Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %03 %222 %2012 %04:%Нояб

Позовна заява до держави Україна про відшкодування майнової та моральної шкоди

Оцените материал
(13 голосов)

Пред’явлення цього позову зумовлено тим, що в державі Україна, не дивлячись на існування де-юре багаточленних інститутів та інституцій із захисту прав громадян де-факто було неможливим для позивача вчасно поновити порушене право.Держава Україна в особі її органів так і не спромоглася, протягом тривалого часу, однозначно та остаточно визначитися з питання чи мають право фахівці права, які не є адвокатами бути захисниками у кримінальному процесі. Вказана невизначеність існує в супереч неодноразовому зверненню уваги на цю обставину Європейським судом із захисту прав людини.

Позов подається до держави Україна в особі її органів, що зазначені вище, а шкода має бути відшкодована з вказаних осіб, солідарно на підставі ст. 1190 ЦК України, оскільки деліктне зобов’язання є результатом їх неподільних діянь від імені держави.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 положення «Про Державну казначейську службу України» списання коштів з державного бюджету за рішенням суду покладається на Державну казначейську службу України, а тому остання має бути залучена до участі у справі в якості третьої особи.

 24 січня 2011 року Апеляційним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 22ц-9592/2010 року, яким визнано недостовірною інформацію, поширену слідчим Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області 28 жовтня 2009 року щодо неможливості Кізіма Ігоря Віталійовича бути допущеним до участі у кримінальній справі в якості захисника прав і законних інтересів Захаренка В.А., без свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також зобов’язано відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію.

За клопотанням про визначення підсудності від 03.10.2011 року Кізімі Ігорю Віталійовичу (позивачу по справі) у відповіді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.11.2011 року за № 612-80835/0/19-11 було вказано на те, що питання про визначення підсудності може вирішуватися за наявності належно оформленої позовної заяви, тобто у відповідності до вимог, встановлених ЦПК України.

 

У грудні 2009 року Кізіма І.В., звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом і просив примусити Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області спростувати недостовірну інформацію, щодо неможливості бути захисником у кримінальному процесі юристу Кізімі Ігорю Віталійовичу, без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю, поширену ним 28 жовтня 2009 року.

Позовні  вимоги обґрунтовував тим, що за бажанням гр. Захаренка В.А., позивач мав намір бути його захисником у кримінальній справі, проте слідчий Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області 28 жовтня 2009 року у приміщенні Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області в присутності громадян та інших працівників міліції  відмовила у  допуску Кізіми Ігоря Віталійовича як захисника Захаренка В.А., посилаючись на те, що він не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю  і вказану  інформацію позивач вважає  недостовірною,  оскільки  він є фахівцем у галузі  права  і відповідно до вимог  закону може  бути захисником у кримінальному  процесі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Кізіма І.В.,  просив рішення суду скасувати,  ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального  права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

 Перевіряючи  законність  і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги  та  вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що  апеляційна скарга  підлягає   задоволенню   із  наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в  задоволенні  позову,  суд виходив із  того, що   відповідач  довів  правдивість  інформації, яку  просить спростувати позивач, так як  він відповідно до вимог ст. 44 КПК України, як особа, яка немає свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю, на законних  підставах не  був допущений слідчим Броварського  МВ ГУ МВС України в Київській області до участі  у кримінальній справі в якості захисника.

Проте  погодитись із  такими висновками не можна, так  як  вони  не    відповідають  обставинам справи  і  не узгоджуються  із  вимогами  закону.

Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що 28 жовтня 2009 року у приміщенні Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області слідчий Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області в присутності громадян та інших працівників міліції  відмовила Кізімі і.В., у  допуску  його до участі в кримінальній  справі в якості  захисника Захаренка В.А, посилаючись на те, що він не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно  ч. 2, 3 ст. 44 КПК України   як захисники  допускаються  особи, які мають  свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю в Україні  та інші фахівці у галузі  права,  які  за законом  мають  право на надання  правової допомоги  особисто чи за дорученням  юридичної  особи.

