Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %03 %257 %2015 %05:%Июль

Заява про злочин Президента Порошенка, Голови Верховної ради України, інших осіб з числа Конституційної комісії з приводу протиправної зміни Конституції України та децентралізації

Оцените материал
(3 голосов)

          -  внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб зміни до Конституції України, без всенародного обговорення, надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

          - внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб протиправні зміни до Конституції України, спрямовані на знищення територіальної громади як суб’єкта права та власника комунального майна, перетворивши її на адміністративно-територіальну одиницю - «громаду»,  надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

          - внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб протиправні зміни до Конституції України, спрямовані на так звану «децентралізацію», якою приховано намір узурпувати владу, відібрати її в Українського народу,  надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

Генеральному прокурору України

 

 

Кізіма Ігор Віталійович

02090, м. Київ, вул. Празька, 3

 

Струков В’ячеслав Анатолійович

02090, м. Київ, вул. Астраханська, 25

 

Повідомлення

про вчинення кримінального правопорушення

 

На заяву-претензію від 19.05.2015 року, в якій Кізіма І.В., просив Президента вчинити всі можливі дії в межах повноважень, наданих Конституцією України, щоби унеможливити внесення змін до розділів І, ІІ, XI ст. 69, ч. 1 ст. 95 Конституції України, зокрема (проте не виключно) через право вето, роботу в конституційній комісії тощо, отримано лист-відповідь від 17.06.15 № 45-01/305 в якій мене повідомлено, що моя заява передана членам Конституційної комісії для опрацювання.

Документ (зміни до Конституції), від якого залежить якою буде Україна, розробляється не публічно, з залученням вкрай обмеженого кола осіб.

Особисто я, як і більшість громадян держави, дізнаюся фрагментарно про деякі напрацювання Конституційної комісії з засобів масової інформації. Проте, проект змін до Основного закону вже має у своєму розпорядженні Венеціанська комісія і Президент. Але не громадяни України, яким жити за цим документом.

Отже, закритість, майже інтимність конституційного процесу насторожує нас неабияк і порушує наші права як громадян з числа всього Українського народу на участь в обговоренні змін до Конституції України і взагалі про доречність таких.

Ми, в цей важкий для себе і держави час, коли нас лихоманять високими тарифами, підняттям курсу долара, цінами на продукти харчування та ліки, високими цінами на проїзд у транспорті, АТО на сході країни, систематичними оголошеннями про мінування публічних місць у Києві; коли життя погіршилося настільки, що весь час заявники, як і решта громадян, приділяє пошукам заробітку на кусок хліба; саме в цей час важко зосередитися і спокійно розсудливо обдумати зміни, які пропонує нам Президент та Конституційна комісія та аргументовано висловитися щодо них. До того ж, коли про ці зміни фрагментарно дізнаєшся лише із засобів масової інформації, які, до того ж, подають цю інформацію під таким кутом, як вигідно їх власникам – олігархам – ворогам Українського народу.

Президент України, згідно ст. 102 Конституції України, зобов’язаний вчинити дії щоби перешкодити внесенню до Конституції протиправних змін про які йде мова в цьому повідомленні, а також забезпечити відкритість конституційного процесу, участь в ньому всього Українського народу, і нашу участь, як одних з Українського народу – громадян України, використовуючи при цьому всі повноваження, передбачені Конституцією України, зокрема, розробити та подати до Верховної Ради України відповідний законопроект та підтримувати його проходження.

У Президента України, який зайняв свою посаду після Революції гідності було доволі часу для того, щоби хоча би окреслити своє програму, задекларувати перед Українським народом свої наміри щодо відновлення конституційного ладу в Україні, щоби перед усім для всіх була Конституція України як Основний закон, а вже потім як засіб досягнення свого приватного інтересу.

Проте, такого не сталося, в супереч тому, що Президент України є гарантом Конституції (ст.ст. 102-106 Конституції України) та має відповідні важелі щоби впливати на суспільні процеси.

