцями (можливо ви щось упстили, а вони пригадають які важливі для захисту обставини справи).

Не зволікайте з подальшими діями. Ви й так багато вже пропустили.

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×