Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %04 %014 %2013 %23:%Апр

Чи сказав Попов правду або Діалог глухого зі сліпим

Оцените материал
(3 голосов)

«В нашій ситуації» - пише киянка Оксана Найдюк, мешканка будинку № 7/13 по вул. Муромська у м. Києві, - «дуже показовим є те, як українські чиновники, які повинні допомагати громадянам в вирішенні їхніх проблем, навпаки чинять всілякі перешкоди цьому.

Якби виконавчі органи дійсно виконували свої обов’язки, то мешканці нашого будинку вже б давно могли приватизувати свої помешкання і так чи інакше вирішити свої житлові проблеми.

  
Замість цього, що ми маємо на сьогоднішній день? Наше звернення в Київраду проігноровано, хоча всі вимоги по його оформленню ми виконали повністю (до слова кажучи, ще й виграли судову справу з Київрадою).

  
Ордерів ми не маємо до цих пір, хоча від часу вистражданого нами розпорядження КМДА пройшло майже півроку. До тепер нам виставляють рахунки за житлово-комунальні послуги як для нежитлових приміщень за розцінками які діють для юридичних осіб – суб’єктів господарювання.

  
Так би мовити, на своїй шкурі ми переконались, що закони у нас існують тільки на папері, вони для нашого чиновника не указ. Та й правоохоронні органи, як-то прокуратура, займаються тільки перепискою і на наші неодноразові звернення реагують лише тим, що перенаправляють наші скарги тому на кого ми скаржимось. 


  


Також показовим є те, що згуртовані люди з правильною юридичною допомогою можуть подолати любий чиновницький супротив. В те, що ми виграємо цю боротьбу за житло не вірили навіть юристи, до яких ми звертались за допомогою. Нам казали, що на нашій стороні всі права і закони, але все залежить від чиновників з адміністрації. Вони відмовлялись взятися за нашу справу, оскільки самі не вірили, що в нас може що-небудь вийти.

  
Та той хто шукає - завжди знайде. Так ми й познайомились з магістром права Ігорем Кізімою, який дуже допомагає нам в юридичних питаннях. Тому я впевнена, що ми таки доб’ємось, щоб чиновники почали виконувати свої обов’язки, а хто не хоче цього робити, щоб поніс за це відповідальність» - зауважила Оксана Юріївна. 


Чи сказав Попов правду?

  
Ми багато чуємо від наших можновладців, як вони «піклуються» про мешканців гуртожитків, як «допомагають» в вирішенні проблем та «вболівають» за них.

  
Ось приблизно такою інформацією був переповнений Інтернет  та новини рік тому: «Вже в кінці квітня почнеться приватизація. Попов закликає мешканців гуртожитків проявити ініціативу». «До кінця цього місяця люди отримають право приватизувати кімнати в гуртожитках столиці. Про це в середу, 3 квітня 2012 року, заявив журналістам голова КМДА Олександр Попов: «До кінця квітня ми отримаємо рішення Київради, яке дозволить людям приватизувати кімнати в столичних гуртожитках», - сказав Попов. За його словами, поки це рішення Київради стосуватиметься 32 київських гуртожитків. «З прийняттям цього рішення Київрадою столична влада починає широкомасштабну акцію із захисту прав мешканців таких об'єктів», - зазначив Попов. Він також запропонував жителям тих гуртожитків, які не увійшли до списку з 32 об'єктів, проявити ініціативу, звернувшись до міської влади з питання приватизації».

  
Прошу особливу увагу звернути на останні слова про ініціативу. Хочеться спитати пана Голову, як він уявляє що таке ініціатива?

   
Бо писати різні звернення до влади це просто листування на яке даються стандартні відписки. Мабуть, наші чиновники звикли вирішувати питання тільки тоді коли їм це вигідно (показово перед виборами) або коли люди вже йдуть на відчайдушний крок (типу голодування, самогубства, тощо) і то якщо це їм на користь.

