Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %03 %237 %2012 %04:%Нояб

Пропозиція щодо змін до ст.ст. 223, 224, 251 та пов’язаних з ними доповнень КПК України, з наступним урахуванням у новому КПК

Оцените материал
(3 голосов)

(щодо приватного обвинувачення у кримінальному процесі)
розробив Кізіма І.В.

 Суть змін:

 статтю 223 Кримінального процесуального кодексу України доповнити частиною сьомою:

 „Вимоги цієї статті не поширюються на справи приватного обвинувачення.”

 Доповнити КПК статтею 223-1:

 „Стаття 223-1. Форма і зміст скарги у справах приватного обвинувачення.

Скарги потерпілих у справах приватного обвинувачення, передбачених Кримінальним кодексом України, подаються у письмовій формі та мають містити:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) ім'я скаржника і особи, дії якої оскаржуються, а також ім'я представника скаржника, якщо скарга подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

     3) зміст скарги;

     5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

     6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування або клопотання про забезпечення останніх;

     7) перелік документів, що додаються до скарги.

Скарга підписується скаржником або його представником із зазначенням дати її подання.

Скарга повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

У разі пред'явлення скарги особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в скарзі повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо скарга подається представником скаржника, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

 Доповнити КПК статтею 223-2:

 „Стаття 223-2. Подання копії скарги приватного обвинувачення та доданих до неї документів.

 Скаржник повинен додати до скарги її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості осіб, дії яких оскаржуються.

Правила частини першої цієї статті не поширюються на скарги приватного обвинувачення, що зумовлені ушкодженням здоров'я.”

      Статтю 224 Кримінального процесуального кодексу України доповнити частиною третьою:

 „Вимоги цієї статті не застосовуються до справ приватного обвинувачення.”

    Частину першу статті 251 Кримінального процесуального кодексу України викласти в такій редакції:

  „Скарга приватного обвинувачення повинна відповідати вимогам, які цим Кодексом встановлені у статтях 223-1 і 223-2  цього Кодексу.

Пояснювальна записка

щодо змін до ст.ст. 223, 224, 251 та пов’язаних з ними доповнень КПК України,

(щодо приватного обвинувачення у кримінальному процесі)

 

 

 

1. Обґрунтування необхідності змін

 

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 64 Конституції України забороняє обмежовувати конституційні права і свободи людини і громадянина, крім випадків передбачених Конституцію України.

Проте, із-за нечіткості регламентації кримінально-процесуальних норм щодо приватного обвинувачення, є неможливим сприяти ефективній реалізації прав громадян на судовий захист, що, в свою чергу, призводить до  обмеження цього конституційного права.

Суть даної пропозиції полягає у необхідності усунення правової колізії, що склалася у зв’язку із застосуванням ст.ст. 223, 224, 251 КПК України (справи приватного обвинувачення) на практиці.

Не зважаючи на те, що право на подачу скарги приватного обвинувачення встановлено КПК України, можливість його реалізації зведена до нуля. Це фактично унеможливлює, на даний момент, реалізацію ст. 55 Конституції України, тобто забезпечення даній категорії громадян судового захисту за скаргами приватного обвинувачення. 

До нашої організації з проханням допомогти скласти скарги приватного обвинувачення за ст. 125 КК України (завдання легких тілесних ушкоджень) звернулися громадянки Волощук  В.І., та Шмаренкова В.Ю. Скарги приватного обвинувачення вказаних громадян, складені нашими юристами, були залишені постановами суду без розгляду та повернуті скаржникам в зв’язку з недотриманням вимог ст.ст. 223, 224 КПК України (невідповідності скарги приватного обвинувачення вимогам, що ставляться до обвинувального висновку). При цьому, у жодній із постанов про залишення скарг без розгляду немає мотивування судового рішення, в якому було б зазначено, що саме в скаргах не відповідає вимогам ст.ст. 223, 224 КПК України.