Повноваження  захисника на участь  у справі стверджуються: 2) інші фахівці у галузі  права,  які  за законом  мають  право на надання  правової допомоги  особисто чи за дорученням  юридичної  особи  або дорученням  юридичної  особи  - угодою  або дорученням  юридичної  особи.

З матеріалів справи  вбачається, що Кізіма І.В.,  у  2008 році  отримав  повну вищу  освіту  за спеціальністю  «Правознавство» та здобув  кваліфікацію  магістр  права.

24.02.2009 року Кізіма І.В.,  прийнятий на  посаду  юриста ТОВ «Леком».

Згідно  довідки з єдиного  державного  реєстру підприємства та організацій (ЄДРПОУ)  товариство  з обмеженою  відповідальністю «Леком» має  право  здійснювати  юридичну діяльність.

 22.10.2009 року  між Захаренко В.А., і товариством  з обмеженою  відповідальністю «Леком» укладено договір про  надання юридичних послуг, за яким ТОВ  «Леком» зобов’язувалось  надати правовий захист у кримінальній  справі Захаренко В.А., і для надання  вказаних  послуг  призначено  юриста Кізіма І.В.

За вказаних  обставин,  коли  на час  поширення   співробітником  відповідача  інформації,  яка  стосується   особи  позивача -  28 жовтня 2009 року,   Кізіма І.В.,  як  фахівець  у галузі  права  за дорученням  юридичної  особи, яка  уклала  угоду із громадянином Захаренко В.А., про здійснення правового  захисту у кримінальній  справі,  необґрунтовано з порушенням  вимог  закону  не допущений  відповідачем  до участі у кримінальній справі в якості  захисника.

Колегія суддів  приходить  до  висновку, що  інформація,  поширена  28 жовтня 2009 року про те, що Кізіма І.В.,  не може  бути допущений до участі у кримінальній  справі  в якості  захисника тому, що він не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю   не  відповідає  дійсності,  є недостовірною  і  порочить  честь,  гідність  та ділову репутацію позивача.

Тобто, факт протиправності дій відповідача - Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області – встановлено судом, тобто факт є преюдиційним.

 

1. Протиправність діянь Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області полягають у завданні позивачу матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з протиправним поширенням недостовірних відомостей та невчасним поновленням порушеного права.

Шкода полягає у тому, що позивач, намагаючись якнайшвидше, відновити порушене право та спростувати недостовірну інформації змушений був звертатися до прокурора Броварської міжрайонної прокуратури з інформаційним запитом від 28.10.2009 року щодо правомірності дій слідчого, внаслідок чого зазнав втрати коштів на канцелярські витрати, послуги Інтернет.

Також позивачу довелося звертатися до відповідача - Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області – повторно з клопотанням про допуск захисника від 30.11.2009 року.

Так, після реєстрації клопотання про допуск захисника на ім’я начальника Броварського МВ (від 28.10.2009 року) позивач по справі (Кізіма І.В.),  разом із Захаренко В.А., та його дружиною Захаренко Н.І., біля кабінету слідчої № 307, в коридорі третього поверху приміщення Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, вручили в руки останній примірник клопотання та Захаренко В.А., озвучив останнє, проте вона відмовила у допуску юриста Кізіми Ігоря Віталійовича як захисника Захаренка В.А., пославшись на те, що для цього позивачу потрібно мати свідоцтво адвоката. При цьому, стоячи у коридорі вона почала призивати колег (співробітників Броварського районного відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області) на допомогу в тому, щоби переконати мене в своїй нібито правоті. Цим слідчий Снитюк М.І., примусила почуватися Кізіма І.В.,  ніяково, принизливо.

З почуття солідарності зі слідчим, інші співробітники Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, почали іронічно, глузуючи звертати на мене свої погляди та демонстративно погоджуватися зі слідчою Снитюк М.І.

