Мирова угода — це домовленість сторін, яку суд перевіряє та затверджує у межах справи. Вона дозволяє закрити провадження без рішення по суті, зекономити кошти та час і зняти юридичну невизначеність. За ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії до ухвалення рішення судом першої інстанції або апеляційним судом, а також під час перегляду. Але головне — дотриматись меж спору, не порушити права інших осіб та діяти добровільно. Саме ці вимоги суд перевіряє в першу чергу. Як підготувати текст, які ризики врахувати і що буде після затвердження — розбираємо по кроках, на прикладах і з практичними порадами.
Що таке мирова угода в розумінні ЦПК
Це письмова домовленість сторін спору, яка стосується їхніх прав і обов’язків та вміщується в межі заявлених вимог. Суд перевіряє, чи не порушує угода закон, чи не обмежує права дітей, недієздатних осіб або третіх осіб, чи зрозумілі її умови і чи виникнуть проблеми з виконанням. Після затвердження ухвалою суду провадження закривається, а сама ухвала набуває сили виконавчого документа за визначеними пунктами, де передбачені дії, строки та суми до сплати.
Ключові риси такої угоди прості. Сторони діють добровільно і усвідомлено, домовленість охоплює лише предмет спору, кожна умова має бути чіткою і вимірюваною. Угода не може маскувати виведення активів чи уникнення обов’язків перед державою або іншими особами. Якщо текст містить двозначні формулювання, суд відмовить у затвердженні або запропонує переформулювати.
Коли мирова угода доцільна, а коли — ні
Укладення угоди доречне, коли сторони хочуть отримати швидкий та контрольований результат. Це типово для грошових вимог, спорів щодо розрахунків, поділу витрат, відшкодування шкоди, сімейних та спадкових справ без гострого конфлікту. Домовленість зменшує витрати на адвокатів, експертизи та апеляції, а також дає простий механізм виконання — ухвалу суду.
Не варто укладати мирову угоду, якщо предмет стосується публічного інтересу, є ризик порушення прав дітей, якщо у сторони немає плану виконання чи джерела коштів, або коли інша сторона має на меті лише затягнути час. Якщо одна зі сторін тисне або нав’язує складні умови без строків і гарантій, краще відмовитися та рухатися за стандартною процедурою розгляду справи.
“Мирова угода — це не компроміс заради компромісу, а чіткий план дій, який знімає конфлікт і не створює нових.”
Умови дійсності та межі домовленостей
Є кілька базових вимог. Угода не повинна суперечити закону та інтересам осіб, яких торкається спір. Вона має стосуватися лише прав і обов’язків сторін у цій справі, бути зрозумілою та придатною до виконання. Кожний пункт повинен містити чітку дію, строк і порядок виконання. Добровільність — принцип, без якого угода не пройде перевірку суду. Також не можна погоджувати штрафи, які виходять за межі розумного та фактично карають, а не компенсують порушення, адже такі пункти можуть стати підставою для відмови або подальшого оскарження.
Процедура: від наміру до затвердження
Щоб мінімізувати ризики, зручно рухатися за зрозумілим алгоритмом і фіксувати кожен крок письмово. Це знижує рівень недовіри та прискорює перевірку судом, бо ті самі документи стають доказами добросовісності сторін. Важливо залучити представників обох сторін і узгодити таблицю платежів, джерела коштів та підстави відповідальності за прострочку. Під кінець варто передбачити умови про розподіл судових витрат та спосіб їх компенсації.
- Переговори та чернетка. Визначте предмет спору та мінімальні поступки кожної сторони, звірте суми та строки, перевірте документи, що підтверджують заборгованість або право.
- Юридичний аудит тексту. Приберіть подвійні тлумачення, додайте чіткі строки, валюти розрахунку, реквізити, механіку підписання, електронні підписи за потреби.
- Погодження ціни часу. Узгодьте, що відбувається у разі прострочки: пеня, відстрочка, дострокове стягнення всієї суми чи право розірвати угоду.
- Подання до суду. Підготуйте спільну заяву про затвердження, додайте підписаний текст, підтвердіть повноваження представників і наявність оригіналів.
- Судова перевірка. Суд з’ясує добровільність, межі спору, законність, зрозумілість умов і можливість виконання. Зауваження суду краще одразу врахувати у новій редакції.
- Ухвала про затвердження. Після затвердження провадження закривається, а ухвала стає підставою для виконання на умовах, які містять строки та суми.
Структура та зміст мирової угоди: що має бути в тексті
Добре написана мирова угода читається без довгих пояснень. Вона відповідає на питання “хто?”, “що?”, “коли?”, “як?”, “що, якщо ні?”. Сторони названі повними реквізитами, суми співпадають з документами, строки реалістичні, а засоби зв’язку і підписанти визначені однозначно. Якщо сторона планує переказ частинами, графік відображає кожний платіж і дату, а також порядок зміни реквізитів. Якщо йдеться про дії (передача майна, публікація спростування тощо), опис містить строки, місце, спосіб і підтверджувальні документи.