На думку розробника даної пропозиції, в скаргах приватного обвинувачення громадянки  Волощук В.І., та громадянки Шмаренкової В.Ю., зазначено всі обставини та подано всі відомості, відповідно до вимог, які ставляться до обвинувального висновку, окрім відсутності в згаданих документах показань обвинувачених по суті пред'явленого обвинувачення та доводів, наведених ними на свій захист, і результатів їх перевірки.

З огляду на цю обставину виникає справедливе питання: як може потерпілий від злочину самотужки відібрати у кривдника показання, доводи наведені ним на свій захист та, до того ж, провести необхідну перевірку, з тим, щоби потім відобразити у своїй скарзі її результати?

 Адже при цьому він (скаржник) не має на вказані дії жодних спеціальних повноважень і законних засобів примусу. Тут варто згадати те, що подібна процедура, яка зобов’язувала особу, при зверненні до судових органів за захистом, своїми силами доставляти кривдника до суду, існувала ще в стародавньому римському праві. Дана „рецепція” римського права є несумісною з вимогами сьогодення – курсом України до побудови правової держави.

При апеляційному розгляді згаданих вище скарг на постанови Соснівського районного суду м. Черкаси, судді Апеляційного суду Черкаської області вказали представнику гр. Волощук В.І., на його фахову некомпетентність, а відтак, скаргу правомірно повернуто скаржниці. При цьому, під час судового засідання, потерпілій було рекомендовано звернутися до більш компетентного фахівця, маючи, очевидно, на увазі адвоката.

Проте, аналізуючи ст. 6 ЗУ „Про адвокатуру” ми дійшли висновку, що адвокат теж не має права отримувати показання обвинувачених (та й взагалі громадян) попри їх на те згоду. А значить, адвокат, маючи дещо більші повноваження та процесуальний статус, теж не зарадить скаржникам в цій ситуації.

 Підводячи підсумки викладеного вище, доходиш висновку, що вимоги кримінального процесуального законодавства України, в частині приватного обвинувачення, позбавляють скаржників на правовий захист, оскільки залишаючи скарги без розгляду та повертаючи їх скаржникам, судді діють чітко до вимог Закону (ст.ст. 223, 224. 251 КПК України) та не порушуть його.

Вказане підтвердив і голова Апеляційного суду Черкаської області, який, у відповідь на наше звернення, зазначив що наші зауваження щодо скарг приватного обвинувачення будуть враховуватися судом при розгляді наступних аналогічних справ.

Тому, вихід із даної ситуації – це внесення змін до ст.ст. 223, 224, 251 Кримінального процесуального кодексу України та пов’язаних з ними доповнень до КПК України.

Дана пропозиція проекту внесення змін спрямована на усунення вказаного недоліку кримінально-процесуального законодавства та посилення правових гарантій права людини та громадянина на судовий захист.

 

2. Цілі і завдання пропозиції

 

Пропозицію законопроекту розроблено з метою посилення правових гарантій конституційного права людини та громадянина на судовий захист.

 

3. Загальна характеристика і основні положення пропозиції

 

Пропонується викласти у новій редакції ст.ст. 223, 224, 251 Кримінального процесуального кодексу України та внести пов’язані з цим доповнення до КПК України, врахувавши їх у новому КПК, передбачаючи, спрощену процедуру звернень до суду зі скаргами у справах приватного обвинувачення.

Спрощення вимагають положення згаданих статей щодо обов’язку відповідності скарги приватного обвинувачення обвинувальному висновку, оскільки потерпілий від злочину не може самотужки відібрати у кривдника необхідні показання, доводи наведені ним на свій захист та провести перевірку, відобразивши її результати у своїй скарзі.

 

4. Стан нормативно-правової  бази у даній сфері правового регулювання

 

У даній сфері суспільних відносин діє Конституція України від 28 червня 1996 року та Кримінальний процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 (з наступними змінами).

 

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

 

Прийняття зазначеної пропозиції як проекту Закону не призведе до додаткових витрат Державного бюджету України.

 

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

 

Прийняття зазначеної пропозиції як проекту Закону сприятиме реалізації конституційного права людини та громадянина на судовий захист та удосконалить правове регулювання інституту приватного обвинувачення у кримінальному та кримінально-процесуальному праві.

 

 

 

 

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×