Саме невжиття Президентом дій щодо реалізації положень Конституції України, що стосуються прав громадян і територіальних громад і є протиправною бездіяльністю. Оскільки через підняття тарифів, інфляції гривні, високі ціни на продукти життєзабезпечення ми,  як і решта громадян України, зубожіли і продовжуємо зубожіння.

Президент нічого не зробив щоби зменшити апетити олігархів, обмежити монополії, які можуть і надалі розкрадати Україну, обкрадати Український народ, обкрадати заявників через курс долара, інфляцію, тарифи, ціни на продукти та медикаменти тощо.

А тому він не виконав свого конституційного обов’язку, встановленого ст. 102 Конституції України.

Також, ми дізналися з офіційного сайту Асоціації міст України, що Робоча група з питань децентралізації, що створена у складі Конституційної комісії, готує узгоджений текст законопроекту про внесення змін до Конституції, що стосується питань місцевого самоврядування. Узгоджений текст законопроекту планується внести на розгляд Президента України.

Під керівництвом нинішнього Голови Конституційної комісії, Володимира Гройсмана, Мінрегіонбуд розробив Проект змін до Конституції України (щодо організації державної влади і децентралізації) та Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Згаданий проект змін руйнує народовладдя в Україні через знищення її основної ланки – територіальної громади. Оскільки територіальна громада – суб’єкт права та суб’єкт права комунальної власності – перетворюється на громаду як адміністративно-територіальну одиницю, населений пункт. Тоді як власність на комунальне майно переходить до місцевих рад. Зазначене положення суперечить правовим принципам народовладдя та світовому, зокрема, Європейському досвіду.  Майже у всіх Конституціях європейських країн аналоги нашим територіальним громадам – суб’єкти права, власники та юридичні особи публічного права. Отже, при всій декларованій європейськості і європейського вектору зазначені зміни не мають нічого спільного з основами європейського права.

 У діючій Конституції власниками і розпорядниками національного багатства на місцях є територіальні громади. Стаття 143 діючої Конституції України проголошує: «Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів» тощо. За проектом змін до Конституції це викреслюється і пишеться: «Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи вирішують питання місцевого самоврядування, віднесені законом до їх компетенції». Отже, громадяни позбавляються конституційного права безпосередньо впливати на важливі для себе рішення.

Знову ж таки, за проектом, поставлено знак рівності між поняттями «громада» і «населений пункт». Таким чином, в Україні ліквідовується народовладдя, якого досі немає в реалії, але яке ми ще можемо встановити конституційним шляхом, тобто виконавши Конституцію (відновити Конституційний лад щодо прав територіальних громад).

Якщо ж будуть затверджені згадані  зміни, громадяни України позбавляться шансу стати власниками свого національного багатства, комунальної, тобто спільної, власності — землі, лісів, водойм, будівель тощо. Натомість розпорядниками майна, а фактично «власниками України», стануть депутати рад і чиновники разом з їхніми спонсорами — олігархами.

У країнах ЄС територіальні громади мають статус юридичної особи публічного права, суб’єкта права. Такою є і вимога Цивільного кодексу України. Натомість тепер, за зразком російської Конституції, пропонується усунути взагалі право громади на безпосереднє управління. В Україні насправді один з найкращих варіантів законодавства щодо місцевого самоврядування у цілій Європі. Що стосується місцевого самоврядування, народовладдя, Конституцію змінювати протиправно. Конституція України в цьому плані не поступається ні швейцарському, ні французькому, ні німецькому зразкові.

Конституцію не потрібно змінювати щодо народовладдя та місцевого самоврядування. Необхідно лише наповнити Конституцію України реальним змістом, існуючим на сьогодні, правом власності й контролю, правом безпосередньої участі в процесах управління державою, регіоном — з боку територіальних громад.

Отже, заявлена децентралізація — це лише перетасування карт у грі з незаконного привласнення майна територіальних громад, національного багатства України.

30 січня 2015 року Президент України прийняв рішення (оформлене Указом № 40/2015) «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році». Дане рішення приймалося з метою забезпечення переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду, мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань України.