- Преамбула та реквізити. Повні дані сторін, представників і підстави повноважень, номер справи, назва суду.
- Предмет та визнані обставини. Суть спору, суми чи дії, що сторони вважають узгодженими, посилання на акти приймання чи первинні документи.
- Зобов’язання та строки. Конкретні дії, дати, суми, валюта, графік платежів, порядок зміни реквізитів, підтвердження виконання.
- Відповідальність. Пеня або проценти за прострочку, межі відповідальності, право на дострокове стягнення всієї суми при порушенні графіка.
- Судові витрати. Як сторони ділять судовий збір, витрати на правову допомогу, експертизи та інші кошти.
- Прикінцеві умови. Добровільність, відсутність порушення прав третіх осіб, межі спору, підстави звернення за примусовим виконанням, електронні адреси для листування.
Судове затвердження: що перевіряє суд і які наслідки
Суд з’ясовує, чи всі сторони усвідомлюють умови, чи охоплює угода лише предмет спору, чи не порушує закон і права інших. Якщо текст не дає змоги виконати зобов’язання або має колізії, суд відмовить у затвердженні. Якщо все гаразд, суд виносить ухвалу, якою затверджує угоду та закриває провадження. Така ухвала може містити пункти, що підлягають виконанню в державній виконавчій службі чи в приватного виконавця. За результатом затвердження частину судового збору можуть повернути заявникові за правилами закону, якщо це передбачено для відповідної стадії розгляду.
Наслідок для сторін — остаточне врегулювання спору. Сторона, яка взяла на себе обов’язок сплатити кошти або вчинити дії, має чіткий план і строки, а інша сторона — гарантії примусового виконання у разі порушення. Водночас повторне звернення до суду з таким самим предметом і підставами не допускається, крім випадків, коли оскаржено або визнано недійсною саму угоду.
Виконання та примусове виконання
Після затвердження сторони переходять до виконання. Якщо угода передбачає платежі частинами, кожний платіж відмічають у платіжних дорученнях із чіткими призначеннями. Якщо містяться дії, сторони готують акти приймання-передачі, видаткові накладні, довідки або інші документи, які вказані в тексті. У разі невиконання або прострочки за пунктами, що підлягають виконанню, сторона має право подати ухвалу суду на примусове виконання. Якщо текст містить пункт про дострокове стягнення всієї суми у разі порушення графіка, виконавець бере до роботи заявлену до стягнення суму в межах затвердженої угоди.
Іноді сторони погоджують відстрочку або зміну графіка. Якщо така зміна впливає на суть домовленостей, доцільно звернутися до суду з новим текстом або окремою угодою про зміну, щоб уникнути спору щодо підстав виконання. Це збереже виконавчу силу та зменшить ризик подальших оскаржень.
Оскарження, зміна, визнання недійсною
Ухвалу про затвердження можна оскаржити у встановленому процесуальному порядку. Підставою стане порушення закону, вихід за межі спору, порушення прав третіх осіб або відсутність добровільності. Окремо можливе визнання самої мирової угоди недійсною як цивільно-правової угоди — наприклад, якщо одна сторона діяла під впливом обману або грубої помилки. У таких випадках суд повертає сторони до початкового стану настільки, наскільки це можливо, або визначає інший спосіб захисту з урахуванням конкретних обставин.
Ще одна підстава для спору — дуже загальні формулювання або умови, які суперечать одна одній. Щоб не втратити час на апеляції, важливо витратити більше уваги на точність пунктів ще на етапі чернетки. Суд краще реагує на тексти, де все вимірюється датами, сумами, номерами рахунків і переліком документів, які підтверджують виконання.
Мирова, відмова від позову, визнання позову, медіація: у чому різниця
Мирова угода. Сторони домовляються про зміст прав і обов’язків і про строки їх виконання. Суд перевіряє законність і затверджує угоду ухвалою. Провадження закривається, ухвала може бути виконана примусово.
Відмова від позову. Позивач відмовляється від вимог повністю чи частково. Суд закриває провадження, але немає домовленостей про виконання. Повернення коштів або інші дії не забезпечені ухвалою, якщо сторони окремо не узгодили їх в іншій формі.
Визнання позову. Відповідач погоджується з вимогами позивача. Суд ухвалює рішення по суті. Примусове виконання відбувається за виконавчим листом на підставі рішення.
Медіація. Добровільні переговори з медіатором. Результат — угода сторін поза судом. Якщо сторони хочуть виконавчу силу, вони звертаються до суду по затвердження мирової угоди на умовах медіації.
Порівняльна “таблиця” ключових відмінностей
Форма: Мирова — ухвала суду; Відмова — ухвала; Визнання — рішення; Медіація — приватна угода.