Громадяни, які були присутні при цьому, Захаренко В.А., та його дружина Захаренко Н.І., внаслідок цього почали ставитися до мене з деякою недовірою, оскільки я неодноразово запевняв їх у тому, що, відповідно до законодавства України, можу бути захисником та надати Захаренко В.А., кваліфікованого захисту від кримінального переслідування.

Як зазначила згодом Захаренко Н.І., у своєму поясненні в якості свідка суду та Захаренко В.А., у письмовому поясненні, відмова слідчого викликала у них сумніви в компетенції Кізіми І.В., як фахівця права, юриста. Зазначені особи зауважили також на тому, що відчули як ніяково почувався Кізіма І.В., внаслідок зазначеного інциденту.

Також у власних поясненнях гр.гр. Захаренки вказували на тому, що на переконання Кізіми І.В., було вирішено вдруге подати клопотання про допуск захисника (від 30.11.2009 року), яке залишилося без задоволення. Це знову змусило зазначених громадян сумніватися у компетенції Кізіми І.В., оскільки слідчий на начальник Броварського МВ є посадовими особами державної влади і вони схиляються до того, щоби вірити їм, аніж Кізімі І.В., у його можливості бути захисником.

Отже, в результаті вчиненого відповідачем позивач почував себе ніяково, оскільки завжди в своїй діяльності керувався лише вимогами права та законодавства України. Протиправні дії відповідача надали підстави гр. Захаренко В.А., та гр. Захаренко Н.І., віднестися до позивача з недовірою як до юриста. Також інформація (щодо неможливості Кізімі І.В.,  бути захисником у кримінальній справі як юристу без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю швидко поширилася від людини до людини в с. Семиполки де працює позивач.

30.11.2009 року позивач повторно з’явився до слідчого Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області Снитюк М.І., для того щоби дізнатися чи не змінила остання свого рішення щодо допуску позивача як захисника до участі у кримінальній справі. Разом зі мною були гр. Захаренко В.А., та його дружина, гр. Захаренко Н.І., які вдруге подали клопотання про допуск в якості свого захисника юриста, магістра права Кізіму Ігоря Віталійовича. Проте, гр. Захаренко В.А., вдруге відмовили, і вдруге, спаплюжили цією відмовою мою честь, гідність та ділову репутацію, додатково завдавши таким чином емоційних страждань.

До 04.01.2010 року відповідач, в особі слідчої Снитюк М.І., продовжував наполягати на тому, що до участі у кримінальному процесі допускаються особи, які мають свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю (лист від 04.01.2010 року на ім’я Захаренка В.А.)

Будучи юристом за покликанням позивач закінчив навчання на відмінно та постійно приймає участь в наданні громадянам, людям безоплатної правової допомоги, а тому для позивача надзвичайно важливим є усвідомлювати факт того, що він здатний реально допомагати людям, і що в нашій державі є реальна змога відстояти власні права кожному громадянину, не вдаючись до протиправних засобів (хабарі тощо).

 

2. Протиправність діянь Броварської міжрайонної прокуратури Київської області полягають у тривалому неналежному реагуванні на звернення позивача з проханням втрутитися у ситуацію та невідновлення порушенего права позивача.

В разі належного реагування прокуратурою на звернення позивача вдалось би уникнути завданої шкоди та своєчасно поновити порушене право. Власні функції прокуратурою не лише не виконані, остання взагалі самоусунулася від вирішення правового конфлікту.

Так, позивач звертався до прокурора Броварської міжрайонної прокуратури з інформаційним запитом від 28.10.2009 року (тобто, безпосередньо в день порушення своїх прав) щодо правомірності дій слідчого та просив не лише роз’яснити правомірність дій слідчого міліції, але й в разі такої вжити заходів прокурорського реагування.

Натомість жодного належного вчасного реагування зі сторони Броварської міжрайонної прокуратури не було, навіть не зважаючи на те, що після численних оскаржень бездіяльності ними було отримано листа-зауваження від прокуратури Київської області.