З цього Указу вбачається, що в Україні на даний час діє особливий період, проводиться часткова мобілізація, існує загроза територіальної цілісності. Згідно ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента від 3 березня 2015 року № 119/2015 «Про Конституційну комісію» її утворено з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища, сприяння досягненню громадського та політичного консенсусу щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні.

Враховуючи те, що в Україні діє особливий період і існує загроза територіальної цілісності є неможливим досягнення зазначеної мети у діяльності Конституційної комісії.

В таких умовах є недоречним напрацьовувати зміни до Конституції України, оскільки суспільна увага, увага заявників, при фактичному стані війни, буде і є, недостатньо прикута до конституційного процесу. А відтак виконати завдання по обговоренню та напрацюванню даних змін Конституційна комісія якісно не зможе.  

При цьому, судячи з пропонованих змін, ті хто пропонує зміни до Конституції частенько зазіхають на права громадян України, на встановлений Конституцією лад та устрій, на перетворення демократичної України в авторитарну по суті державу.

Робиться це в надії на те, що суспільство, громадяни, увага яких прикута до подій на Сході України не нададуть особливого значення пропонованим змінам. Не говорячи вже про тих громадян, що знаходяться на територіях де проводиться АТО, а також на тих громадян, що зі зброєю в руках приймають участь в АТО.

Заявники переконані, що саме для того, щоби мати можливість змінити Конституцію та порушити встановлений нею лад, в Україні не вводиться воєнний чи надзвичайний стан, оскільки ст. 157 Конституції України прямо передбачає, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Проте, в Україні офіційно визнаний особливий період – період коли ще не війна, проте вже й не мир.

А відтак робота Конституційної комісії у даний час позбавлена сенсу, оскільки не забезпечує досягнення поставленої для її роботи мети – спокійно, неквапливо та розсудливо всенародно обговорити зміни до Конституції.

До всього сказаного, неспокійний особливий період перешкоджає розважливо прийняти участь Українському народу в конституційному процесі через побоювання мобілізації. Багато молоді, яка б у мирний час висловилась би щодо змін до Конституції, не буде цього робити в цей час, щоби не привертати до себе зайвою уваги. Впевнений, на це й був розрахунок у зловмисників що хочуть переписати Конституцію під себе.

До того ж, Конституційна комісія створена без доступу народу до її роботи, з метою почути думки кожного. Зауважу, що такі технічні можливості є, оскільки можна влаштувати відкриті майданчики, відкриті мікрофони на центральних державних телеканалах, куди зміг би прийти кожен українець (або хоча б представник тієї чи іншої соціальної групи) і висловитися з приводу змін до Конституції.

Проте, про зазначену процедуру або на якусь аналогічну, і натяку немає в Указі Президента про створення конституційної комісії. А відтак діяльність Конституційної комісії протиправна.

Процес прийняття нової Конституції України (нової редакції) може бути започаткований лише після з'ясування волі Українського народу щодо необхідності прийняття нової Конституції України. 

Тут наголошу на тому, що згідно ст. 5 Конституції України джерелом влади та носієм суверенітету є Український народ. А також на те, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Змінивши ст. 140-143 Конституції України та знищивши територіальну громаду як таку, зловмисники які пропонують подібні зміни знищать механізм безпосереднього (прямого народовладдя) як такий, оскільки саме через територіальну громаду як суб’єкт права, Український народ є власником природних ресурсів, національного багатства та безпосередньо здійснює владу завдяки формам безпосереднього волевиявлення (зборам громадян за місцем проживання, місцевим ініціативам, громадським слуханням тощо).

Вказане підтверджено Конституційним судом у рішенні від 5 жовтня 2005 року за N 6-рп/2005, в якому зокрема, йдеться про те, що "право визначати і змінювати конституційний лад в Україні  належить  виключно  народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами" треба розуміти так, що тільки народ  має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України  в порядку, встановленому його розділом XIII. Належне виключно народові право визначати  і  змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у  будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами.

