№ 755/10..../22
Кримінальне провадження № 12022105040001.... від 22.08.2022 року
Л. В. О.
02139, м.Київ, бул. Перова, .
Тел./вайбер +38067466.
Клопотання
про повернення обвинувального акта прокурору
Прокурор вважає, що акт відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України.
Захист не може погодитись з такою позицією прокурора та вважає акт невідповідним даній статті з наступних причин.
Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формування обвинувачення.
Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.
Однак, обвинувальний акт дуже спотворено відображає об’єктивну та суб’єктивну сторону інкримінованого злочину.
Це стало наслідком формального підходу до розслідування (зокрема, проведення слідчих експериментів, які по суті є допитами свідків), повного ігнорування прав обвинуваченого, відмова провести дослідження факту алкогольного сп’яніння потерпілої (це пояснює, зокрема те чому вона хаотично махала руками та намагалася вхопити колиску з дитиною та той факт чому вона не втрималась на ногах і впала, коли її не сильно штовхнув обвинувачений, побоюючись за свою дитину).
Формула обвинувачена занадто формалізована. Містить в основному стандартні загальні юридичні формулювання злочину «хуліганство». З якої складається хибна уява, що обвинувачений перебував собі, наприклад, дома, а потім раптом вирішив піти на вулицю з метою комусь розбити автомобіль та з кимось поштовхатися.
І тут якраз спотворення викладу об’єктивної сторони злочину, не відображає дійсну форму вини обвинуваченого, який з раптової роздратованості (що авто перекрило пішохідну частину дороги) пошкодив машину, а пошкодження здоров»ю потерпілої відбувалося вже внаслідок його побоювання за свою дитини, яку поряд з ним везла у колисці його дружина, і розмахуючи руками, яку намахалася вхопити потерпіла. В неї явно була порушена координація рухів через алкогольне сп’яніння.
Звертаємо увагу суду, і що не відображено у обвинувальному акті, що обурення і свій раптовий гнів, викликаний перепоною на дорозі, обвинувачений спрямовував виключно на автомобіль потерпілої. А оскільки потерпіла взялася завзято намагатися затримати його таким чином, що чіплялася за колиску з дитиною, хаотично розмахувала руками – то подальші дії обвинуваченого були викликані виключно побоюванням, що постраждає малолітня дитина, а не наміром завдати потерпілій тілесних ушкоджень.
На той момент, обвинувачений також розгубився, тим що не розрахував сили (з огляду на її стан сп’яніння) та занадто сильно відштовхнув потерпілу, яка впала і вдарилася головою об машину.
Саме цим і пояснюється, що в перші хвилини не побіг їй на допомогу та зам»явшись на деякий час на місці (і це видно на відеозапису), відійшов у бік.
2.
Обвинувальний акт складено не допитавши свідка, ...., м.Київ бульвар Перова ....Телефон 067.....
Ще до приїзду і по приїзді патрульної поліції обвинувачений вчиняв спроби примиритися з потерпілою, а тому попросив під’їхати на місце інциденту, Кравчук Інну Олександрівну, свою сестру, щоби та допомогла обвинуваченому у переговорах. Однак вона не змогла навіть поговорити з потерпілою через те, що вона перебувала у статті алкогольного сп’яніння (було добре чути запах алкоголю).
При встановленні матеріальної шкоди не проведено авто-товарознавчу експертизу, а довідка щодо вартості заміни дзеркала, свідчить не про розмір шкоди, завданої обвинуваченим, а про вартість нової речі.
Таким чином, документ щодо вартості дзеркала не є належним та достовірним доказом. Чек свідчить про те, яке дзеркало придбавала потерпіла взамін пошкодженого, а не про вартість ушкодженої речі.
Під достовірністю у кримінальному процесі розуміють зовсім не ту достовірність, що мається на увазі в точних науках1 (рівна одиниці ймовірність), і не "істинність" (істину можна шукати безкінечно - див. п. 3 цієї теми), а так звану практичну достовірність, якою переважна більшість людей, які перебувають у здоровому глузді, задовольняється в найбільш відповідальних ситуаціях повсякденного життя.
Також, згідно п. 6 ч. 2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.
А відтак, обвинувальний акт не містить розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.
Обвинувальний акт не містить таких пом’якшуючих відповідальність обставин як вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання та у стані крайньої необхідності (п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 66 КК).
Саме такий короткочасний стан психіки обвинуваченого виник через те, що машина потерпілої перегородила пішохідну частину дороги і щоби рухатися далі вимагала від обвинуваченого виїжджати з колискою і дитиною на проїжджу частину, щоби оминути перепону. Після того, коли у відповідь потерпіла намагаючись затримати обвинуваченого почала хвататися за колиску з дитиною і розмахувати руками, обвинувачений діяв у стані крайньої необхідності, намагаючись уберегти від ушкодження власну дитину.
В обвинувальному акті немає і згадки про те, що інцидент стався саме коли обвинувачений зі своєю дружиною і дитиною в колисці рухався пішохідній зоні, допоки не наткнувся на перепону у вигляді авто потерпілої.