Як видно з листа прокуратури Київської області від 26.04.2010 року за № 15-1203 заступник прокурора області В.Бабенко повідомляє позивача про те, що мій інформаційний запит від 28.10.09 року було замість проведення перевірки, у порушення вимог ч. 1 ст. 235 КПК України, було направлене для вирішення у міськвідділ міліції.

Також, даним листом, позивач отримав запевнення, що «… у зв’язку з неналежним розглядом ваших звернень прокуратурою області направлено Броварському міжрайонному прокурору Щербині С.А., листа-зауваження з вимогою проведення службової перевірки, відповідного реагування…».

Жодної реакції від Броварської міжрайонної прокуратури, в супереч вказаного листа, не відбулося. Тобто, Броварська міжрайонна прокуратура вирішила й на далі саботувати не лише мої звернення, а й не відреагувала на лист-зауваження вищого прокурора.

Матеріальна шкода завдана протиправністю діянь Броварської міжрайонної прокуратури полягає у тому, що позивачу знадобився не лише тривалий час, але й кошти на організацію та проведення переписки та оскаржень неправомірних діянь.

 

3. Протиправність діянь Броварського міськрайонного суду Київської області полягає у: 1) порушенні прав позивача під час розгляду позову про захист честі та гідності; 2) порушенні прав позивача у не допуску юриста, магістра права Кізіма І.В., в якості захисника Захаренка В.А., у кримінальному процесі.

 

1) порушенні прав позивача під час розгляду позову про захист честі та гідності

 

При розгляді справи судом першої інстанції, а саме головуючим по справі суддею чинився психологічний тиск на позивача у формі образ його честі, гідності та ділової репутації, іронічного ставлення до справи та особи позивача.

Суддя під час розгляду справи дозволяла собі вживання нетактовних, принизливих висловів на адресу позивача, грубо переривала позивача, збивала з думки не даючи навіть обґрунтувати свою позицію (зокрема, запис від 29.03.10 час 11.14.03 «не размышляйте тут…»). Також суддя неодноразово перекручувала прізвище з тією метою щоби воно звучало найбільш грубо та іронічно.

Під час розгляду справи головуючий суддя постійно плутався в обставинах справи називаючи особу, що бажала обрати позивача захисником то сином свідка то чоловіком (наприклад, це видно із запису судового засідання від 29.03.10 року час 11.11.50).

Вся поведінка судді була спрямована на те, щоби виставити позивача перед присутніми в залі вільними слухачами в негативному світлі, відбити таким чином у позивача бажання продовжувати брати участь у процесі та відмовитися від намагань відновити порушене право.

Останньою краплею в психологічному виснажені позивача стало останнє засідання. Зазначене ставлення до позивача призвело до того, що позивач не зміг дочекатися навіть проголошення рішення, оскільки потребував вжити заспокійливого.

 

Через недбалість працівників апарату Броварського міськрайонного суду Київської області та через легковажність судді Міхієнкової Т.Л., було втрачено документи з матеріалів апеляційної справи на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі  № 2-641/10 (заяву про апеляційне оскарження), внаслідок чого суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві (апелянту по справі Кізімі І.В.) у відкритті апеляційного провадження.

Листом від 17.09.2010 року за № 2-641/10 суддя Міхієнкова Т.Л., надає мені відповідь на вказане вище клопотання, в якому просто, безсовісно, ніби це в порядку речей зазначає, що заява про апеляційне оскарження, подана мною від 15 червня 2010 року (вх. № 18075) канцелярією суду була зареєстрована 01 липня 2010 року та втрачена.

При цьому про подальший рух справи (надіслана справа до суду апеляційної інстанції разом з клопотанням про поновлення процесуальних строків чи ні) не повідомляє.

Вказане викликало особливе занепокоєння позивача Кізіми І.В., оскільки з огляду на поведінку та зайняту позицію суддею під час розгляду справи були підстави очікувати створення протиправних перешкод у реалізації права на оскарження рішення суду.