В супереч вказаному, Президент та Конституційна комісія, депутати Верховної ради України готові радитися щодо змін Конституцію навіть з Венеційською комісією, проте не з Українським народом, не з заявниками, які є одними з Українського народу, оскільки Український народ – це громадяни України всіх національностей.

Конституція України з часу її прийняття в 1996 році була визнана міжнародним співтовариством однією з найкращих у Європі і світі. З часу її прийняття вона вперто не виконувалася органами влади, які на даний момент, не мають бездоганної легітимності, оскільки створені ще до вступу Конституції України в законну силу. Після прийняття Конституції, ніяких фундаментальних змін в системі українського права не відбувалося, а органи влади не піддавалися реорганізації або легалізації, відповідно до норм прийнятої в 1996 році Конституції. Найперше, що повинно було бути зроблене за Конституцією - це інституалізація територіальних громад як повноправних дієздатних суб'єктів публічного права, представника суверена і джерела влади, а також власника національного багатства - Українського народу - на певній території (ст.ст. 5 , 13 , 14 , 140 - 143 Конституції України).

Оскільки сказаного зроблено не було, скрізь по Україні маємо ситуацію, при якій місцеві ради створені ще при Українській РСР, що суперечить Конституції. Згідно з Конституцією, місцеві ради повинні створюватися територіальними громадами, які по Європейській хартії місцевого самоврядування мають бути юридичними особами зі своїми статутами.  Але Конституція України не виконувалася не тільки щодо сказаного. Належним чином не реалізовувалися права громадян, які викладені в Розділі ІІ. Такі права як право на безкоштовне навчання і право на безкоштовну медицину, так і залишилися швидше бажаними, ніж реальними.

І весь час депутати, президенти і інші владні особи нам пояснювали, що для цього потрібно фінансування, якого немає. А тим часом у протиправний спосіб тривало розкрадання нашого національного багатства (Декларація про державний суверенітет, ст.ст. 13, 14 Конституції України), яке повинно працювати саме на соціальну сферу, добробут громадян.

Тепер же, бажання змінити Конституцію України аргументується необхідністю здійснити децентралізацію влади. І при цьому органи влади наполегливо приховують, що для децентралізації влади та передачі повноважень на місця необхідно лише виконати чинну Конституцію - починаючи з інституалізації територіальних громад як суб’єктів права – юридичних осіб, за Європейською хартією самоврядування.

Також наші «органи влади», які, створені не зовсім в конституційний спосіб, вірніше не створені в конституційний спосіб, мають бажання і далі діяти протиправно - змінити Конституцію, яка повністю відповідає вимогам сьогодення і європейським зразкам принаймні в частині що стосується децентралізації влади.

Щодо необхідності внесення змін до Конституції України може йти багато дискусій і пропозицій (доречних і не зовсім), проте видається дуже необдуманим змінювати Конституцію, так ні разу й не спробувавши її виконати, реалізувати на практиці.

А виконати було потрібно, зокрема (що стосується децентралізації):

1) забезпечити можливість народу реально, на практиці, брати безпосередню участь в управлінні державними справами;

2) забезпечити територіальні громади, як суб’єктів права, можливістю реально здійснювати свої правомочності безпосередньо (чи-то через  оформлення їх як юридичних осіб публічного права, за зразком Європи чи в інший спосіб, наприклад через удосконалення правового регулювання інститутів безпосередньої (прямої) демократії;

Зауважую, щоби реально провести децентралізацію в Україні – потрібно реалізувати на практиці вказані вище пункти.

Наразі ж, відбувається спроба Конституцію України підігнати під цілу низку протиправних законів, тобто узаконити вкрадене олігархами національне багатство, знищити пряме народовладдя, право власності народу на природні ресурси та національне багатство, через знищення територіальних громад як таких.

Президент вніс у парламент зміни до Конституції щодо децентралізації. Президентський проект закону про внесення змін до Основного закону зареєстровано під №2217а від 1 липня.