  
З приводу ініціативності розкажу вам історію митарств мешканців будинку по вул. Муромська, 7/13 в м. Києві в якому я проживаю з 1991 року. Будинок було збудовано в 1960 році. Це звичайна «хрущовка» на три під’їзди. В 80-х роках, оскільки Київ розростався дуже швидко, та не вистачало житлових площ, було прийнято рішення частину житлового фонду (тобто квартир в житлових будинках) віддати для використання під гуртожитки різним організаціям.

  
Таким чином, в 1988 році рішенням №448 від 05.05.1988р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів  було дозволено використовувати будинок готельного типу по вул. Муромська, 7/13, як сімейний гуртожиток для тимчасового поселення своїх співробітників відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради  та аптечному управлінню - третій під’їзд (10 квартир, 45 кімнат). Тобто, поселяти в цей будинок своїх співробітників мали змогу дві організації МВС та АТ "Фармація". Таким чином, більшість мешканців, які проживають на даний час, були законно поселені, як молоді спеціалісти та співробітники цих двох організацій.


Прохання звернути увагу на формулювання «для тимчасового поселення», яке часто використовується чиновниками при усній розмові з натяком, що будете чогось добиватись вас виселять і звідси. При цьому, вони якось не звертають уваги на Конституцію України, яка гарантує право на житло.

  
Це тимчасове житло, зрозуміло, перетворилось на постійне, але під загрозою виселення будь якої миті, оскільки ми не мали ніяких прав приватизувати його аж до 1999 року. В цьому доленосному році наш тодішній мер і голова пан Омельченко підписав розпорядження КМДА №813 від 28.05.99р. «Про гуртожитки в жилих будинках Києва» , яким було дозволено приватизувати кімнати в гуртожитках, які знаходились в жилих будинках. Нашій радості не було меж. Ось ще трохи і ми зможемо стати власниками хоча б пари метрів житла і не будемо боятись того що одного дня опинимось на вулиці з примхи якогось самодура при владі.

  
Оскільки наш будинок не ввійшов до переліку тих щасливих будинків, ми почали писати листи в КМДА, Головне управління житлового господарства та інші організації з проханням внести додатком наш будинок в це розпорядження. Спочатку отримували обнадійливі відповіді,  що чекайте і до вас дійде черга. Потім приходили відмови обґрунтовані тим, що "Фармація" і надалі має намір використовувати дані приміщення як гуртожиток для поселення молодих спеціалістів, хоча куди вони збирались поселяти не уточнювали, адже всі кімнати були зайняті і щоб поселити треба було когось виселити.

  
На підтвердження своїх серйозних намірів «Фармація» і Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району уклали договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району.

  
Далі більше, відмови ґрунтувались на тому, що це не житловий будинок, а гуртожиток, а приватизація кімнат саме в гуртожитку не передбачена була законодавством на той час. Нам навіть в підтвердження цього прийшла відповідь з БТІ, що наш будинок проінвентаризовано як гуртожиток. Але в добу "Інтернету" можна дізнатись майже про все та й в листах були посилання на деякі корисні документи.

  
Так, в одному з листів посилались на  рішення Київради  від 27.12.2001 № 208/1642 (прошу звернути увагу на додаток 11, таблиця 7 «Житловий фонд», пункт 609 це саме наш будинок). З цього документу випливає, що наш будинок має статус житлового та в ньому немає нежилих приміщень. Тоді виникає питання: що орендує «Фармація» і наскільки така оренда правомірна?

  
Потрібно сказати, що від того часу, як був підписаний договір оренди, плата за житлово-комунальні послуги для нас більша в три рази, ніж по Києву та чим у наших сусідів, поселених від МВС.

   
Ці та інші питання, що в нас виникли, ми задавали  в КМДА, прокуратуру, Шевченківській РДА.

  
В результаті отримали діалог «глухого із сліпим». Питання про одне, а відповідь - про друге. А оскільки кожну відповідь ми чекали як мінімум місяць, то пройшло ще немало часу. А тут, як грім серед ясного неба,  новорічний подарунок, наш тодішній президент Ющенко підписує Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»,  який став чинним 01.01.2009р. У нас з'явилось друге дихання. Тепер, як не крути, ми маємо право на приватизацію.  Та не так сталося як гадалося.