Протиправність дій Броварського міськрайонного суду визнані заступником голови суду А.О.Шинкар, який в своєму листі від 20.10.2010 року повідомляє позивача про те, що заява апелянта про апеляційне оскарження була помилково приєднана до іншої справи, а тому справа за позовом Кізіми І.В., була направлена до апеляційної інстанції без заяви.

Також у листі вказано, що працівникам канцелярії було вказано на недопустимість порушень у роботі, а особливо при направленні справ до апеляційних та касаційних інстанцій.

Через протиправні дії Броварського міськрайонного суду Київської області позивач змушений був двічі подавати одну й ту ж саму апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції (12.07.2010 року та 11.11.10) з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку внаслідок протиправних дій суду першої інстанції, що змусило витратити додатково час та кошти задля оформлення, виготовлення апеляційної скарги та транспортні витрати з м. Києва до м. Бровари.

 

2) порушенні прав позивача у не допуску юриста, магістра права Кізіма І.В., в якості захисника Захаренка В.А., під час розгляду у суді кримінальної справи за обвинуваченням останнього

 

03 лютого 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді Лопатинської С.П., відмовив Захаренко В.А., в задоволенні клопотання про допуск до участі у справі захисником – магістра права Кізіма І.В.

Вказана обставина свідчить про те, що право позивача як фахівця права бути захисником в кримінальному процесі порушив не лише Броварський МВ УМВС в Київській області, а й суд. Це при тому, що в наступному, апеляційний суд Київської області визнав недостовірною ту інформацію, яку суд при відмовленні у допуску захисника поклав в основу своєї мотивації.

 

4. Протиправність діянь Апеляційного суду Київської області під час розгляду апеляції на рішення Броварського міськрайонного суду полягала у тому, що суд навіть не розглянув клопотання позивача (апелянта) про звільнення від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення діяльності суду.

Так, і в апеляційній скарзі від 10.07.2010 року, і в апеляційній скарзі, яка подавалася повторно через недбалість суду першої інстанції від 11.11.10 присутнє клопотання апелянта про звільнення від оплати судових витрат (судового збору та витрат на ІТЗ).

Ухвалою від 08 грудня 2010 року суддя Апеляційного суду Київської області Поліщук М.А., залишив апеляційну скаргу без руху на підставі не сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Супровідним листом від 17.12.10 року апелянтом було подано до суду оригінали квитанцій про сплату вказаних в ухвалі платежів, а також звернуто увагу на факт ігнорування судом клопотання про звільнення від сплати державного мита та витрат ІТЗ.

На додачу, ухвалюючи рішення у справі Апеляційний суд Київської області (головуючий все той же Поліщук М.А.) навіть не подумав про розподіл судових витрат між сторонами процесу, оскільки витрати ці мали бути компенсовані позивачеві (апелянту) за рахунок відповідача, тобто органу державної влади.

 

Норми права порушені відповідачем

 

1) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний  розгляд  його справи  упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом – час, який знадобився відповідачу на відновлення справедливості не є розумним, оскільки позивачу так і не вдалося відновити власне порушене право – бути захисником Захаренка В.А., у кримінальному процесі;

2)  ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен, чиї  права та свободи,  визнані в цій Конвенції,  було порушено,  має право на  ефективний  засіб  юридичного  захисту  в національному  органі,  навіть  якщо  таке  порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження – прокуратура не спромоглася відреагувати на порушення прав позивача у строки і спосіб, передбачений законодавством України, такого ж порушення припустилися й судові органи, що детально описано вище.

3) ст. 19 Конституції України «органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» - прокуратура не виконала власних повноважень, наданих їй законом, щоби у максимально стислий строк відновити порушене право позивача.

4) ст. 55 Конституції України «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом».  Натомість, судами, при розгляді звернень позивача, порушувалися права позивача і утруднювався шлях до відновлення справедливості.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Враховуючи, що позов подається до держави Україна в особі її органів, то позивач наполягає на тому, що шкода має бути відшкодована солідарно з державних органів, відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України, оскільки деліктне зобов’язання є результатом неподільних цих органів від імені держави.

