Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %09 %974 %2018 %22:%Фев

Знакова ухвала. З цієї подачі апеляційного суду Верховний звернувся до Конституційного про легітимність НКРЕКП

Оцените материал
(1 Голосовать)

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2016  № 10 було вирішено звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) частин першої та другої статті 11 Закону України "Про природні монополії", абзацу п'ятого частини першої статті 12 Закону України "Про електроенергетику", пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", абзацу восьмого частини першої статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в частині повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" положенням частини першої статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 106 та пунктів 3, 9, 9-1, 9-2 частини першої статті 116 Конституції України.



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №   826/5126/15                                     Головуючий у 1-й інстанції:  Данилишин В.М.

Суддя-доповідач:  Губська О.А.

 

У Х В А Л А

 

22 жовтня 2015 року                                                                                                   м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів   Парінова А.Б., Беспалова О.О.за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О.представника позивача (ОСОБА_5.)ОСОБА_6представника позивача (ОСОБА_7.)ОСОБА_8представників третьої особи (Київенерго)ОСОБА_9, ОСОБА_10представника відповідачаПронози Г.С.третьої особи, представника особи, яка приєдналася до апеляційних скаргОСОБА_12розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у справі за  об'єднаним адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_7  до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_12, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

 

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із позовними заявами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним (нечинним, незаконним) та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Так, ОСОБА_7 просив суд визнати незаконною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускаються населенню».

В свою чергу, ОСОБА_14 заявлено вимоги:

визнати нечинною Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» в частині розподілу обсягів споживання населенням електроенергії на місяць в розрахунку на домогосподарство;

визнати нечинною Постанову Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» в частині встановлення мінімального блоку споживання електроенергії домогосподарствами в розмірі 100 кВт*г на місяць;

зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розробити з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових погреб населення норми споживання електричної енергії на одну особу;

зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг внести зміни до Постанови від 26.02.2015 р. № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» в частині мінімальних обсягів споживання населенням електроенергії на місяць в розрахунку на одну особу з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення та урахуванням наявності або відсутності інших комунальних послуг у споживачів.

ОСОБА_5 у власній позовній заяві просив суд:

визнати протиправною постанову Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» №220 від 26 лютого 2015 року.

скасувати постанову Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається насе/іенню» №220 від 26 лютого 2015 року.

Ухвалами суду першої інстанції справи №826/5126/15, №826/5717/15 та №826/6098/15 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/5126/15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у задоволенні вимог позивачів відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Також, до названих апеляційних скарг приєдналася ОСОБА_15

В судове засідання з'явилися представники позивачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити з викладених у них підстав. Також у судовому засіданні апеляційні скарги підтримав третя особа - ОСОБА_12, в тому числі, як представник особи, яка приєдналася до апеляційних скарг.

Також у судове засідання з'явилися представник відповідача та представник третьої особи -  ПАТ «Київенерго», проти апеляційних скарг заперечували та просили відмовити у їх задоволенні.

ОСОБА_14 або його представник до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 22 жовтня 2015 року ОСОБА_12 заявлено клопотання, в якому він просив Київський апеляційний адміністративний  суд звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності наступних актів законодавства:

- ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про природні монополії»;

- 5-го абзацу ст. 12 Закону України «Про електроенергетику»;

- п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»;

- Указу Президента України від 27.08.2014р. № 694/2014 Про утворення Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- Указу Президента України від 10.09.2014р. № 715/2014 Про затвердження положення про Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, заявник звернув увагу на таке.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природні монополії» визначено, що Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України. В ч. 2 цієї статті комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії. Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу. Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2008р. у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій) по справі N 1-39/2008 (№ 14-рп/2008) Конституційний Суд України вже проводив аналіз аналогічних норм закону, та в своєму рішенні визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року N 1682-ІІІ, а саме: - абзацу першого частини першої статті 11 щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України; - абзацу другого частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій; - частини другої статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Положенням ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено повноваження (п. 3) забезпечувати проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Отже, чинною Конституцією України повноваження по соціальному захисту населення, і по проведенню цінової політики (встановлення цін/тарифів) - покладено на Кабінет Міністрів України.

Заявник відзначає, що, зважаючи на раніше прийняті рішення Конституційного Суду України, Верховна рада України не може наділяти повноваженнями, які (повноваження) Конституцією України покладені на певний орган, інші органи, що, в свою чергу, свідчить про неконституційність вказаних норм.

Указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 було затверджено положення про Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З цього приводу, третя особа зауважує, що в 2008 році Конституційний суд України визнавши неконституційними певні положення законів, вказав, що згідно із Конституцією України, Президент не наділений повноваженнями, як утворювати комісії (окрім чітко вказаних у самій Конституції України), так і призначати їх голів чи членів.

Таким чином, на думку заявника, наведені обставини є підставою для звернення до Верховного суду України, як суб'єкта, що наділений повноваженнями звернутися до Конституційного Суду України з відповідним поданням для вирішення питання щодо конституційності вказаних законів та указів Президента.

У судовому засіданні представники позивачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, заявлене ОСОБА_12 клопотання підтримали та просили його задовольнити. В свою чергу представник відповідача та представник третьої особи -  ПАТ «Київенерго» проти задоволення даного клопотання заперечили та просили суд апеляційної інстанції відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правого акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" звернув увагу, що не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Крім того, за змістом п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Остаточним Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.10.2010 в справі "Богатова проти України" визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Дослідивши конкретні обставини цієї справи, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національні суди не вчинили жодної спроби розглянути позов заявниці з точки зору конституційності законодавства, що було застосовано при нарахуванні їй пенсії, попри те, що заявниця в кожній судовій інстанції наголошувала на цьому питанні. Європейський суд з прав людини зазначив, що національні суди, маючи за національним законодавством, у разі наявності спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, повноваження ініціювати відкриття конституційного провадження, цілком ігноруючи вказаний аргумент заявниці - без надання у рішеннях обґрунтування для його відхилення, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з першим пунктом ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

За таких обставин, враховуючи існування суперечностей у наведених заявником актах  в частині повноважень відповідача встановлювати тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та в контексті зазначених обґрунтувань і висновків чинного рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008), апеляційний суд вважає, що доводи заявника дають підстави для задоволення заявленого ним клопотання.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі за наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Отже клопотання заявника у частині зупинення апеляційного провадження у даній справі також підлягає задоволенню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_12, у зв'язку із чим вважає необхідним звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України та зупинити апеляційне провадження у даній справі до вирішення питання щодо конституційності наведених положень актів законодавства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 160, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_12 задовольнити.

Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України, а саме :

- ч.1 та 2 ст.11 Закону України "Про природні монополії";

- абз.5 ст.12 Закону України "Про електроенергетику";

- п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";

- Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";

- Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копією позовної заяви).

Зупинити апеляційне провадження у даній справі до вирішення питання щодо конституційності наведених положень актів законодавства.

Ухвала суду в частині звернення до Верховного Суду України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в порядку і у строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя     Судді

Прочитано 1075 раз

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×