Виконання: Мирова — примусове за ухвалою; Відмова — немає зобов’язань; Визнання — за рішенням; Медіація — за домовленістю або після затвердження мирової.
Контроль строків: Мирова — так, чітко; Відмова — ні; Визнання — визначає суд; Медіація — визначають сторони.
Гнучкість умов: Мирова — висока в межах спору; Відмова — низька; Визнання — середня; Медіація — найвища, але без виконавчої сили без суду.
Приклади формулювань, які працюють на практиці
“Сторона А сплачує Стороні Б 250 000 грн у три платежі: до 10 березня — 100 000 грн, до 10 квітня — 100 000 грн, до 10 травня — 50 000 грн, на рахунок UAХХ ХХХХ ХХХХ ХХХХ ХХХХ ХХ, призначення: «Виконання мирової угоди у справі №…».”
“У разі прострочки будь-якого платежу понад 10 календарних днів Сторона Б має право звернутися за примусовим виконанням на всю суму непогашеного боргу та нарахованої пені 0,1% за кожний день прострочки, але не більше 10% від залишку.”
“Сторони підтверджують, що умови цієї угоди не порушують прав третіх осіб, відповідають межам спору та укладені добровільно, без тиску, після консультацій з представниками.”
Ці блоки варто адаптувати під ваші реалії. Важливо мати синхронність сум у всіх пунктах, єдину валюту, конкретні реквізити та зрозумілі тригери відповідальності. Якщо передбачена передача майна, додайте опис, інвентарні номери, місце та дату передачі, а також акт, яким ви підтвердите факт виконання.
Типові помилки та як їх уникнути
Більшість помилок виникає через поспіх. Сторони поспішають вийти зі спору, пропускають важливі пункти і лишають простір для подвійного тлумачення. Нижче наведені проблеми, які часто призводять до відмови в затвердженні або до подальших конфліктів, а також прості кроки, що позбавляють ризиків.
- Нечіткі строки та суми. Пишіть конкретні дати та точні суми з валютою. Уникайте “протягом місяця” — замініть на “до 30 числа включно”.
- Відсутність механіки виконання. Для платежів — рахунки та призначення. Для дій — акти, місце та спосіб передачі. Інакше виконавець відмовить через невизначеність.
- Порушення прав третіх осіб. Не закладайте в угоду розпорядження чужим майном або чужими правами. Це стане підставою для відмови.
- Неперевірені повноваження. Додайте довіреність або статутні документи. Суд має бачити, хто і на якій підставі підписує текст.
- Нереалістичний графік. Узгодьте план з реальними грошовими потоками. Краще довший строк, ніж зрив виконання і виконавче провадження.
- Відсутність пункту про наслідки прострочки. Передбачте пеню чи дострокове стягнення. Це стимулює до виконання та спрощує роботу виконавця.
Кейс-замальовки: як сторони виходили зі спору
У спорі про борг за поставку відповідач визнав наявність заборгованості, але не міг сплатити всю суму відразу. Сторони домовилися про шість платежів за п’ять місяців, із правом дострокового погашення. Суд затвердив угоду, провадження закрив, а позивач отримав чіткий виконавчий інструмент на випадок зриву графіка. Через три місяці боржник сплатив усе достроково без пені, оскільки угода передбачала пільгу за дострокову оплату.
В іншому спорі про визнання права власності сторони зняли суперечку через передачу частки та компенсацію, описавши строки та перелік документів для реєстратора. Суд зауважив на нечіткість одного пункту, сторони внесли правку, після чого угоду затвердили. Реєстрація пройшла за один день, а конфлікт був вичерпаний без додаткових засідань.
Короткі відповіді на часті питання
Чи можна затвердити мирову угоду після рішення суду першої інстанції?
Можна на стадії апеляції або під час перегляду, якщо провадження ще триває. Сторони подають спільну заяву з погодженим текстом та підтверджують повноваження представників.
Чи повертають судовий збір після затвердження?
Закон передбачає повернення частини збору у визначених випадках і на певних стадіях. Остаточний розмір залежить від моменту укладення та змісту ухвали. Це питання краще відбити окремим пунктом угоди.
Що робити, якщо боржник зірвав один платіж?
Дійте за механікою, яку передбачено угодою: пеня або звернення за примусовим виконанням усієї непогашеної суми. Чітке формулювання в тексті зекономить час на суперечки.
Чи можна змінити умови мирової угоди?
Можна, якщо зміни не суперечать закону та межам спору. Краще оформити їх у письмовому вигляді та звернутися до суду із заявою про врахування нової редакції, щоб зберегти виконавчу силу.
Чи потрібна участь адвоката?
Не є обов’язковою, але корисною. Адвокат допоможе прибрати неясності, узгодити графік і підготувати проєкт, який суд затвердить без зауважень.