 

Завдана матеріальна шкода:

 

1. Канцелярські витрати (друкування на принтері, виготовлення копій документів, придбання тек, витрати на пошук інформації в мережі Інтернет для підготовки юридичного захисту) -  467 грн.

2. Витрати на лікування – 205,92 грн.

3. Поштові витрати (конверти, вартість пересилки кореспонденції), телефонний зв'язок – 364,80 грн.

4. Кошти, сплачені банкам в якості оплати послуг за перерахунок коштів до бюджету – 14 грн. 

5. Витрати на державне мито, витрати на ІТЗ розгляду справи: 1) перша інстанція – державне мито – 17.00 грн. – витрати на ІТЗ розгляду справи – 75 грн.; 2) друга інстанція – державне мито – 4,25 грн. – витрати на ІТЗ розгляду справи – 75.00 грн. Всього – 171,25 грн.

Отже, матеріальна шкода завдана позивачеві складає загальну суму  - 1222,97 грн. Моральна шкода оцінюється позивачем у 20000 грн. Всього – 21222,97 грн.

 

Моральна шкода:

 

1) полягає у спричиненні численних емоційних, психологічних та нервових зривів, що в результаті призвело до захворювання на НЦД по гіпертонічному типу (діагноз лікаря від 09.02.10 та НЦД по змішаному типу (діагноз лікаря від 17.02.2010 року та від 15.06.2010 року).

Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) — функціональне захворювання переважно психоневротичного походження, яке проявляється різноманітними серцево-судинними, вегетативними, респіраторними розладами, астенією, поганою переносимістю стресових ситуацій та фізичних навантажень.

Викликаючі фактори – це психогенні (гострі і хронічні психоемоційні стреси, певтома). Лікування: при психогенної (невротичній) формі необхідно усунути вплив психоемоційних та психосоціальних стресових ситуацій (нормалізувати сімейно-побутові відносини, усунути конфліктні ситуації на роботі, нормалізувати відносини з друзями, колегами і т. д.);

2) полягає у тривалому часі, який знадобився для відстоювання честі та гідності позивача. Неспроможність держави Україна вирішити правовий конфлікт в розумні, передбачені строки, призвів до виникнення та існування протягом тривалого часу у позивача відчуття приниження власної честі та гідності, яке посилювалося усвідомленням, що за всім цим стоїть держава Україна, в особі своїх органів, які мали би не порушувати, а захищати права громадянина.

В результаті тривалого часу дії такого стану речей (з 28 жовтня 2009 року по 24 січня 2011 року) у позивача почало утворюватися і розвиватися постійне перманентне відчуття професійної безпомічності та безпорадності, зневіра у власних можливостях як особистості, фахівця в галузі права,  що дуже порушило соціальні зв’язки між позивачем та іншими членами суспільства;

3) полягає у тому, що майже кожного дня у позивача виникали сумніви на рахунок спроможності і його як юриста, і взагалі, юристів без участі в корупційних, приятельсько-кумовських схемах реально відстоювати права громадян.

4) полягає у способі поширення відповідачем неправдивої інформації, яка стосувалася особистості позивача (з насмішками та глузуванням перед клієнтом та його дружиною працівниками Броварського МВ УМВС в Київській області) та у негативних наслідках, які позивач відчув у зв’язку з цим;

5) в результаті протиправних дій позивач почував себе ніяково, оскільки завжди в своїй діяльності керувався лише вимогами права та законодавства України. Протиправні дії відповідача надали підстави гр. Захаренко В.А., та гр. Захаренко Н.І., віднестися до позивача з недовірою як до юриста. Також інформація (щодо неможливості Кізімі І.В.,  бути захисником у кримінальній справі як юристу без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю швидко поширилася від людини до людини в с. Семиполки де працює позивач;