  
До чиновників нарешті дійшло, що треба визначитись зі статусом будинку. Почали піднімати архіви і виявили те, що давно було всім відомо, - будинок має статус житлового, а не гуртожитку. Звідки взялись відомості в БТІ про статус будинку, як гуртожитку, ніхто не знає. Бо документу, що підтверджує зміну статусу будинку немає жодного, а це мали б бути рішення ради, висновки СЕС, пожежників і т.і.

 
Тепер справа за самим малим: треба щоб КМДА підготувала проект рішення та подала його на Київраду. Бо як виявилось пропозиція внесена в Київраду в формі місцевої ініціативи (це стаття 12 Статуту м. Києва) нічого не варта. Таку ініціативу про вирішення питання приватизації кімнат в нашому будинку  ми внесли 16.02.2012 року, для цього зібрали 1083 підписи мешканців Києва. Проте, не зважаючи на те, що й позов до Київради нами про зобов’язання розглянути ініціативу виграно, останнє не виконується.

    

Більше 12–ти років ініціативності, що ще потрібно? Хотілось би спитати пана Попова.

  
До слова кажучи, проект писався в Головному управлінні  житлового господарства понад півроку. За останньою інформацією проект так довго готували, тому що виявили ще один, аналогічний нашому, будинок в Дніпровському районі міста, і тому щоби не тратити дорогоцінний час наших депутатів готували проект рішення на два будинки. Чи є такий будинок чи немає ми не знаємо.

  
Скоріше за все йшло затягування часу, щоб у нас таки закінчились сили відстоювати свої права.

  
Проте наше звернення з позовом до суду переконало чиновництво завершити свою роботу і тепер ми маємо розпорядження КМДА щодо видачі нам ордерів та приватизації займаного житла.

  
Гадаєте, закінчилися наші проблеми? Не тут то було.

 


Тероризування відключенням електроенергії та необґрунтовано завищеними рахунками за житлово-комунальні послуги, а також проблеми з узаконенням перепланувань, зроблених владою ще за Радянських часів мешканці ще мають долати

киянка Оксана НАЙДЮК


«В нашей ситуации», - пишет киевлянка Оксана Найдюк, жительница дома № 7/13 по ул. Муромская в Киеве, - «очень показательно, как украинские чиновники, которые должны помогать гражданам в решении их проблем, наоборот оказывают всевозможные препятствия этому.

Если исполнительные органы действительно выполняли свои обязанности, то жители нашего дома уже бы давно могли приватизировать свои квартиры и так или иначе решить свои жилищные проблемы.

  
Вместо того, что мы имеем на сегодняшний день? Наше обращение в Киевсовет проигнорированы, хотя все требования по его оформлению мы выполнили полностью (к слову, еще и выиграли судебное дело с Киевсоветом).

  
Ордеров нас нет до сих пор, хотя от времени выстраданного нами распоряжения КГГА прошло почти полгода. До сих нам выставляют счета за жилищно-коммунальные услуги как для нежилых помещений по расценкам которые действуют для юридических лиц - субъектов хозяйствования.

  
Так сказать, на своей шкуре мы убедились, что законы у нас существуют только на бумаге, они для нашего чиновника не указ. И правоохранительные органы, как то прокуратура, занимаются только перепиской и на наши неоднократные обращения реагируют тем, что перенаправляют наши жалобы поэтому на кого мы жалуемся.

  
Также показательно, что сплоченные люди с правильной юридической помощью могут преодолеть любой чиновничий сопротивление. В то, что мы выиграем эту борьбу за жилье не верили даже юристы, к которым мы обращались за помощью. Нам говорили, что на нашей стороне все права и законы, но все зависит от чиновников из администрации. Они отказывались взяться за наше дело, поскольку сами не верили, что у нас может что-нибудь выйти.
  