4.
Обвинувальний акт містить твердження про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим (є порушенням презумпції невинуватості).
«Презумпція невинуватості, закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону. ЄСПЛ чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. ВАГОМЕ РОЗРІЗНЕННЯ МАЄ ПРОВОДИТИСЬ МІЖ ТВЕРДЖЕННЯМИ ПРО ТЕ, ЩО ОСОБА ЛИШЕ ПІДОЗРЮЄТЬСЯ У ВЧИНЕННІ ПЕВНОГО ЗЛОЧИНУ, І ВІДВЕРТИМ ВИЗНАННЯМ ТОГО, ЩО ОСОБА ЙОГО ВЧИНИЛА.
Натомість обвинувальний акт прямо стверджує, що «В.О., вчинив хуліганство», а саме злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.
Однозначне твердження прокурора спостерігається в обвинувальному акті і з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення: «Досудовим розслідування встановлено, що … виник умисел, на грубе порушення порядку.. з мотивів явної неповаги та зневажливого ставлення до громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю..»
ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого».
Крім того, аналогічне трактування поняття презумпції невинуватості міститься в Рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року (остаточне 10.03.2010 року) в справі «Шагін проти України»: «…Суд повторює, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6 (див. рішення у справі «Альне де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 35, серія A, N 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, … стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які … визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. Таким чином, СЛІД ПРИНЦИПОВО РОЗРІЗНЯТИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ТЕ, ЩО КОГОСЬ ЛИШЕ ПІДОЗРЮЮТЬ …, АБО Ж ОБВИНУВАЧУЮТЬ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ, … ТА ЧІТКУ ЗАЯВУ, ЗРОБЛЕНУ ЗА ВІДСУТОСТІ ОСТАТОЧНОГО ВИРОКУ, ПРО ТЕ, ЩО ОСОБА ВЧИНИЛА ЗЛОЧИН (ДИВ. РІШЕННЯ У СПРАВІ «ІСМОЇЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ» (ISMOILOV AND OTHERS V. RUSSIA), N 2947/06, П. 166, ВІД 24 КВІТНЯ 2008 РОКУ)...». Даний перелік Рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення презумпції невинуватості не є вичерпним і свідчить про те, що дотримання презумпції невинуватості є вкрай важливим і недотримання якої є наслідком порушення п. 2 ст. 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Отже, у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт містить формулювання, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не кореспондуються з позицією ЄСПЛ з цього питання у зв’язку із порушенням презумпції невинуватості. А тому обвинувальний акт щодо В.О., не відповідає положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Позицію захисту підтверджує нараз, зокрема свідок кА., та відеозапис камери спостереження. Так, запис з 18.53 – 18.55 хвилини підтверджує слова обвинуваченого, що він намагався відсторонити потерпілу, яка намагалася вхопити коляску від свого малолітнього сина. Також запис підтверджує, що обвинувачений в даний час перебував разом зі своєю дружиною і малолітнім сином в колясці.
5.
Також, просимо взяти до уваги:
За час даного кримінального провадження, в якому мене обвинувачують у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 296 КК України мені декілька разів відмовляли у надані матеріалів справи (провадження) для ознайомлення.
На чергове моє прохання, мені надані матеріали в електронному вигляді, як не можливо зчитати на комп’ютері (файли не відкриваються .
Лише звернувшись до фахівця я зміг ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, однак до цього часу не ознайомився з обвинувальним актом (ст.. 291 КПК України), тому на даний час я не повністю розумію суті пред’явленого обвинувачення, а саме того, як бачить на даний час діяння вчинене мною, прокурор та слідство.
В результаті чого я тривалий час досудового розслідування був позбавлений можливості належним чином себе захищати.
Навіть надаючи обвинувальний акт мені для ознайомлення, з мене спочатку відібрали розписку, а потім сказали, що не мають можливості його мені роздрукувати. І лише на минулому засіданні я отримав копію обвинувального акту.
Отже, я бажав би мати право заявити клопотання та реалізувати його щодо проведення слідчого експерименту. За участі обвинуваченого, потерпілої обов’язково.
Я визнаю, що саме мої дії призвели до ситуації, що наразі сталася, що саме через свій гнів та нестриманість, я пошкодив автомобіль потерпілої, а потім, вже побоюючись за свою дитину, пошкодив здоров’ю потерпілої. Я бажаю відшкодувати потерпілій завдану шкоду у повному обсязі (в розумних, обґрунтованих межах) та укласти угоду про примирення. А тому прошу суд, надати мені можливість запропонувати це потерпілій в судовому засіданні.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 291 КПК України, просимо:
- повернути прокурору обвинувальний акт (кримінальне провадження №12022105040001753 від 22.08.2022 року) відносно вчинення злочину В.О., передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
- надати обвнуваченому можливість запропонувати потерпілій укласти угоду про примирення під час судового засідання.
- провести слідчий експеримент за участи обвинуваченої і потерпілої;
Дата
Обвинувачений __________ підпис
Захисник _Кізіма І.В._підпис
]]>