Президент України Петро Порошенко вніс у Верховну Раду проект змін до конституції у частині децентралізації влади. Відповідний законопроект міститься на сайті українського парламенту.

На офіційному сайті ВРУ виставлено саму безобідну версію напрацьованих зловмисниками змін до Конституції, а це означає, що згадувані у цьому повідомленні особи прагнуть шляхом маніпуляцій свідомістю громадян та підміною законопроектів (їх текстуального та змістовного навантаження), внесенням правок з голосу тощо, в кінцевому результаті переписати Конституцію під себе, знищивши територіальну громаду як таку, а замість децентралізації здійснити по факту, централізацію влади.

На вказане наводить те, що опублікований проект, то з’являється, то зникає з офіційного сайту, а також з того, що згідно багатьом напрацюванням Конституційної комісії територіальну громаду як суб’єкт права є чимало спроб перетворити на адміністративно-територіальну одиницю.

Наприклад, ст. 133 президентського проекту «Територія України поділена на громади. Громада є первинною  одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України»

Також законопроект закладає суперечність використовуючи одночасно терміни «територіальна громада» та «громада». Зроблено це для того, щоби убезпечити Президента від кримінальної відповідальності за намагання знищити територіальну громаду як суб’єкт права, а вказані суперечності «узгодять» пропрезидентські парламентарі в сторону знищення остаточної згадки про територіальну громаду як суб’єкт права та здійснивши замість децентралізації – централізацію влади.

Або ж, вказані суперечності можуть так і залишитися не узгодженими, зруйнувавши таким чином механізм реалізації на практиці прав територіальних громад за європейським зразком.

Таким чином, у діяннях як Президента України, Голови ВРУ Гройсмана,  так і певних осіб з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної ради України наявні склади злочинів, передбачених КК України. Зокрема, проте не виключно:

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, -

(Насильство над народом України є АТО, яка покликана створити сприятливі умови для протиправної зміни конституційного ладу та унеможливлення всенародного обговорення змін; враховуючи організоване олігархами АТО, в якому Український народ знищує один одного і сааме це і є насиллям щодо народу з метою змінити конституційний лад в Україні. Тут звернемо увагу, що насильство може бути як фізичне, так і психічне (постійний психологічний пресінг щодо вбитих, поранених, терактів, мобілізації тощо). Конституційний лад включає встановлені Конституцією України основна засади життєдіяльності суспільства, держави і людини в Україні. Його складовими є зокрема, державний режим (демократичний, що зокрема передбачає можливість здійснення народного волевиявлення через референдум та інші форми безпосередньої демократії, гарантії місцевого самоврядування. Та обставина, що тепер у кожного олігарха є своя «озброєна «армія» і які олігархи не соромляться використовувати додає аргументів щодо вчинення цього злочину)

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

Стаття 366. Службове підробленняСкладання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів –

(протиправні маніпуляції з текстами законопроектів та їх частин під час прийняття закону Верховною радою України)

Стаття 367. Службова недбалість1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

(полягає зокрема у тому, що як Президент, так і депутати ВРУ мали б вчинити всі можливі і передбачені Законом дії щодо інституціоналізації територіальних громад. Зокрема, використовуючи право законодавчої ініціативи розробити та подати до Верховної ради України законопроект, спрямований на відновлення в Україні конституційного ладу шляхом інституціоналізації територіальних громад як суб’єктів права та реалізації конституційного права народу на безпосереднє здійснення влади на загальнодержавному (референдум) та місцевому (референдуми, збори громадян за місцем проживання тощо) рівні. Інституціоналізація — процес визначення і закріплення правових норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби. Фіналом процесу інституціоналізації можна вважати створення і відповідно до норм і правил чіткої статусно-рольової структури, соціально схваленої більшістю учасників цього соціального процесу. Без інституціоналізації, без соціальних інститутів жодне сучасне суспільство існувати не може. Для прикладу, інституалізація територіальних громад на європейський манер – це надання їм статусу юридичних осіб. Саме зробивши вказана б, означало здійснити реальну, А не ПОКАЗУШНУ, децентралізацію).