И тот, кто ищет - всегда найдет. Так мы и познакомились с магистром права Игорем Кизимой, который очень помогает нам в юридических вопросах. Поэтому я уверена, что мы все-таки добьемся, чтобы чиновники начали выполнять свои обязанности, а кто не хочет этого делать, чтобы понес за это ответственность », - отметила Оксана Юрьевна.




Сказал Попов правду?

  
Мы много слышим от наших чиновников, как они «заботятся» о жителях общежитий, как «помогают» в решении проблем и «болеют» за них.

  
Вот примерно такой информацией был переполнен Интернет и новости год назад: «Уже в конце апреля начнется приватизация. Попов призывает жителей общежитий проявить инициативу». «До конца этого месяца люди получат право приватизировать комнаты в общежитиях столицы. Об этом в среду, 3 апреля 2012 года, заявил журналистам глава КГГА Александр Попов: «К концу апреля мы получим решение Киевсовета, которое позволит людям приватизировать комнаты в столичных общежитиях», - сказал Попов. По его словам, пока это решение Киевсовета касаться 32 киевских общежитий. «С принятием этого решения Киевсоветом столичная власть начинает широкомасштабную акцию по защите прав жителей таких объектов», - отметил Попов. Он также предложил жителям тех общежитий, которые не вошли в список из 32 объектов, проявить инициативу, обратившись к городской власти по вопросу приватизации ».

  
Прошу особое внимание обратить на последние слова об инициативе. Хочется спросить господина Председателя, как он представляет что такое инициатива?

   
Ибо писать различные обращения к власти это просто переписка на которую даются стандартные отписки. Видимо, наши чиновники привыкли решать вопросы только тогда, когда им это выгодно (показательно перед выборами) или когда люди уже идут на отчаянный шаг (типа голодания, самоубийства и т.д.) и то если это им на пользу.

  
По поводу инициативности расскажу вам историю мытарств жильцов дома по ул. Муромская, 7/13 в Киеве в котором я проживаю с 1991 года. Дом был построен в 1960 году. Это обычная «хрущевка» на три подъезда. В 80-х годах, поскольку Киев разрастался очень быстро, но не хватало жилых площадей, было принято решение часть жилого фонда (т.е. квартир в жилых домах) отдать для использования общежития различным организациям.

  
Таким образом, в 1988 году решением № 448 от 05.05.1988р. исполнительного комитета Киевского городского совета народных депутатов было разрешено использовать дом гостиничного типа по ул. Муромская, 7/13, как семейное общежитие для временного поселения своих сотрудников ОВД исполкома Советского райсовета и аптечном управлению - третий подъезд (10 квартир, 45 комнат). То есть, поселять в этот дом своих сотрудников могли две организации МВД и АО "Фармация". Таким образом, большинство жителей, проживающих в настоящее время, были законно размещены, как молодые специалисты и сотрудники этих двух организаций.


Просьба обратить внимание на формулировку «для временного поселения», которое часто используется чиновниками при устном разговоре с намеком, что будете чего-то добиваться вас выселят и отсюда. При этом они как-то не обращают внимания на Конституцию Украины, которая гарантирует право на жилье.

  
Это временное жилье, разумеется, превратилось в постоянное, но под угрозой выселения любой момент, поскольку мы не имели никаких прав приватизировать его до 1999 года. В этом судьбоносном году наш тогдашний мэр и председатель Омельченко подписал распоряжение КГГА № 813 от 28.05.99р. «О общежития в жилых домах Киева», которым было разрешено приватизировать комнаты в общежитиях, которые находились в жилых домах. Нашей радости не было предела. Вот еще немного и мы сможем стать владельцами хотя бы пару метров жилья и не будем бояться того что однажды окажемся на улице по прихоти какого-то самодура у власти.

  
Поскольку наш дом не вошел в перечень счастливых домов, мы начали писать письма в КГГА, Главное управление жилищного хозяйства и другие организации с просьбой внести приложением наш дом в это распоряжение. Сначала получали обнадеживающие ответы, ждите и до вас дойдет очередь. Затем приходили отказа обоснованы тем, что "Фармация" и в дальнейшем намерен использовать данные помещения как общежитие для поселения молодых специалистов, хотя куда они собирались поселять не уточняли, ведь все комнаты были заняты и чтобы поселить нужно было кого-то выселить.