5) емоційні страждання, яких зазнав позивач, полягають у тому, що навчаючись і працюючи за фахом позивач постійно дбав про належний рішень та високу якість виконання ним своїх професійних обов’язків. Про відповідальне ставлення до обраної професії, до свого бажання бути справжнім захисником скривджених;

6) внаслідок протиправних дій відповідача, враховуючи наступні безрезультатні спроби швидко, у строк та спосіб, встановлений законом, відновити власне порушене право, у позивача склалося враження, що добитися справедливості в нашій державі практично неможливо, оскільки використовуючи легістські підходи до юриспруденції, механізм бюрократії Україна зовсім не є правовою державою, хоча останнє задекларовано в Конституції України.

7) посилило моральну шкоду те, що окрім особистого розпачу в ситуації, що склалася, за позивачем спостерігали інші люди, а саме гр.гр. Захаренки, директор ТОВ «Леком», який є його роботодавцем. Ці особи весь час очікували (як виявилося марно), що я таки зможу належним чином захистити Захаренка В.А., в кримінальному процесі, в той час як я безрезультатно намагався домогтися втручання прокуратури у справу та відновити порушенні права як юриста Кізіми І.В., так і Захаренка В.А.;

8) моральна шкода полягає у відсутності можливості поновити права юриста Кізіми І.В., в якості захисника Захаренка В.А., а також у тому, що до цього часу держава Україна однозначно не вирішилася з питанням участі фахівців права у кримінальному процесі;

9) моральна шкода полягає у притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача роботодавцем - ТОВ «Леком» - яке накладено внаслідок ухвалення протиправного рішення судом першої інстанції за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Таким чином, позивач з 16 червня 2010 року по 24 січня 2011 року мав на собі тягар притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з тим, що не став захисником Захаренка В.А., в кримінальному процесі.

Враховуючи вказане та керуючись ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 16, 1190 ЦК України, ст.ст. 3, 108 ЦПК України

 

ПРОШУ:

 

- стягнути з держави Україна на користь Кізіми Ігоря Віталійовича 21222,97 (двадцять одна тисяча двісті двадцять дві грн., дев’яносто сім копійок), що складається з 1222,97 грн., матеріальної та 20000 грн., моральної шкоди.

 

Додатки:

 

1)      клопотання про відстрочення сплати судового збору до часу визначення суду, якому буде доручено розгляд справи;

2)      клопотанням про визначення підсудності;

3)      примірники позовних матеріалів для відповідачів та третьої особи – 5 комплектів;

4)      копія фінансових документів (чеки, квитанції)- 6 аркушів;

5)      копія рішення суду від 24 січня 2011 року;

6)      копія пояснення гр.гр. Захаренків;

7)      копія супровідного листа від 17.12.2010 року;

8)      копія ухвали суду від 08 грудня 2010 року;

9)      копія опису вкладення від 12.07.10 року;

10)  копія апеляційної скарги від 11.11.2010 року;

11)  копія клопотання про звільнення від оплати судових витрат (судового збору та витрат на ІТЗ) від 11.11.2010 року;

12)  копія наказу № 12 від 16 червня 2010 року;

13)  копія постанови від 03 лютого 2010 року;

14)  копія відповіді заступника голови Броварського міськрайонного суду від 20.10.2010 року;

15)  копія відповіді судді Міхієнкової Т.М., від 17.09.2010 року;

16)  копія відповіді ст.слідчої Снитюк М.І., від 04.01.2010 року;

17)  копія відповіді начальника СВ Броварського МВ ГУ МВС від 20.01.10 року;

18)  копія про допуск захисника № 2 від 30.11.2009 року;

19)  копія про допуск захисника від 28.10.2009 року;

20)  копія інформаційного запиту від 28.10.2009 року;

21)  копія відповіді заст. прокурора Київської області від 26.04.2010 року;

22)  копія аркушів з медичної книжки Кізіми І.В., із записами від 09.02.10, 17.02.10, 15.06.10 року.

 

27.02.2012 року                                                 Кізіма Ігор Віталійович

 

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×