Звертаємо увагу також, що відповідно до ст. 214 КПК України, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відомості про кримінальне правопорушення (згідно Розділу 2 п.1.1.2 положення про ЄРДР), викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про  вчинення кримінального правопорушення.

Перевірка такої заяви повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного в ЄРДР. Лише потім, у випадку якщо посадова особа дійде висновку, що, наприклад, у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму в інформаційному листі № 1640/0/4-12 від 09 листопада 2012 р. "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування" роз’яснив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, і саме в цьому контексті слід оцінювати доводи заявників в разі оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У разі ж оскарження бездіяльності прокурора чи слідчого, яка полягає в у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 303 КПК) суть розгляду справ даної категорії полягає у встановленні, чи дотримувався прокурор чи слідчий процедури, визначеної ч. 1 ст. 214 КПК щодо 24-годинного терміну внесення відомостей до ЄРДР. Слідчий суддя при розгляді скарги не повинен встановлювати обставини, зокрема чи містить заява, повідомлення про кримінальне правопорушення склад злочину або досліджувати докази про наявність в діяннях особи складу кримінального правопорушення.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК забороняється відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто інформація про правопорушення має без будь-яких застережень вноситися до ЄРДР (незалежно від того чи така заява стосується судді, прокурора чи пересічного громадянина). Навіть в Науково-практичному коментарі до нового КПК за загальною редакцією В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова, зазначається, що будь-яка відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Практика показує, що в своїх рішеннях суди приходять до висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, зазначаючи при цьому, що підставою вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. І такими даними на думку суддів є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.

Фактичним існуванням доказів за даним повідомленням є наявність великої кількості свідків з числа членів Конституційної комісії, депутатів ВРУ, адміністрації ПУ, наявності письмових доказів: переписка з Венеціанською комісією (дослідити з метою встановлення чи дійсно зміни схвалені і які саме зміни схвалені (про що заявники подадуть клопотання в рамках досудового розслідування тощо) та вказівка на те, що зазначені обставини є загальновідомими для громадян України.Окрім того саме по собі юридичне обґрунтування протиправності пропонованих змін до Конституції є доказом вчинення злочинів.

А відтак відмова у внесені відомостей до ЄРДР за повідомленням заявників буде протиправною.

Враховуючи вказане та керуючись ЗУ «Про прокуратуру», ст. 214 КПК України

 

ПРОСИМО:

 

          -  внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб зміни до Конституції України, без всенародного обговорення, надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

          - внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб протиправні зміни до Конституції України, спрямовані на знищення територіальної громади як суб’єкта права та власника комунального майна, перетворивши її на адміністративно-територіальну одиницю - «громаду»,  надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

          - внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо намагання Президентом Порошенком О.П., Головою ВРУ В.Гройсманом та іншими особами з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної Ради України внести у протиправний спосіб протиправні зміни до Конституції України, спрямовані на так звану «децентралізацію», якою приховано намір узурпувати владу, відібрати її в Українського народу,  надавши юридичну кваліфікацію діянням згідно КК України та змісту цього повідомлення;

          - громадянина Кізіма Ігоря Віталійовича та Струкова В’ячеслава Анатолійовича вважати потерпілими у порядку ст. 55 КПК України;

          - провести належним чином досудове розслідування та невідкладно допитати осіб, зазначених у цій заяві осіб та свідків, відібрати пояснення та документи щодо підтвердження пояснень допитуваних осіб з числа Конституційної комісії, депутатів Верховної ради України, посадових осіб Адміністрації Президента;

          - допитати потерпілих та надавати їм можливість ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження;

          - у зв’язку з небезпекою вчинення протиправних дій щодо Кізіма І.В., Струкова В.А. (внаслідок подачі цього повідомлення), вжити відповідних заходів щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я заявників.

           

 

03.07.2015                                                                           Кізіма І.В.

                                 

 

                                                                                                  Струков В.А.

                  

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос юристу прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Первая консультация - бесплатно

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×