  
В подтверждение своих серьезных намерений «Фармация» и Коммунальное предприятие по содержанию жилищного хозяйства Шевченковского района заключили договор аренды нежилых помещений территориального общества Шевченковского района.

  
Дальше больше, отказа основывались на том, что это не жилой дом, а общежитие, а приватизация комнат именно в общежитии не предусмотрена была законодательством того времени. Нам даже в подтверждение пришел ответ из БТИ, что наш дом проинвентаризировано как общежитие. Но в сутки "Интернет" можно узнать почти обо всем и в письмах были ссылки на некоторые полезные документы.

  
Так, в одном из писем ссылались на решение Киевсовета от 27.12.2001 № 208/1642 (прошу обратить внимание на приложение 11, таблица 7 «Жилищный фонд», пункт 609 это именно наш дом). Из этого документа следует, что наш дом имеет статус жилого и в нем нет нежилых помещений. Тогда возникает вопрос: что арендует «Фармация» и насколько такая аренда правомерна?

  
Нужно сказать, что с тех пор, как был подписан договор аренды, плата за жилищно-коммунальные услуги для нас больше в три раза, чем по Киеву и чем у наших соседей, поселенных от МВД.

   
Эти и другие вопросы, у нас возникли, мы задавали в КГГА, прокуратуру, Шевченковской РГА.

  
В результате получили диалог «глухого со слепым». Вопрос об одном, а ответ - о другом. А поскольку каждый ответ мы ожидали как минимум месяц, то прошло еще немало времени. А тут, как гром среди ясного неба, новогодний подарок, наш тогдашний президент Ющенко подписывает Закон «Об обеспечении реализации жилищных прав жителей общежитий», который вступил в силу 01.01.2009г. У нас появилось второе дыхание. Теперь, как ни крути, мы имеем право на приватизацию. Но не тут-то было.

  
К чиновникам наконец дошло, что надо определиться со статусом дома. Начали поднимать архивы и обнаружили то, что давно было всем известно, - дом имеет статус жилого, а не общежитии. Откуда взялись сведения в БТИ о статусе дома, как общежития, никто не знает. Потому документа, подтверждающего изменение статуса дома нет ни одного, а это должны быть решения совета, выводы СЭС, пожарных и т.д.

 
Теперь дело за самым малым: надо чтобы КГГА подготовила проект решения и представила его на Киевсовет. А как оказалось предложение внесено в Киевсовет в форме местной инициативы (это статья 12 Устава г. Киева) ничего не стоит. Такую инициативу о решении вопроса приватизации комнат в нашем доме мы внесли 16.02.2012 года, для этого собрали 1083 подписи жителей Киева. Однако, несмотря на то, что и иск в Киевсовет нами об обязательствах рассмотреть инициативу выиграно, последнее не выполняется.

    

Более 12-ти лет инициативности, что еще нужно? Хотелось бы спросить господина Попова.

  
К слову говоря, проект писался в Главном управлении жилищного хозяйства более полугода. По последней информации проект так долго готовили, потому что обнаружили еще один, аналогичный нашему, дом в Днепровском районе города, и поэтому чтобы не тратить драгоценное время наших депутатов готовили проект решения на два дома. Ли такой дом или нет мы не знаем.

  
Скорее всего шло затягивание времени, чтобы у нас все-таки закончились силы отстаивать свои права.

  
Однако наше обращение с иском в суд убедило чиновничество завершить свою работу и теперь мы имеем распоряжения КГГА о выдаче нам ордеров и приватизации занимаемого жилья.

  
Думаете, закончились наши проблемы? Не тут то было.

 




Терроризирования отключением электроэнергии и необоснованно завышенным счетам за жилищно-коммунальные услуги, а также проблемы с узакониванием перепланировок, сделанных властью еще в советское время жители еще имеют преодолевать

киевлянка Оксана НАЙДЮК

Последнее изменение %AM, %11 %298 %2013 %06:%Май

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×